Не фанат я президента Білорусі Олександра Лукашенка. Не симпатизую авторитарного типу правителям в будь-якому вигляді. Але при цьому визнаю його безапеляційне лідерство в умінні точно і дуже смачно формулювати суть явищ. Усіляких. Днями, ось, він неймовірно правильно висловив свої сумніви в доцільності союзу з Росією. 

«Коли ти вступаєш в якесь об’єднання, то ти розраховуєш, що з кожним місяцем, роком не буде гірше, ніж до цього. Що відбувається у нас (з Росією – ред.). Нам кожен рік підсовують нові умови, і ми постійно в економіці щось втрачаємо, втрачаємо і втрачаємо. Вибачте, нахріна потрібен тоді такий союз», – сказав Лукашенко.

Це ось просто відміннеий опис взаємин з Росією. Головне – універсальний. Підходить і під об’єднання, і під союзи, і під домовленості, і під будь-які інші види довгострокових взаємин з Росією.

Ось, ми вступаємо з ними в якісь взаємини, на кшталт переговорів в нормандському форматі. Навіть з готовністю починаємо розведення військ, щоб вони відбулися. Все це – в розрахунку на те, що вже гірше точно не буде. Але нам постійно підсовують нові умови, і ми постійно щось втрачаємо.

То, поки міст в Станиці Луганській готують до відкриття після розведення, група жителів терористичної «ЛНР» забирає звідти лавку з пластиковим накриттям на окуповану територію. Прямо під носом камери відеоспостереження, яка фіксує процес відновлення мосту в реальному часі. Ну, і щоб вже зовсім точно – слідом за лавкою один з викрадачів відвозить на окуповану територію кілька інвалідних крісел.

То, після початку розведення військ на ділянці зіткнення близько Петрівського і Богданівки, поновлюються обстріли зі стрілецької зброї, які фіксують спостерігачі ОБСЄ. Також там же, але за межами дільниці розведення (проте в межах 5 км від його краю) ті ж спостерігачі чули три вибухи невизначеного походження і один постріл зі стрілецької зброї.

То в Золотому влаштують провокації стрілецькі.

То безпілотник ОБСЄ на ділянці розведення сил і засобів в районі Петровського помітить і зафіксує нові позиції бойовиків. Прямо на ділянці розведення, у вигляді 50-метрової траншеї, в якій знаходилися п’ять людей в камуфляжному одязі.

То в різних населених пунктах, які потрапили в зону розведення, безпілотники помітять людей в камуфляжному одязі, блукаючих на позиціях терористів.

І все це провокативно-нервове розведення справляє враження дивно необоюдного і потворно нецікавого Росії. Настільки нецікавого, що хоч як мене намагалася Україна продемонструвати свою готовність миритися, не стріляти у відповідь і не помічати провини агресора в зриві перемир’я, цього в РФ в упор не бачать. Як би не хотіли ми показати свою готовність до возз’єднання з окупованими районами Донбасу, вона нікому не цікава. Тому що ніяких возз’єднань з Україною на вигідних для нас умовах у Росії не хочуть.

Чим більше спостерігаєш за цими дипломатичними танцями навколо спроби організувати переговори з Росією, чим більше переймаєшся цим провокативно-нервовим настроєм, тим настирливіше думка, що треба якось поговорити з нашим президентом. Поговорити, а під кінець розмови, цитуючи настільки симпатичного Зеленському білоруського диктатора, запитати: «Володимире Олександровичу, вибачте! А нахріна нам потрібен такий союз?»

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook