30 листопада 1939 року радянські війська без оголошення війни вторглися на територію Фінляндії. Після того, як фінський уряд відхилив ультиматум СРСР щодо обміну територіями, у Кремлі вирішили не ризикувати і не чекати можливої співпраці фінів з нацистами, а одразу напасти на Фінляндію. Насправді, невідомо, чи співпрацювали б фіни з нацистами… Але після радянсько-фінської війни («Зимової війни») вони так і вчинили. Важко їх засуджувати за це. Це не була боротьба за ідеали. Це була боротьба проти рашизму у його тоді ще радянській подобі.

Міжнародна спільнота була очікувано глибоко стурбована і засуджувала військову агресію Радянського Союзу проти Фінляндії. Але міністр закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов у одному з виступів по радіо стверджував, що совєтські літаки скидали на Фінляндію не бомби, а запаси їжі для знедоленого фінського населення. Варто наголосити, Молотов не став брехати так нахабно в очі закордонним лідерам. Ця брехня призначалася для радянського населення.

На допитах полонені радянські солдати частенько виправдовували свій «військовий обов’язок» тим, що прагнули звільнити їхніх фінських трудящих друзів від капіталізму. Втім, вони мали гарну нагоду відчути «теплий» прийом фінських трудящих друзів…

Пристосовані до комфортного життя у холодній сніговій місцевості фіни використовували всю свою кмітливість, щоб непомітно, раптово, якомога тихіше, ефективніше і дешевше знешкоджувати нападників. Коли совєти перли своє озброєння і колони фінськими дорогами, їх було чути в усіх навколишніх містечках. Фіни використовували для переміщення озброєння оленів, самі переміщувалися на лижах, вбиралися у білі камуфляжі, зливаючись зі снігом. А радянські «асвабадітєлі» були у темних шинелях ходячими мішенями для фінських снайперів.

Крім того, радянські війська були, вочевидь, не готові до бойових дій у 40-градусні морози, а командири, які могли б не допустити цього вторгнення чи зробити його більш успішним для СРСР, були репресовані Сталіним напередодні «Зимової війни».

Однією з найтепліших «фішечок» «Зимової війни» став неперевершений винахід, що здобув світову славу. Хтось із хорошим почуттям гумору назвав його «коктейлем Молотова», що мав слугувати «напоєм» до тих «пакунків з продовольством», що скидали радянські військові літаки. На ділі це була недорога і проста у виготовленні запальна суміш, яку фіни використовували проти Червоної армії. А згодом цей коктейль стане зброєю лютих протестувальників по всьому світу.

На той час населення Фінляндії становило майже 3,7 млн, а населення СРСР – понад 170 млн. Не дивно, що фіни не могли опиратися вічно. Попри те, що втрати СРСР оцінюють у 125 тисяч проти 26 тисяч загиблих фінів, у березні 1940 року виснажені фінські захисники були змушені відступити до Віїпура, де і здалися Радянському Союзу. 13 березня було оприлюднено мирний договір Фінляндії та Радянського Союзу. Але у розбомбленому совєтами Гельсінкі приспустили прапори. Грубою силою Фінляндію було зламано. А капітуляцію назвали перемир’ям.

Минуло 80 років, а не змінилося анічогісінько, тепер і в Україні маємо те саме:
1. Війни нібито немає, бо її ніхто не оголошував.
2. Щоб виставити війну проти іншої країни як внутрішній конфлікт країни, що обороняється, було створено «народний уряд», який нібито і веде бойові дії проти справжнього уряду країни («народний уряд» Куусінена = «ДНР» Пушиліна = «ЛНР» Пасічника).
3. Військовий транспорт країни-агресора не займається військовими операціями, він постачає гуманітарну допомогу.
4. Країна агресор обстрілює нестратегічні і невійськові об’єкти – садиби, житлові будинки, спричиняючи втрати серед мирного населення. Використовує це з терористичною метою (залякування незгодних) та з пропагандистською (приписуючи свої «подвиги» справжньому уряду).
5. Це не окупація, це звільнення обездолених місцевих від «гнітючого режиму» чинної влади.
6. Це не незаконні збройні формування, це люди, що за покликом серця прийшли звільняти дурних і бідних від решток здорового глузду і достатку.
7. Країна, на яку напали, мусить «закінчити війну і ухвалити перемир’я», котре вимагає країна-агресор. Тобто виконати вимоги терориста і прийняти долю жертви.
8. Рецепт «Коктейль Молотова», на жаль, не втрачає актуальності.

Важливою обставиною фінського опору було те, що фіни не перебували під впливом радянської пропаганди так довго, як, наприклад, українці. Неоголошена «Зимова війна» об’єднала їх. А російсько-українська війна українське суспільство розділила. Ми ненавидимо один одного, полегшуючи Росії роботу з розділу України на шматки.

11% території Фінляндія втратила назавжди. Її друге за величиною місто Віїпур відійшло до Радянського Союзу і зараз є частиною Росії. Одного погляду на це місто достатньо, щоб побачити, що колись воно було по-європейськи красиве, але наразі занепадає. До Віїпура прийшов «русскій мір», нарікши його Виборгом.

Автор цього фото, російський блогер Ілля Варламов пише у своєму блозі під заголовком «Простите, финны, мы всё про**али»: «Моё впечатление от Выборга простое: в руки дикарей попала “Тесла”. Ничего не имею против дикарей и против автомобилей Илона Маска, но всем понятно, что если они встретятся, будет пи*дец». На сьогодні, за його словами, багато краєвидів міста не надто відрізняються від їхнього повоєнного стану. Додалися лише кондиціонери, супутникові тарілки, вивіски. На місці зруйнованих історичних споруд зводяться потворні новобудови.

Історія ходить по колу, наступає при тому на власні сліди. Росія діє всюди як завжди, як за шаблоном. Фінляндія, як Давид проти Голіафа, вистояла проти СРСР. Втім, попри величезну силу опору і непросту, деколи суперечливу історію, вона не повернула свої землі.

Напрошується питання: яку ж ціну заплатить Україна за перемир’я? Гадаю, воно обов’язково відбудеться, але на чиїх умовах і з якими наслідками? Чи може, воно назавжди стане отим «перемир’ям» – рубцем від ампутації частини тіла, а ми так і не оговтаємося від заочної ненависті один до одного, хоча є глядачами однієї й тієї ж театральної вистави. Фіни тоді не повірили у цю дурну вигадку. А українці 80 років потому, як діти малі, з’їли і не помітили. І попри те, що середня освіта обов’язкова і історію вивчає нібито кожен, ми краще вчимося з російського телевізора, аніж з отриманого досвіду.

P.S. Фінляндії нема чого приховувати. Кілька років тому вона відкрила для загального доступу величезний воєнний фотоархів, де опублікувала численні фото «Зимової війни» та подальших подій періоду Другої світової. Ці фото безцінні. На багатьох із них зафіксовані військові злочини у виконанні Червоної армії. Росія такого, звісно, не зробить. Все секретно, «їх там нєт».

Фото: varlamov.me