Йдуть дні, тижні, роки. По всьому світу змінюються влади, уряди, громадянські настрої. Технологічні гіганти реєструють і випускають дивовижні новинки. Екологи борються з наслідками глобального потепління. Економісти сушать голову, як прискорити зростання матеріальних благ.

А що там у Росії? А там все стабільно, особливо в лавах так званих «лібералів». У яких начебто Путін – злодій, Медведєв – непорозуміння, Держдума – безглузда. Але як тільки піднімається українське питання, то російський лібералізм, псевдолюбов до демократії, повага до територіальної цілісності і суверенітету країни, званої «братнім народом», випаровується.

Це спостереження вже піднімали блозі на «Чорноморці», коли російський журналіст і колумніст Олег Кашин взяв участь у пропагандистському ток-шоу на КремльТВ. Однією з тем було присудження премії Сахарова тоді ще ув’язненому Олегу Сенцову, якого таврували «людиною-терористом, що готувався  здійснювати терористичні акти». І що примітно – Кашин, прекрасно розуміючи який з Сенцова «терорист», мовчав у ганчірочку.

А днями на «Радіо НВ» прийшла Ксенія Собчак – розум, честь і совість російської опозиції, недавня суперниця Путіна на виборах президента РФ в 2018 році, людина прогресивних поглядів, дочка одного з перших російських демократів після розпаду СРСР.

До Собчак в Україні придивляються як до певного лідера антипутінської коаліції в РФ, альтернативу нинішньому господареві Кремля… І причина написання цього блогу одна – розвіяти ці ілюзії. Безумовно, за процесами в Росії потрібно стежити, тому що від неї залежать, в тому числі, строки повернення під український контроль Криму і всього Донбасу. Не потрібно забувати і про ядерну кнопку, від натискання на яку ми постраждаємо одними з перших.

І якщо ви хочете знайти і повністю підтримувати російського політика або активіста, який, як вам здається, гідний змінити Путіна, і при цьому буде дотримуватися адекватної позиції щодо України – справа ваша. Але Собчак цього не варта.

Далі головне з її інтерв’ю Радіо НВ, щоб підтвердити цю тезу.

Один спойлер: повертати Крим Собчак Україні не збирається. Замість цього вона пропонує провести «якийсь референдум» незрозуміло де і незрозуміло в якому форматі.

ЧИЙ КРИМ

«Гарне питання. Я розумію, що всі, хто приїжджає сюди, піддається цієї екзекуції. Я вже не раз говорила і під час своєї передвиборчої кампанії, і продовжую так вважати: я вважаю, що Росія порушила міжнародні домовленості і що, звичайно, ця територія повинна бути повернута, повинен бути проведений якийсь референдум.

Зрозуміло, що це питання складне; зрозуміло, що там величезна кількість російськомовного населення, але я вважаю, що вся ситуація навколо Криму була несправедливою. Я вважаю, що Росія порушила все, що можна було порушити, тому сьогодні цю проблему можна вирішувати якимось компромісним, чесним, незалежним, з міжнародними експертами референдумом. Я бачу вирішення… референдумом в Криму.

Ну, в тому числі. До речі, я вважаю, що це теж питання (формат референдуму – ред.), яке може обговорюватися. Я точно не готова зараз бути експертом по тому, в якому вигляді має відбутися цей референдум. Я вважаю, що це має бути група різних людей, які будуть приймати таке рішення. Але я вважаю, що новий референдум має бути – і, може бути, до речі, при участі всієї України. Чому ні?».

ПРО ОКУПАЦІЮ КРИМУ

«Я просто вважаю, що для мене пріоритет міжнародного права, він абсолют. Може бути, це тому, що сама я вчилася на міжнародника.Може бути, тому що мені правда здається, що якщо у тебе немає закону і права, як такого собі фундаменту, то нема взагалі нічого. У Росії, звичайно ж, величезна кількість людей – навіть ліберальних поглядів – зі мною не погодяться і скажуть, що «Ну, це споконвічно російські території, 75% російськомовного населення».

Але я вважаю, – навіть якщо це було спочатку неправильно при Хрущові, але це так, ми домовилися. Раз ми так домовилися, то так взяти і через образу, через те, що, на твій погляд, неправильно якось вчинили твої європейські союзники «з українського питання», ось таким чином вирішувати проблему неприпустимо».

ЧОМУ РОСІЙСЬКІ «ЛІБЕРАЛИ» ПРОТИ ПОВЕРНЕННЯ КРИМУ 

«Ви знаєте, мені просто здається, що лібералізм – це таке широке поняття, як консерватизм. Там же величезна кількість людей різних політичних поглядів. Тобто, ти можеш бути ліберал-демократом, ти можеш бути з соціалістичним ухилом лібералом, можеш бути лібертаріанцем. Це величезна кількість різних політичних течій і поглядів.

І в цьому сенсі для мене це, швидше, питання кон’юнктурності. Політик в Росії сьогодні розуміє, що позиція і розмова про те, що ми порушили міжнародні домовленості, і Крим треба або повернути, або провести новий референдум, або знайти якийсь компроміс для України, який її буде влаштовувати – це дуже непопулярна політична позиція. І по тому, як люди поводяться, можна просто дуже жорстко визначити, хто кон’юнктурний, а хто ні.

Ось (російський опозиційний політик Олексій – ред.) Навальний, як людина, яка претендує на владу, претендує на президентське крісло, вже не може дозволити собі говорити, що «Крим не наш». От не може. Хоча раніше цілком вільно про це говорив.

Зараз, якщо ви послухаєте все його інтерв’ю, він дуже акуратно йде від всіх цих питань. І в цьому сенсі на президентських виборах».

ПРО КРИМСЬКИХ ТАТАР 

«Ну, це окрема проблема, так. Велика проблема. Я як раз про це писала і говорила».

ЗА СКІЛЬКИ ЧАСУ ВИРІШИТЬСЯ «КРИМСЬКЕ ПИТАННЯ»

«Ми зараз з вами говорили в машині, поки їхали сюди – я взагалі не бачу, як вирішити цю проблему сьогодні.

Це як Курильські острови: ти робиш хід і не можеш «відрулювати» його назад. Тобто, ти повинен володіти таким масштабом і обсягом влади, силою авторитету, щоб прийняти таке рішення, і щоб тут же проти тебе твій особистий Майдан в Росії не влаштували».

ЧИ ПИТАЛА У ПУТІНА ДОЗВОЛУ ЙТИ НА ВИБОРИ

«Ні, я не питала. Я сказала про те, що прийняла таке рішення. «Це ваша відповідальність, Ксенія», – так сказав. Це можна пояснити по-різному. Каже: «Ну що ж, це серйозний крок, тому ваша відповідальність». Тобто він мені не сказав «вітаю» або «класно», або ще щось. Сказав: «Це ваша відповідальність. Це серйозне рішення і ваша відповідальність».

ЧИ МОЖЕ ШОУМЕН СТАТИ ПРЕЗИДЕНТОМ РОСІЇ

«Я була б щаслива, але мені здається, що поки це з області фантастики. Ні, їх, може, й пустять, але мені не здається, що навіть в умовах демократичних виборів у них були б більші шанси.

Все-таки поки, мені здається, Росія як країна досить патріархальна, шукає такого президента-батька, президента-царя – і в цьому, власне (електоральний – ред.), успіх.

Ось навіть якщо ми дивимося на опозицію, саме коли лідер стає теж таким авторитарним, жорстким, він починає нарощувати електорат. На жаль, це як у Шварца, розумієте: щоб вбити дракона, треба самому стати драконом. А це найжахливіше, чесно кажучи, що відбувається в моїй країні.

Тут Україна виявилася готова. Я навряд чи можу судити про політику чужої держави – не дуже, чесно скажу, за цим пильно стежу, щоб бути експертом, – але в моєму баченні, здалеку, Україна виявилася не готова до президента-батька і «царя», а до президента-симпатичного сина (або навіть бойфренда), з яким Україна готова жити, дружити – якийсь такий молодий, класний і симпатичний президент раптом виявився можливим. Це круто.

Дуже (заздрю – ред.), прямо білою заздрістю. Дивлюся і думаю: як круто, коли такі прямо ось чудеса (трапляються – ред.). Було відчуття абсолютного дива, що відбувається на твоїх очах».

ЯК ДО ЗЕЛЕНСЬКОГО СТАВЛЯТЬСЯ В РОСІЇ

«По-різному. Скажімо так, якщо люди ставляться в принципі з розумінням і з симпатією до України, і з жалем до розладу між нашими країнами – мені здається, всі з великою симпатією і з ентузіазмом. Все-таки порошенківська риторика за останні роки стала дуже жорсткою, по відношенню до Росії стала дуже жорсткою, а тут якась надія є (може, вона наївна) на те, що вдасться якось ввести відносини в якесь конструктивне русло.

(Це – ред.) розуміння того, що ми (нібито – ред.) братні народи, що потрібно пережити те, що вже було зроблено, і постаратися знайти якийсь позитивний вихід, крім як «віддайте Крим» – тому що цей вихід зараз, на жаль, (нібито – ред.) неможливий. Він, на мій погляд, найбільш правильний, але, виходячи з реальності, він зараз для російських політиків неможливий (причому ні для яких).

Тому в моєму розумінні, мені здається, величезна частина російського суспільства сильно страждає і переживає із-за того, що з Україною такі відносини».

А замість постскриптуму цього блогу хочу процитувати монолог Євгена Кисельова, який звернувся до Собчак по завершенні інтерв’ю:

«Послухайте, в основному в Україні все більше і більше говорять українською. Я вам можу сказати, що різниця між тією Україною, яку я побачив 11 років тому, коли тільки приїхав сюди жити і працювати, і нинішньою Україною полягає в тому, що тоді молоде покоління, мої молоді колеги-журналісти, принаймні, в побуті між собою говорили більше російською. У всякому разі, кияни.

А сьогодні я дивлюся на молодих журналістів, яким по 20-25 років, нове покоління – більшість з них вже в побуті між собою користуються українською мовою. Українська мова завойовує все більш і більш тверді позиції, в тому числі і в ЗМІ.

Мені дуже хотілося б, щоб ви вийшли з цієї студії і поїхали з України, і повернулися б потім сюди з відчуттям того, що все-таки ми різні народи – український і російський.

Це я вам кажу як російська людина за походженням, але політичний українець. Російський громадянин, але людина, яка живе в Україні і каже, що «у нас в Україні», «Україна – наша країна, наш уряд, наша доля, наше майбутнє».

Україна – це не Росія. Це два різні народи. Так, обидва слов’янські. До братства, або, скажімо, до відновлення сусідських відносин … далеко».

Фото: скріншот відео на YouTube-каналі «Радіо НВ» 

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторського.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook