Давайте поекспериментуємо! Ну, от просто щоб розуміти, наскільки ми оволоділи навичками виживання в стрімкій реальності інформаційних технологій. Щоб встановити, чи можемо зрозуміти, де шукати істину.

Я вам зараз процитую уривки з промови одного, скажімо так, дуже неоднозначного лідера нації, який править в одній пострадянській державі. Промову він штовхнув днями на полях Генеральної Асамблеї ООН. Ви ці уривки прочитайте, не поспішаючи і вдумливо, а найголовніше – відчуйте, які емоції викликають його слова.

Отже:

«Пані та панове, через 28 років з дня проголошення незалежності профіль моєї країни містить воістину драматичні риси. За ці роки кількість новонароджених скоротилася в три рази, чисельність населення, що залишилося в країні,  впала на 30%, деякі економічні показники і сьогодні не досягли рівня 1990 року. Більше половини економічно активного населення працює за кордоном. Масова депопуляція країни стала серйозною проблемою і реальною загрозою сталого розвитку держави.

Зрозуміло, причини цієї похмурої еволюції комплексні – від поганого управління і місцевої корупції в останні роки до провалів в економічній політиці чи в галузі міжетнічних відносин. Але з трибуни Організації Об’єднаних Націй я виділю один з основних, на мій погляд, факторів.

Йдеться про позиціонування, про місце нашої країни в політичному пазлі і стратегічні інтереси провідних світових держав. Мені не подобається використовувати військові терміни, і це, безумовно, не дуже доречне порівняння, але через призму геополітичної конфронтації в регіоні легко проглядається схожість з поняттям terra nullius.

Наша країна є поліетнічною державою, і внаслідок історичних подій останніх століть геополітичні переваги нашого населення майже порівну діляться між Сходом і Заходом, між Російською Федерацією і Заходом…

На жаль, у продовження всіх 28-ми років незалежності нашої країни діаметрально протилежні геополітичні переваги були причиною серйозного поділу і розколу суспільства. Цим вміло спекулювали різні політичні сили – виключно в інтересах, далеких нашому народові…

Конфлікт в нашій країні не має міжетнічних, релігійних або інших подібних ознак. Більш того, в даний час не існує ненависті між простими жителями з обох сторін лінії розмежування, які щодня мирно і дружелюбно взаємодіють. В основі конфлікту лежала короткозора політика, що проводилася  тодішніми лідерами, і яка була збільшена наслідками розпаду колишнього СРСР на початку 1990-х років. Національні еліти того часу не були достатньо сильними, щоб протистояти викликам, і ситуація переросла у збройний конфлікт…

В даний час спостерігається висока ступінь готовності пересічних громадян до пошуку взаємоприйнятного рішення. Досягнутий в останні роки в зусиллях щодо зближення сторін конфлікту прогрес, реалізований в рамках різних проектів гуманітарного, економічного і соціального характеру, зміцнив це прагнення»…

Дочитали? Відчули, наскільки складна ситуація? Відчуваєте, як наближається хвиля обурення від майбутньої зради? Готові емоційно знищити своїх політичних опонентів, які довели країну до такого стану? Вже не терпиться вступити з ними в дискусію, щоб довести їм, дурним, з ким треба миритися і що робити, щоб жити стало краще?

А, вибачте, чому? Звідки стільки обурення?

Чому вас так турбує доля Молдови?

Це – уривок з президента Республіки Молдова Ігоря Додона на Генеральній Асамблеї ООН. Чи ви про іншого президента подумали?

Мені подобається наш моторошний час, тому що в ньому не існує кордонів нормальності і реальності. Поки сам собі ці межі не поставиш. Але якщо поспішати терміново пропустити через себе всі ті тонни інформації, які щодня звалюються на наші голови, кордонів поставити не встигнеш ніяких. Коли інформації багато, коли вся вона – тисне на емоції, коли так складно стримати себе від висловлювання експертної думки з глобальних питань – глибоко аналізувати ніколи. Пес його знає, де зрозуміти, куди ту межу ставити, якщо навколо стільки всього і на все треба реагувати!

Але якщо не навчитися пригальмовувати і перевіряти інформацію – зв’язку з реальністю не залишиться взагалі. Тому що коли бачиш таку резонансну заяву самого (!) Голови держави – потрібно терміново на неї відреагувати. Заявити про зраду. Підтримати правильність думки. Закликати до миру. Образити опонента, який ні чорта не розуміє в устрої світу. І неважливо, про якого президента йдеться, і якою саме державою він керує. Важливо блискавично зреагувати на інформацію.

Але якщо не освоїте мистецтво терпіння, вміння сумніватися і навички перевіряти факти – вам буде складно. Тому що для того, щоб вижити поруч з Росією (з її схильностями до інтриг та інформаційних воєн), залишитися в своєму розумі, зберегти і реалізувати свій шанс на краще життя – потрібен холодний розум. Щоб думати. Адже саме в цьому – в умінні думати – і прихований головний секрет успіху нашого часу. 

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської. 

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook