ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
4
2
8
ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
4
2
8
В центрі уваги
Учасники Invictus Games: Головне – побороти жалість до себе і знайти сенс життя
  18 Вересня 2019 17:54
|
  493

Учасники Invictus Games: Головне – побороти жалість до себе і знайти сенс життя

Учасники Invictus Games: Головне – побороти жалість до себе і знайти сенс життя

На столичному стадіоні «Піонер» відбулася фінальна частина змагань Invictus Games («Ігри нескорених»/«Игры непокоренных») між військовими, які отримали поранення під час бойових дій на Донбасі. 218 учасників змагалися за можливість потрапити у двадцятку, яка представить Україну 9-16 травня 2020 року на міжнародному турнірі в Гаазі.

З самого ранку столичний стадіон забитий людьми. Спортсмени, їхні тренери, судді, вболівальники… Національні змагання відкривають Президент України Володимир Зеленський і Герой України, генерал-майор Ігор Гордійчук.

«Моє серце завжди відкрите для ветеранів. Я дуже хочу, щоб ви і надалі мали можливість прямого спілкування зі мною та членами команди президента. Всім учасникам бажаю вдалих змагань і перемоги. Нехай здійсниться мрія всіх, хто прагне потрапити у національну збірну України. І нехай у 2020 році в Нідерландах наша національна команда знову здивує увесь світ своїм характером, непохитністю і результатом, – зазначив на відкритті Національних Ігор Президент України Володимир Зеленський. – Ви є прикладом мужності, відваги, сили духу і сили волі».

Президент оголосив, що ініціює законопроект про статус ветеранів. Документ буде визначений як невідкладний.

«Вірю, що цей законопроект, який розробляло Міністерство у справах ветеранів спільно з ветеранами, скоро з’явиться у парламенті. Мені обіцяла міністр, і ми про це говорили, що через тиждень він вже буде готовий», – сказав він під час церемонії відкриття національних змагань Invictus Games в Києві.

Володимир Зеленський зазначив, що в цьому проекті закону буде закріплений механізм визначення статусу учасників бойових дій і добровольців.

«Саме ви в найтяжчі дні і місяці війни за покликом серця, не шкодуючи ні життя, ні здоров’я, стали на захист нашої Батьківщини. Найважливішим вашим досягненням є те, що ви не скорилися долі», – сказав Герой України генерал-майор Ігор Гордійчук.

Звучить метроном. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих на сході країни українських героїв.

Президент побажав військовим удачі і встиг зробити десятки селфі до старту ігор. А через кілька хвилин після закінчення церемонії відкриття на бігові доріжки виходять спортсмени.

Починаються змагання з видів спорту, які представлені у фінальній частині відбору: пауерліфтинг, легка атлетика, стрільба з лука, веслування на тренажері, сидячий волейбол, велоспорт, плавання. Бійці могли брати участь відразу в декількох дисциплінах, адже потрапити в 20-ку кращих і стати частиною збірної – не так просто.

Всі вони кажуть, що з моменту появи Invictus Games в 2017 році, у них, які повернулися з війни, відкрилося друге дихання. Хлопці займаються спортом, і язик не повертається назвати їх людьми з обмеженими можливостями. Та й сама атмосфера під час змагань дуже тепла і сімейна: спортсменів підтримують близькі, друзі, бойові побратими. Крім того, це ще й потужна реабілітація для військових та їх сімей. Це свято сили духу і взаємопідтримки, відкрите для всіх.

Змагання почалися, пристрасті розпалюються, вболівальники підтримують… Плавці змагалися у басейні ЦСК ЗС України, а для велопробігу на спортивних і лежачих велосипедах перекрили частину вулиці Туполєва, на якій знаходиться стадіон.

Дітвора із задоволенням грала, малювала, ліпила з пластиліну на спеціально обладнаних дитячих майданчиках, лазила по канатах і турніках, пробувала свої сили на тренажерах….

І дорослі, і діти із задоволенням спілкувалися з собаками-терапевтами з організації «Друг героя». Цих тварин спеціально тренують для надання психотерапевтичної допомоги учасникам бойових дій, спілкування з ними допомагає бійцям боротися з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) та іншими травмами, отриманими на війні. А ще – дог-шоу, спортивні майстер-класи і конкурси, дружній матч з сидячого волейболу між українськими ветеранами та канадськими військовими операції UNIFIER.

Invictus Games – це міжнародні спортивні змагання в параолімпійському стилі для військовослужбовців з пораненнями. Змагання для ветеранів, що одержали на війні важкі поранення, ініціював у 2014 році британський принц Гаррі. Україна бере в них участь з 2017 року і сотні бійців після важких травм з передової знайшли в ньому друге дихання. У фінальній частині боролися за право поїхати від України в Голландію на Invictus Games 2020 і там змагатися з військовими з інших країн.

Олександр Бродюк, десантник 90 батальйону 81-ї аеромобільної бригади, отримав важке поранення при обороні Донецького аеропорту. Але не здався, а, поборовши депресію, біль і «синдром інваліда» (за словами самого Олександра), повернувся в нормальне життя, зайнявся спортом. Бере участь в змаганнях з бігу та стрибків у довжину.

– Я отримав «братній російський привіт». Підірвався на міні, яка заборонена усіма конвенціями», – каже Олександр. – Двоє хлопців, які були зі мною, загинули. Командир взводу Діма Ільницький з Житомира загинув саме у свій день народження, йому виповнилося 24 роки. А через три роки його мама народила трійню – якраз на День космонавтики. Ми з побратимами-кіборгами, коли дізналися про цю подію, написали в соцмережах: «Сьогодні наш батальйон став багатшим ще на три чоловічка. У Діми Ільницького з’явилися три сестрички, три маленькі принцеси». Я служив «строчку» в Болградській десантній бригаді, в артилерійській розвідці, маю стрибки з парашутом. Тому, коли почалася війна на сході країни, я не мав морального права відсиджуватися вдома. Тим більше, що у мене два сини, для них батько повинен бути прикладом. Одразу попросився у 95-ю бригаду. На жаль, провоював недовго. Вижити і стати на ноги мені допомогла любов і підтримка дружини і синів. Зараз я намагаюся допомагати їм: роблю все, що можу. Крім того, їжджу на мотоциклі і на машині. Я з дитинства займався спортом: біг, стріляв, мото-автоперегони, бокс, боротьба… І сини не відстають від мене. На «Ігри нескорених» мене виперла дружина Аліна. Хоча я й сам подумував спробувати. Дивився минулорічні змагання в Сіднеї – дуже круто! Головне – не перемога, а участь.

Киянин Сергій Храпко вже другий рік поспіль намагається потрапити в Національну збірну Ігор зі стрільби з лука, натягуючи тятиву зубами.

До війни Сергій працював менеджером-розподільником на фірмі «Учмебель». Його мобілізували 31 січня 2015 року. Вдома у нього залишилося двоє дітей: 7-річний син і однорічна дочка.

– Це було 16 травня у станиці Луганській. Був обстріл, ми відтягнули з товаришем пораненого бійця в найближчу лісопосадку. Я дістав аптечку, перерізав штанину і тільки хотів почати надавати допомогу, як до нас прилетіла міна. Поранений став 200-м, а я 300-м, – згадує про своє поранення Сергій. – Другий мій товариш стояв трохи за мною, і відбувся контузією. Він-то мене і витягнув, розрізав бронік, надав першу допомогу. А потім мене вивозили на БМП, евакуювали в Артемівськ, там був доктор з Київського госпіталю.

Поруч з Сергієм невідлучно знаходилася його дружина Наташа. Вона говорила, що чоловік нічого не пам’ятав, а дружина в реанімації йому кожен день повторювала і розповідала про те, що відбувається.

Наташа підтримувала і підтримує чоловіка в усьому. Такого ніжного і відданого кохання я хочу побажати нам усім.

Втративши руку і ногу Сергій Храпко не втратив силу волі і силу духу. Сергія прийшов підтримати Дмитро Котов з батальйону «Київська Русь», який, втративши на війні ноги, продовжує жити активним життям: піднімається на Говерлу, стрибає з парашутом , перемагає в міжнародних спортивних змаганнях, двічі брав участь в марафонах морської піхоти в Вашингтоні. Дмитро називає таких же, як він, поранених, з ампутованими кінцівками, «калічами» і не визнає слово «інвалід».

У закритому павільйоні стадіону судді консультують спортсменів-пауерліфтерів. Половина з них – абсолютні новачки. Ось Ігор, який отримав тяжке поранення 24 серпня 2014 року за Іловайськ, намагається прилаштувати до штанги свій новий протез, замовлений спеціально для цих змагань. Кілька років боєць боровся за життя. А тепер мріє витиснути 100 кг, як до поранення.

Тут же за змаганнями спостерігає група іноземних військових – спостережна місія, до якої увійшли представники армій Великобританії, Канади, Італії та Литви.


– Ми приїхали, щоб допомогти в навчанні і тренуванні сержантів і офіцерів відповідно до стандартів НАТО. А також як спостерігачі національного відбору Ігор в плані сумісності та законності, – пояснює через перекладача, що насилу говорить російською, капітан Збройних Сил Канади Наталія Гаруа.

– У цих іграх немає переможців і переможених, – пояснює один з організаторів національних змагань, Віталій Дейнека. – Для цих спортсменів фізична підготовка – лише 10 відсотків успіху. Мета ігор – витягнути на бігові доріжки і в спортзали тих, хто втратив віру в людей, в життя, в самих себе. Портрет ідеального кандидата – це людина з глибинки, яка через травму втратила роботу, а дуже часто і сім’ю, а головне – втратила сенс життя. «Ігри нескорених» покликані давати нові можливості військовослужбовцям і ветеранам, які заплатили високу ціну за відданість своїй країні. Ми впевнені, що підтримка набагато продуктивніша за співчуття, і тому створюємо співтовариство, яке об’єднує людей зі схожим досвідом і допомагає їм долати наслідки військових поранень, травм і хвороб за підтримки сім’ї, побратимів і суспільства.

Всі учасники Національного відбору отримали медалі за участь. А через місяць оголосять імена двадцяти спортсменів, які представлятимуть Україну на Invictus Games в Гаазі.

Вони вже – переможці!

Фото автора; з відкритих джерел 

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook 

© Чорноморська телерадіокомпанія, 2020Всі права захищені