Мені подобаються всі ці дискусії довкола новообраної Верховної Ради та лідерства «Слуги народу» в новому парламенті. Мені подобаються дискусії про повноту влади, яку отримав Володимир Зеленський. Вони говорять про те, що люди починають розуміти, де яка гілка влади існує і для чого вона потрібна. Більше того, вони, здається, навіть починають здогадуватися, навіщо насправді потрібна опозиція і як працює система стримування і противаг у політиці.

Мені подобаються всі ці обговорення того, що партія Зеленського отримує 253 місця. Люди всерйоз обговорюють той факт, що депутати його партії можуть сформувати уряд, керівні органи Ради, розподілити комітети.

Мені подобається, що багатьох серйозно турбує, що тепер в парламенті не буде нормальної опозиції, яка зможе стимулювати обговорення насущних тем і стримувати прийняття небажаних для розвитку держави документів. Значить, ми повільно вчимося усвідомлювати, чому це погано, коли хтось стає одноосібним центром прийняття рішень. Отже, ми починаємо розуміти, що монобільшість в парламенті загрожує тим, що голосування там буде відбуватися з відмашки «наглядача». Ну, або що молоді депутати з новими обличчями за перші сто днів повинні будуть упахатися до знемоги, з ходу намагаючись осягнути всі тонкощі законотворчих буднів. І розуміння суті українського законодавства.

Мені подобаються всі ці дискусії про те, що зараз команда Зе отримала карт-бланш і колосальну довіру. Що тепер він і його молода команда несуть повну відповідальність за ситуацію в країні. І за те, наскільки успішно ми впораємося з тими викликами, які стоять перед Україною. Тому що тепер президент буде контролювати не тільки свій офіс, але і всіх-всіх-всіх. Законодавча і виконавча гілки влади в його руках. Силовики – теж. Судова система, судячи з усього, або підлаштується, або буде відформатована під нього ж.

Все це дає колосальні можливості змінити все і реформувати державу з небаченим раніше розмахом. І заплатити за це тією всенародною любов’ю, до якої звик президент. Або – підтримати очікування і прагнення своїх виборців, багато з яких повелися на відверто популістські заяви про те, що незабаром у всіх все буде.

І який з двох варіантів виявиться ближче до реальності – все ще невідомо. Ми все ще не знаємо, який він – наш президент. Ми можемо тільки здогадуватися про те, як він реагує на події. І вгадувати знаки, що вказують на пробудження державного лідера в популярному шоумені.

Знаків, які вказували б на те, що президент зраджує інтереси країни і на те, що він зраджує інтереси свого електорату – приблизно порівну. Тим цікавіше, що буде далі. І тим тривожніше. Тому що невідомість завжди турбує.

Добрий знак – що президент, судячи з усього, чутливий до настроїв людей. Кожна масова акція протесту дає негайний результат. Якщо він збереже цю чутливість, якщо зможе спілкуватися з країною без пафосу і дешевих заготовочок – в українців є шанс на майбутнє.

Але тут є але. Крім грандіозних можливостей і колосальної відповідальності, президент отримав у свій актив і найбільшу спокусу. Маючи в своїх руках таку велику владу – важко не спокуситися думкою, що ти найрозумніший і краще за всіх знаєш, як для країни краще. Важко не спокуситися можливістю прибрати тих, хто не поділяє твоїх поглядів. Важко не спокуситися диктатурою. Якщо Зеленський не встоїть перед цією спокусою владою та все ж спокуситься – то перспективи будуть досить тривожними.

У нас кожна влада прогорала на тому, що не пояснювала, що робить. Прогорала на тому, навіщо взагалі комусь щось пояснювати чи реагувати на якийсь там абстрактний «народ». Навколо неї виникав і ущільнювався інформаційний міхур, в якому було добре і затишно. Коли міхур все ж лопався – кожен президент дуже дивувався, коли несподівано виявлялося, що він – не найрозумніший, рейтинги – у мінусі, а в країні – Майдан. Зеленському та його «молодій команді» важливо про це пам’ятати. Всім українцям важливо про це пам’ятати. Тому що, коли президент почне втрачати свою чутливість до настроїв людей – настане час не настроїв, а дій. 

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської. 

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook