Вчора, 6 листопада, відбулися парламентські слухання щодо проблем безпеки українських журналістів/журналісток. Цей безпрецедентний і безумовно важливий захід зібрав колег з різних регіонів України. Під час слухань колеги висловили занепокоєння збільшенням кількості випадків фізичних атак на українських журналістів/ок, навели конкретні приклади нерозслідування нападів та вбивств журналістів в Україні, а також озвучили вимоги щодо захисту свободи слова в Україні.

Під час парламентських слухань одночасно (і сумно, що не вперше) із закликами захистити журналістів/ток пролунала пропозиція щодо введення до українського законодавства норм, що мають усі можливості перетворитися на інструменти репресій.

Міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський заявив, що у законодавство нібито планують ввести відповідальність для журналістів/ок за «маніпулювання суспільною думкою».

Очільник Міністерства висловився так: «Останнім часом у мене відбувається чимало дискусій щодо свободи слова і грані між її захистом та маніпуляціями. Так, ми розуміємо і знаємо, що ця грань дуже тонка, і я розумію, що надважливе завдання держави – вибудувати цей баланс між захистом свого інформаційного простору та захистом свободи слова. Саме тому захист журналістів та відповідальність за спотворення громадської думки – це нерозривні частини».

Мабуть, уже всі в Україні зрозуміли, що у вітчизняних законів дві біди: перша полягає у тому, що вони нечітко прописані, а друга витікає з першої: виконання законів залежить від «творчого мислення» виконавців на місцях. Я висловлюся, і навіть не писатиму «на мою думку», бо це істина: якщо основою закону стане формулювання «за маніпулювання громадською думкою», то знайти ознаки такого «правопорушення» можна буде в матеріалах абсолютно всіх журналістів/ок, або в їхніх постах у соціальних мережах. В такому випадку це буде просто ще одна популістська ініціатива, яка, до речі, за змістом буде збігатися зі спробами минулої влади притиснути українську журналістику до нігтя.

Справа в тому, що чітко прописати критерії «маніпулювання громадською думкою» неможливо. Про що саме йдеться? Про створення аналітичного матеріалу, інтерв’ю, розслідування, які зачіпають інтереси тих, хто звикли відчувати себе господарями життя? Про інтонацію теле- чи радіожурналістів/ток, з якою вони говорять про певні події, про їхній вираз обличчя? Про наповнення блогів (соціально-політична блогосфера зникне швидко й остаточно, оскільки тримається на оціночних судженнях та ретрансляції особистих точок зору на події в державі)? Про заборону висловлюватися лідерам думок? Про висловлювання журналістом/кою власної думки на особистій сторінці у Facebook? Тут існує великий ризик зникнення свободи слова як такої, оскільки окремі представники влади вже зараз висловлюються за начебто необхідність введення репресивних законодавчих механізмів для журналістів.

Давайте тепер повернемося до питань безпеки. Голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко, посилаючись на «Індекс фізичної безпеки» від НСЖУ, нещодавно повідомив на своїй сторінці у Facebook: «Протягом липня, серпня та вересня на журналістів в Україні було скоєно 19 атак, а за перше півріччя – 36. У третьому кварталі 2019 року найчастіше силу до працівників ЗМІ застосовували в Києві – 6 випадків та у Одесі – 4 інциденти».

Варто додати, що за два роки, також за даними НСЖУ, зафіксовано 175 фізичних атак на журналістів/ток в країні. Ці дані було оприлюднено за підсумками 2018 року. А Інститут масової інформації зафіксував 235 випадків порушень свободи слова в Україні за минулий рік. Вдивіться у ці цифри. За словами Сергія Томіленка, приблизно кожні п’ять днів в Україні відбувається напад на журналіста/ку. Це не просто загрозлива, а вже катастрофічна ситуація.

Пропозиція Володимира Бородянського виглядає як спроба отримати контроль над журналістами/ками, а також розробити та активувати ефективний законний спосіб не захищати свободу слова, а тримати її під надійним контролем. Активна журналістська спільнота вже давно висловлює обурення з приводу подібних ініціатив. І дуже хочеться сподіватися, що нова влада не успадкувала погану традицію попередньої влади – ігнорувати вимоги суспільства, яке фактично цю владу найняло на роботу.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.
Читайте «Чорноморку» в Telegram та Facebook