На сторінках «Чорноморки» її автори часто сміються з кремлівських пропагандистів, а також зі щирим обуренням дивуються після появи все нових і нових повідомлень про мілітаризацію тимчасово окупованого Росією українського півострова Крим.

Але сьогодні, дорогі читачі, у нас комбо. Як кажуть, ми просимо вас пристебнути ремені безпеки і закріпити весь багаж під вашим сидінням або на верхніх полицях. Тому що далі буде напад сардонічного сміху.

Отже. З 1 вересня 2019 року в Росії набули чинності поправки до закону «Про засоби масової інформації». Його доповнили статтею 47.1 «Виконання доручення редакції в особливих умовах».

Законопроект був внесений до Держдуми ще влітку 2014 року. Як раз в той час, коли російська влада окупувала Крим і спровокувала бойові дії на Донбасі. Збіг?

«Представники російських ЗМІ (нібито – ред.) об’єктивно висвітлюють події в Україні. Наші журналісти працюють в особливих умовах у зоні бойових дій. Загибель російських журналістів в Україні (нібито – ред.) стала системою. Загроза життю, цензура, постійний тиск (нібито – ред.) з боку української влади утискає свободу слова і доступ до інформації», – йшлося в пояснювальній записці до законопроекту.

У першому читанні документ був розглянутий Держдумою далекою зимою 2015 року, а остаточно прийнятий аж у грудні минулого року. Тоді ж закон був підписаний Путіним.

Каталізатором стало ще не до кінця розслідуване вбивство в Центральноафриканській республіці російських журналістів Орхана Джемаля, Олександра Расторгуєва та Кирила Радченка.

Нова стаття російського закону «Про ЗМІ» повинна захищати журналістів, які працюють в особливих умовах» – у районах бойових дій і збройних конфліктів, на територіях, де введено воєнний стан або режим контртерористичної операції.

Вона припускає, що редакція виплачує компенсації у випадку загибелі або поранення кореспондента і покриває його витрати в непередбачених ситуаціях.

Крім того, видання зобов’язано «забезпечити і фінансувати навчання співробітників редакції заходам безпеки» перед тим, як відправляти їх в зону конфлікту. Без сертифікату про проходження такого навчання журналіста – у всякому разі, співробітника державного медіа – більше не відправлять у зону збройного конфлікту.

Ось про такий випадок «навчання» кремлівських пропагандистів «заходів безпеки» в зоні конфлікту і поговоримо далі.

Під гарячу руку безглуздих і нещадних російських новацій потрапив кореспондент прокремлівського інформаційного агентства РІА «Новости» Святослав Павлов.

І ось що він написав на своїй сторінці в Facebook про підсумки цього небезпечного вояжу на тимчасово окупований український півострів.

Відразу ж привертає увагу зміст його посту – «БДСМ-курси військових журналістів, Або як нас п***или морпіхи в Криму».

За словами Павлова, МІА «Росія сьогодні», до складу якого входить РІА «Новости», 15 вересня направило його на курси військових журналістів «Бастіон» у тимчасово окупований Севастополь.

Курси проходили на території військової частини 810-ї бригади морської піхоти. Організатором «Бастіону» є Союз журналістів Москви, безпосередньо їх курує перший секретар союзу Людмила Щербина. Курси проводяться в колаборації з Міноборони РФ, Національним антитерористичним комітетом та іншими силовими відомствами.

«Згідно зі свіжими поправками до закону про ЗМІ, проходження цих курсів обов’язкове для роботи в гарячих точках. Навесні цього року я півтора місяці відпрацював у пулі Міноборони Сирії і планував далі їздити у відрядження в найспокійніші країни світу», – пише він.

«Я прилетів у Севастополь 15 вересня, а вже 19-го вересня ми з колегою змушені були покинути «Бастіон», тому що отримали побої і піддалися найрізноманітнішим знущанням і приниженням. Всього близько з 30 журналістів покинули курс троє (включаючи мене), багато хто з наших колег не тільки працюють, а й живуть у гарячих точках (Сирія, Донбас). Відсутність диплому для них автоматично означала позбавлення роботи, так що вирішили «дотерпіти». Я ж терпіти не міг і не хотів – як фізично, так і морально. Я досі змушений ходити з клініки в клініку, як Селін із замку в замок (мова про книгу французького письменника Луї-Фердинанда Селіна «Із замку в замок» – ред.)», – додав пропагандист.

Павлов згадує, що перед відрядженням ніхто з журналістів «не мав ні найменшого уявлення, куди і на яких умовах ми їдемо».

«Інструктажу з приводу курсів проведено не було, паперів про прийняття всіх ризиків щодо здоров’я на себе ми теж, природно, не підписували. «Хочете працювати в гарячих точках – їдьте», – була загальна позиція керівництва. Ну, ми і поїхали», – написав він.

Далі пряма мова:

«З перших же днів курсів все проходило, м’яко кажучи, дивно. Нас поселили в казармі, пересуватися по частині ми повинні були виключно строєм, а залишати її територію ми зовсім не могли. Жити ми повинні були за військовим розпорядком і в усьому слідувати розпорядженням товариша старшого сержанта. Фактично ми потрапили в армію на правах строковиків, а не журналістів, тобто, без усяких прав.

Наступні два дні були в основному присвячені лекціям, які читали представники силових відомств. Їх основний наратив зводився до того, що журналісти по суті ніхто і звати їх ніяк, тому при висвітленні військових дій і терактів медіа повинні повністю узгоджувати інформацію з силовиками.

Іноді доходило до абсолютного маразму – один із лекторів заявив, що вираз «коктейль Молотова» вживають лише «зрадники і вороги Росії», тому що його придумали «білофіни». Інший лектор розповідав про ***тільні історії про те, що «екстремісти» відрізняються від «терористів» лише тим, що «трохи менше вбивають», а «Синій кит» – це хитромудрий винахід невідомих фашистів, щоб звести російських дітей. Загальний рівень лекцій був навіть не глухий провінційний універ, а ПТУ, як якщо б воно знаходилось при психіатричній клініці.

Вже у вівторок я хотів покинути курси, тригером послужили крики і лайка товариша старшого сержанта. Проте моє керівництво переговорило з військовими і переконало мене залишитися. Тут я зробив головну помилку. Якщо б я поїхав тоді, то зараз би був здоровий, а цей текст ніколи б не побачив світ. Тим часом нас нарешті почали вчити чомусь корисному – наданню першої допомоги, накладанню джгутів та пов’язок. Однак весь навчальний процес супроводжувався криками, істериками і затріщинами від «учителів». Інакше на курсах «Бастіон» навчання не проходило в принципі.

У середу, 18 вересня, нас повезли на полігон. За легендою навчань, ми повинні були їхати в колоні, яка потрапила в засідку. Ніяких чітких інструкцій на тему того, як і що ми повинні робити в таких ситуаціях, ми, звичайно ж, не отримали. Потрапивши під обстріл, старший сержант призначив умовних поранених. Ми вистрибнули з вантажівки, я потягнув «пораненого» колегу в укриття і спробував накласти йому джгут.

Майже відразу ж нас прийняли умовні терористи – морпіхи. Всіх поклали мордою в камені і почали стріляти прямо над головою. Я отримав кілька важких ударів ногою по корпусу, а потім нас змусили повзти на колінах в гору, продовжуючи весь цей час стріляти. Однак скоро екзекуція була закінчена, і нас відправили на іншу навчальну точку. І це ще не було пі *** цом – попереду нас чекав натуральний «Зелений слоник».

На наступний день нам читав «лекцію» про захоплення заручників голова (з лютого 2018 року) Спілки письменників Росії Микола Іванов. Лектор згадував свій особистий досвід, коли його захопили чеченські бойовики і протримали кілька місяців в ямі. Я почав здогадуватися, до чого все котиться, і сів ближче до вікна. Раптово прямо посеред лекції в зал увірвалися люди в масках і почали укладати всіх мордою в підлогу. Недовго думаючи, я вистрибнув у вікно. За мною погнався «морпіх-терорист». Метрів через 50 він мене наздогнав, поклав на асфальт і потягнув у зал до решти. Далі нам всім наділи на голову полотняні мішки і зв’язали руки. Все це супроводжувалося побоями, образами і стріляниною над головою. Особисто мене тягали за волосся і душили мішком.

Потім усіх у мішках на голові повантажили в автобуси і повезли на полігон, де знущання і приниження продовжилися. Там нас змушували повзати на колінах по гострих каменях і колючках, причому з тим же мішком на голові. З мене зняли мішок, лише коли я почав задихатися і втрачати свідомість. У цьому сенсі мені пощастило, тому що над іншими знущалися ще десь півгодини. Кульмінацією став рясний полив побитих журналістів баранячою кров’ю.

Після побиття полковник Олексій Захаров, який вважає себе військовим психологом, провів колективну зарядку, а потім відразу почалися заняття по медицині. Потім нас відвезли назад в лекційний зал, де «письменник» Іванов з садистським задоволенням і прицмокуванням зазначив, що нас били і принижували «всього пару годин», а його в Чечні кілька місяців. Дяка, що не вбили!».

За словами Павлова, за підсумками «навчань» в Криму він отримав закриту черепно-мозкову травму, струс мозку, розсічення, множинні забої, «коліна і лікті були вбиті в мотлох».

«У навчаннях брали участь і дівчата. Одну з них відвезли на швидкій з істеричним припадком у лікарню, іншый – порвали вухо, вирвавши сережку. Належної медичної допомоги ніхто не отримав, моєму колезі і зовсім заявили, що «вас били професіонали, так що нема чого хвилюватися». Увечері того ж дня три людини, включаючи мене, покинули курси, вирішивши, що побої і приниження не варті жодних дипломів.

Я менше всього хотів би, щоб моя історія сприймалася як чергова заплачка у «Фейсбуці». Мені хочеться, щоб вона послужила наочною ілюстрацією загального порядку речей, що склався в нашій країні. У Росії, за рідкісним винятком, журналісти сприймаються як обслуговуючий персонал, безликі дерев’яні ляльки, а не рупор громадянського суспільства, як це повинно бути. Цей поламався – неси наступного. Тому в будь-який момент кожного з нас можна побити, підкинути наркотики і засудити на довільну кількість років. І можна скільки завгодно на все це закривати очі і переконувати себе в тому, що зі мною цього точно не станеться. Станеться, зі мною вже сталося. Можливо, ви наступні», – резюмував він.

ПАВЛОВ ПОСКАРЖИВСЯ У СЛІДЧИЙ КОМІТЕТ

За даними порталу «Відкриті медіа», 1 жовтня Павлов подав заяву в Головне військове слідче управління Слідчого комітету Росії про перевищення посадових повноважень особами, такими, що завдають йому моральні та фізичні страждання на курсах «Бастіон».

ЩО КАЖУТЬ РОСІЙСЬКІ ВІЙСЬКОВІ

Як розповів «Підйому» неназваний представник бригади морської піхоти Чорноморського флоту в тимчасово окупованому Севастополі, який виконував роль «терориста» під час навчання, для імітації крові нібито використовувалася фарба.

«Баранячої крові, та й взагалі крові, там не було. Баранина не поставляється у військові частини, тільки яловичина і свинина. Кров взяти ніде, тварини надходять до їдальні у розібраному вигляді від постачальника. Так звані терористи – це морпіхи, які грають цю роль на навчаннях, і відпрацьовують захоплення заручників так, щоб не допустити загибелі та травматизму. Холостих патронів не шкодували, кулаками, ногами, прикладами не били, лише брали в захоплення або ставили на коліна», – сказав співрозмовник.

ЯК ПОКАЗАЛИ «БАСТІОН» НА КРЕМЛЬТВ

Сюжет про так звані «навчання» показали в ефірі відділення кремлівських пропагандистів із «Вістей» в тимчасово окупованому Севастополі.

«В ефір потрапили самі «вегетаріанські» кадри, без особливої жерсті», – прокоментував Павлов.

ПАВЛОВА КРИТИКУЮТЬ ЧИНОВНИКИ

Голова Спілки журналістів Москви Павло Гусєв в розмові з РБК спростував слова Павлова про отримання побоїв.

За словами Гусєва, Павлова відрахували з курсів, так як він нібито прогулював заняття.

«Не було ніяких побоїв. Він прогулював, останні дні взагалі не ходив на заняття, за що і був відрахований. Потім відмовився від медичної перевірки, поїхав і після цього заявив, що у нього є якісь побої. Де він їх отримав, незрозуміло», – заявив голова Спілки журналістів Москви.

А виданню «Подъем» Гусєв заявив, що Павлову взагалі не варто було приїжджати на ці вчення і обізвав його шмаркачем.

«Ну, якщо опинився «шмаркач» хлопчик з недорозвиненою психікою, йому не треба було йти на ці курси і взагалі їздити в місця, де є бойові дії. А що стосується його заяви в СКР, ми ніякого розслідування робити не будемо, ми напісяємо на це і забудемо про це».

У свою чергу, голова Спілки журналістів Росії Володимир Соловйов раніше заявив, що скаргу Павлова необхідно ретельно розслідувати.

«Випадок, про який написав журналіст РІА, варто вивчити і розслідувати, бо якщо дійсно там було насильство над особистістю, то в цьому напрямку повинні працювати вже правоохоронні органи. Але, може бути, молодий чоловік, який ніколи не служив в армії, був занадто емоційний. Може бути, йому це здалося занадто важким заняттям», – сказав Соловйов.

КИСЕЛЬОВ ЗАХИЩАЄ ПАВЛОВА

На захист Павлова став один з топ-пропагандистів Кремля, генеральний директор МІА «Росія сьогодні» Дмитро Кисельов.

Він написав колонку, у якій головним винним в події стали не силовики, а… Союз журналістів Москви.

«Відразу обмовлюся, що претензій до військових курсів «Бастіон» під Севастополем для журналістів, які планують працювати в гарячих точках, немає. Навпаки – Міністерству оборони Росії від нас велика подяка.

Більш того, згоден, що курс повинен бути достатньо жорстким і наближеним до ситуацій, з якими можуть зіткнутися неозброєні професіонали, що відправляються в зону конфліктів. І навіть згоден, що в ході тренінгів можуть бути отримані травми, до чого потрібно бути готовим.

Основні претензії – до Союзу журналістів Москви, який є офіційним організатором курсів «Бастіон».

Перша претензія. В ході гри не було обумовлено стоп-слова або іншого умовного знака… Тут в ході імітації терористичної атаки та взяття в заручники нічого подібного не було передбачено.

Друга претензія. Після отримання травми не був організований строковий лікарський огляд потерпілого, і не була надана кваліфікована медична допомога. Лікар з’явився лише через п’ять годин після того, як журналіст Павлов був змушений звернутися за допомогою в рідне агентство, так як на місці з кваліфікованою медичною допомогою ніхто не поспішав. Вже в Москві був поставлений діагноз: струс мозку. Тривале зволікання – явний недолік організатора курсів «Бастіон» – СЖ Москви.

Третя претензія. Голова СЖ Москви Павло Гусєв, коментуючи те, що трапилося, обізвав колегу-журналіста «сопляком», віддавши перевагу образі над вибаченнями. Мені особисто видається це неприпустимим ні для керівника СЖ Москви, ні для голови Громадської ради при Міністерстві оборони Росії, яким Павло Гусєв теж є. Така поведінка компрометує обидві структури», – написав Кисельов.

КОМЕНТАР РОСІЙСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО ЖУРНАЛІСТА

Журналіст «Нової газети» Павло Канигін розкритикував навчання «Бастіон». Він зазначив, що на них вчать не тому, з чим стикається військовий журналіст.

«Почув про курси для воєнкорів «Бастіон» від Міноборони і те, що про них говорять «офіційні журналісти». Ось це про виховання характеру, польові умови, «гарт, який стане в нагоді», «не для лякливих». Один журналіст розкритикував ці курси, розповівши, що вони принизливі для людини в цілому. Інший йому відповів, що за такі слова можна і по морді отримати.

По-перше, звичайно вражає сам факт, що військова державна організація буде вчити журналістиці. Військова державна організація, яка не просто час від часу закидає дезінформацію, а професійно займається перекручуванням фактів.

По-друге, вчити військовій журналістиці – це взагалі що? Немає ж такої професії, є професія журналіст, а військовий або не військовий – це вузька спеціалізація. Допомогти журналісту засвоїти навички видобутку інформації в гарячих точках, знати особливості роботи з людьми, травмованими війною, і щоб журналіст при цьому розумів, як мінімізувати ризики для свого здоров’я фізичного і морального – це так. Але мені здається, що Міноборони РФ в цьому плані не тільки не експерт, а жахливо некомпетентна організація.

Чому там можуть навчити, так це дійсно казармено-стройовій роботі. Звідси всі ці підйоми в 6 ранку, жорсткість, «не для лякливих» і т. д. Але яке це взагалі має відношення до роботи журналіста на війні? Адже найскладніше там – це не спілкування з озброєними людьми, не польові тяготи, не мінні поля, а як раз зустріч зі звичайними людьми, з їхнім страхом і болем.

Тому, хлопці, якби ви там на своїх курсах, навпаки, вчили ніжності і співчуттю, користі було б набагато більше», – написав він на своїй сторінці в Facebook.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Чорноморку» Telegram і Facebook