ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
7
6
5
ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
7
6
5
Блоги
З минулим, Григорич: до Дня народження Шевченка
  10 Березня 2020 13:12
|
  680

З минулим, Григорич: до Дня народження Шевченка

З минулим, Григорич: до Дня народження Шевченка

9 березня – день народження українського поета, художника, мислителя Тараса Шевченка. З нагоди 206-ї річниці з дня народження легендарного українця по всій Україні і в світі пройшли урочисті заходи та церемонії покладання квітів до пам’ятника великого Кобзаря. Відчули, як вас огортає імла похмурого шкільного офіціозу? Видихніть і забудьте. Шевченко був набагато цікавішим, ніж ми звикли про нього думати.

Він був невисокого зросту, привабливий, з величезною харизмою і яскравим почуттям гумору.

Був у відмінних відносинах з алкоголем, в якому відмінно розбирався. Вважав будь-яке пиво, крім англійського портера, сцаками. Любив хороше вино і дорогий ром. Міг випити стільки, що будь-яку нормальну людину така доза зрубала з ніг, а ось його ніхто ніколи не бачив по-справжньому п’яним.

Цікаво: Загублений острів: Світ побачила книга репортажів про окупацію Криму Наталії Гуменюк

Йому подобалося пити чай і курити сигари. Він знав толк в каві по-віденськи. Любив борщ, затертий салом або з сушеними карасиками і приправами. В їжі взагалі був не надто вимогливим. Умів насолоджуватися життям, і запиваючи устриць  шампанським, і поїдаючи миску пельменів.

Йому подобалося бути в центрі уваги і підкорювати публіку своєю творчістю. Найбільше подобалося підкорювати дружин і дочок дворян та шляхти. Сам він запросто підкорявся пристрасним жінкам, під якими земля на три сажні вниз горіла. Був непоганим танцюристом. Яскравим актором. Модником, який легко витрачав гроші на дорогі речі. Благо, статус популярного і дуже затребуваного художника дозволяв йому витрачати гроші, не надто вникаючи в калькуляцію.

Він працював майже в цілодобовому режимі. Створив більше тисячі малюнків і картин. Крім «Кобзаря» написав ще 9 повістей, п’єсу «Назар Стодоля», начерки різних драматичних творів, етнографічних замальовок. Вів щоденник і в неймовірній кількості писав листи. Навчався з нелюдською жадібністю, освоюючи майстерність художника, читаючи, вивчаючи класику і збираючи фольклор. Писав вірші. Цінував театр. Був невичерпним оповідачем примовок і анекдотів. Особливо – анекдотів про москалів.

Вмів грамотно і доречно матюкатися, навіть у своїх творах. Відрізнявся талантом уважного і співчутлива слухача, чим приваблював до себе багатьох. Умів бути ексцентричним і отруйним, чим багатьох дратував. При цьому його самоіронія була настільки ж феєричною, як і вміння висміювати оточуючих. Був відмінним іміджмейкером, який примудрився сам створити і просунути свій образ, вміло обернувши його міфами власного виробництва.

Важливо: Держава «Абхазія»: «Голос країни» поза політикою?

Любив весну і риболовлю. Розумів красу природи. Дуже любив радувати дітей. Міг просто посеред вулиці сісти з ними і робити пищалки або розповідати казки. Майже завжди, навіть у найважчі роки заслання, у нього була пара зайвих цукерок, якими можна було порадувати сусідську малечу.

Він був яскравим і різноманітним. Одночасно – і світський лев, і представник богеми, і в дошку свій хлопець для простих людей. З відмінним смаком до життя і прагненням до щастя. З талантом помічати деталі й суть явищ, який зустрічається в обраних раз в сторіччя. З умінням загортати в слова смисли, які здатні пробивати душі наскрізь. З генієм художника, який однаково чудово малює і олівцем, і словом.

Він був настільки живим, що навіть після його смерті, люди відмовлялися вірити, що він помер. Аж до початку ХХ століття на Черкащині, де Шевченко народився, люди розповідали, що насправді він не помер. Мовляв, замість нього в труну поклали якогось солдата, а сам Шевченко інкогніто живе в Галичині, лише зрідка відвідуючи рідні краї і родичів.

Але нам, замість цієї яскравої особистості, яка досі здатна викликати у людей і захоплення, і ненависть, десятиліттями підсовували заполірований портрет. Шевченко був скрізь, його засовували в будь-яку щілину, вихолощуючи всі смисли. Його багатогранний образ ще в радянські часи звели до плоского портрету похмурого дядька в смушкової шапці, який прокидався зранку і тут же починав страждати за тяжку долю неньки-України. Чому? На плоскому до нудоти затасканном образі любові до своєї культури не побудуєш. Він незрозумілий і неприємний постійним нав’язуванням. Так нам викладали не тільки Шевченка, так нам підносили всіх українських письменників, вартих уваги.

Тим краще, що в останні роки все більше входить в моду звичка відставляти в бік звичний зі школи портрет і намагатися розглянути живу людину за обридлим чином. Вчорашня хвиля публікацій зайвий раз нагадала нам, наскільки актуальним залишається Шевченко, якщо стерти з нього цей шар забронзовілості, який заважає нам сприймати його не як застарілі нафталінові тексти, а як вічно актуальну класику. А адже саме в такому ракурсі і його творчість стає зрозуміліша, і шкільна програма з літератури починає знаходити сенс.Більш того – вона навіть стає цікавою.

Читайте також: Микола Семена: Дотримання міжнародного права – не в російській характері

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

«Чорноморка» в Telegram і Facebook 

© Чорноморська телерадіокомпанія, 2021Всі права захищені