Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, пам’ятається, було створено для того, щоб займатися формуванням державної політики щодо захоплених Росією українських територій і сприяти захисту прав переселенців, як і наших громадян на окупованих територіях.

Вчора, 27 серпня, в Києві МінТОТ тримав звіт. Моя колега, журналістка, донеччанка і переселенка Анна Курцановська, яка була присутня на прес-конференції, написала у себе в Facebook: «Якщо коротко – все зашибісь. Це на думку чиновників з Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України. ПиСи. Тільки грошей мало, щоб забезпечити всіх переселенців житлом. UPD. Тука сказав, що швидше за все МінТОТ буде розформовано. На моє запитання, як він оцінює роботу міністерства, Тука відповів … увага! На 8,5 балів за десятибальною шкалою».

Заради справедливості скажу, що (судячи з досвіду спілкування під час інтерв’ю) пан Тука – єдиний на моїй пам’яті чиновник МінТОТ, з яким можна розмовляти прямо, задавати будь-які питання. Заковика в тому, які відповіді ти отримуєш на свої питання, але тут вже як вийде.

Правозахисниця, кримчанка і переселенка Олександра Дворецька про звіт Міністерства написала такий пост: «До речі, вчора дивилась звіт Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та ВПО України за три роки, але чомусь звітувалися заступник міністра George Tuka та ще одна, простігоспаді, заступниця міністра Віка. Черниш взагалі живий? Ну і друге спостереження, що в звіті виглядає так, що МТОТ більше виконує роль посередника між донором та місцевими адміністраціями, органами місцевого самоврядування та іноді виконує повноваження Міністерства інфраструктури («домовились про передачу», «відремонтували за допомогою… ділянку», «передали від… обладнання для школи /лікарні / ЦНАП»…). В звіті так нічого і не було про формування політики відносно окупованих територій, територій прифронтових та про внутрішньо переміщених осіб».

Власне, на цьому я могла б і закінчити свій текст. І не писати блог, а просто процитувати сотні постів журналістів, переселенців, жителів окупованих територій про роботу нашого профільного Міністерства, відомства, яке мало стати нашим, адвокатом, правозахисником і куратором. Але на жаль, щось не зрослося.

Що ж робило Міністерство протягом декількох років? Про ефективність проектів судять, начебто, за результатами. І, напевно, я як переселенка з м.Єнакієве Донецької області, яка ледь не втратила сім’ю під час боїв літа 2014-го, і в надії на мир і спокій переїхала разом з сім’єю на мирну територію, маю право судити про роботу відомства, створеного для того, щоб підтримати, в тому числі, і мене, а також моїх тата, маму і сестру.

Державна політика щодо тимчасово окупованих територій і захист прав переселенців. Як бачать ставлення української влади громадяни України, що залишилися жити у себе вдома, «там», за лінією розмежування? Що відчувають переселенці тут, на підконтрольній Україні території? Які питання їх хвилюють? Напевно, щось із цього:

– відновлення пенсійних та інших соціальних виплат українцям на окупованих територіях;

– усунення пекла пекельного в контрольних пунктах в’їзду-виїзду на лінії розмежування;

– боротьба зі стигматизацією та дискримінацією за територіальною ознакою;

– боротьба з мовою ненависті по відношенню до внутрішньо переміщених осіб, а також українців, які проживають на тимчасово окупованих територіях;

– забезпечення переселенців житлом;

– усунення перешкод, які чинять «донецьким», «луганським» і «кримським» при отриманні біометричних закордонних паспортів;

– відновлення права голосу переселенців на виборах (проживши п’ять років в нових громадах, ми так і не можемо взяти участь у виборах, наприклад, міського чи селищного голови);

– усунення підлого тавра під назвою «довідка переселенця», від якої ми не можемо позбутися навіть за умови придбання житла на підконтрольній території, тому що – «прописка адже у вас …»;

– скасування принизливих перевірок пенсіонерів-переселенців.

Я перерахувала, на мій погляд, лише основні, базові проблеми переселенців і громадян з окупованих територій. Так, це зона відповідальності не тільки МінТОТ, але який внесок МінТОТ в рішення цих проблем? І які з перерахованих вище питань вирішені?

Відповідь: нуль. Нуль питань вирішено. Тому що не існує такого поняття або процесу, як «частково вирішені проблеми». Вони або усунуті, чи ні. В даному випадку – ні. Але ж влада завжди говорить з народом мовою закону, захисту прав Людини й Громадянина. Мовою справедливості – чи несправедливості, тут вже як вийде. Це все, що я хотіла сказати. У цьому тексті не буде ні аналізу, ні пропозицій, ні перспектив. Сьогодні – це всього-на-всього думка переселенки, однієї з близько двох мільйонів українців, які втекли від війни. Думка про роботу відомства, створеного, щоб захищати, в тому числі, і мої права.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook