Перші враження від новин про зустріч Зеленського, Макрона, Меркель і Путіна склалися у мене з фотографій, де головні, як на мене, два учасники – Путін і Зеленський – ніби перебували водночас на різних зустрічах.

Фото focus.ua

Фото sputnik.md

Це могла бути лише два чи три моменти, вихоплені камерами. Проте вони зміцнюють моє переконання у тому, що найбезглуздіша річ у світі – це прагнення домовитися з Путіним про збереження українських інтересів. І я спробую обґрунтувати це переконання. Тож настав час покликати Капітана Очевидність, щоб він пояснив нам, що чергова зустріч у «нормандському» форматі не принесе полегшення ані нам, українцям у вільній Україні, ані жителям окупованого Росією Криму, ані мешканцям окупованого Росією ж Донбасу.

«ГРОМАДЯНСЬКА» ВІЙНА ЗА УЧАСТЮ РОСІЇ

За версією Кремля, у нас «громадянська війна». Розпочата через те, що жителі окупованих Росією Криму і Донбасу нібито злякалися бандерівців в інших регіонах, що виходили на майдани під українськими стягами. За єдину Україну, за прагнення асоціації з Євросоюзом, за незалежність від Росії. Ой, у російській версії – за відродження нацизму, паплюження пам’яті ветеранів Другої світової (або як Кремлю зручніше її називати, Великої Вітчизняної війни, щоб закрити очі на незручні історичні факти співпраці з нацистами), стерти історичне минуле через повалення радянських пам’ятників тощо. Жах, словом. Так склалося, що всіх радянських героїв Росія як правонаступниця СРСР присвоїла собі. Можливо, тому декомунізація розцінюється Москвою як акт агресії проти неї. Хоча радянські «герої» типу Леніна і Сталіна, які скупали Україну, та й не лише Україну, в крові, повинні були б викликати несприйняття у росіян. Якби найбільшою цінністю для них було людське життя і свобода.

ЯКБИ НЕ МАЙДАН, «ГРОМАДЯНСЬКА» ВІЙНА ЗА УЧАСТЮ РОСІЇ НЕ ПОЧАЛАСЯ Б?

От уявіть себе іншою людиною – героєм кремлепропаганди. Ви працюєте, отримуєте зарплату, але вам хотілося б більше отримувати і менше платити за комунальні послуги, продукти харчування, одяг, побутову техніку. Хотілося б, щоб всі корупціонери перестали бути собою і сіли до в’язниці і там повісилися. Але раптом виникає новий тренд на декомунізацію, і в Україні починається місяць ленінопад. Не змінилося більше нічого. Корупція не стала менше, не стала й більше. Однаково всі крадуть, ухиляються від податків і пропонують хабарі. Але повалена статуя кривавого вождя з минулого сторіччя для вас – найбільше потрясіння. Уявляєте?

Я намагаюся уявити, але в мене погано виходить. Я пригадую, що у мене на той час була менша зарплатня, але і долар був по 8. Я не знав, що економічно так бути не повинно, але так було. Коли перший Ленін у Києві відправився на пошуки кротів, це не обвалило курс. Курс обвалило те, що влада Януковича штучно стримувала його, допоки це не перестало бути можливим. Тим не менш, багато людей вірять саме у такий розвиток подій: падіння Леніна – падіння гривні – всі нещастя у житті.

«Якби “бандерівці” не майданили, Росія не змушена була “звільняти” від них українські міста…»

«Якби не “неонацисти” у Києві, Крим би не “відділився”…»

Все життя живу у Києві. Бандерівців не бачив. Про неонацистів знаю, але їх у нас навряд більше, аніж у Німеччині. І вже точно не так багато, як у Росії. Але головне ось що. Навіть якби до влади в Україні через революцію прийшли рептилоїди, це, очевидно, не стосується Росії аж ніяк. Невже важко це зрозуміти? Ми вже 28 років не в «сересері», але на Росію досі боязко позираємо. Як дитя, яке ніяк не може подорослішати, або здитинілий старий. Останнє – гірше.

А Росія нападає завжди. Наступи відбуваються одразу на всіх рівнях і мають певну циклічність. І російські нападники орієнтуються завжди лише на одну обставину – владний вакуум українців. Майдан, а точніше, держзрада і втеча «проффесора» Януковича, стала черговим тригером.

ВІЙНА НІБИТО «ГРОМАДЯНСЬКА», А ФОРМАТ ПЕРЕГОВОРІВ – «НОРМАНДСЬКИЙ»

А давайте-то пригадаємо, звідки походить назва цього формату. 6 червня 2014 року в Шато-Бенувіль у Нормандії (Франція) відбулася зустріч очільників чотирьох країн: України, Росії, Франції та Німеччини щодо питань урегулювання «ситуації на Донбасі». У 70-у річницю висадки союзників у Нормандії у 1944 році. Хтозна, як закінчилася б Друга світова, якби ця висадка не відбулася. Можливо, найпонтовіші «пабєдітєлі» не змогли б клеїти на свої автівки німецького виробництва наклейки «На Берлин!». Як мінімум. Але це гіпотези. Важливо те, що перемогу у Другій світовій проти суперагресивного нацистського режиму (але не проти суперагресивного комуністського, на жаль) отримали тільки спільними зусиллями за активної міжнародної співпраці. Як же кумедно, що на зустрічах у «нормандському» форматі очільники чотирьох держав займаються пошуком виходу з нібито «громадянського» конфлікту в Україні.

ВІЙНА НІБИТО «ГРОМАДЯНСЬКА», А ДОМОВЛЯТИСЯ МАЄМО З РОСІЄЮ

Триста тисяч реверансів у бік Російської Федерації – і вони погодилися на зустріч у «нормандському» форматі. Не Німеччина, не Польща, не США, не Білорусь, а саме Росія. Саме Росія висувала умови напередодні зустрічі. При тому, що жителі окупованого Донбасу, нібито заради яких Росія і старається, не отримали нічого натомість. Росія часом повторює мантру, що Україна має визнати маріонеток-терористів псевдоутворень, але в цьому нема жодного сенсу, оскільки всі прекрасно розуміють, звідки терористам спускають вказівки. Недарма Владислав Сурков, колишній (але це неточно) куратор проекту «Новоросія» в різних медіа фігурує як «куратор російсько-українських відносин», «куратор “л/днр”», «куратор України (у політиці Кемля – авт.)». Бо псевдоутворення на Донбасі – цілковито кремлівський винахід, багаторазово випробуваний по всьому світу.

НЕ ВАРТО ВИНАХОДИТИ ВЕЛОСИПЕД. РОСІЯ ПРОСТА, ЯК ДВЕРІ

Інтернаціональні місії російських вояк – явище, що набуває всесвітньої слави. Дурної слави, щоправда. Бо там, де ступає нога російського солдата (як би він не був вдягнений), згодом занепадає все. Ліки від «русського міра» ще не винайшли. Все як у більшості фільмів про зомбі-апокаліпсис: або герой відтинає щойно вкушену кінцівку і молиться, щоб зараза ще не почала циркулювати у кровоносній системі, або стає зомбаком, або висаджує собі мозок з дробовика. І це на фоні відчаю і руїни, без тіні надії.

І щоразу, коли починається черговий спалах зараження зомбі-інфекцією, все розвивається за одним і тим же сценарієм. Є багато гарних, на мою думку фільмів про зомбі, але події у них розвиваються до біса однаково. Та й не треба винаходити велосипед там, де працює лом. Тим паче, що потрібне враження і потрібний результат досягаються з імовірністю в 100%, Карл! Сказати, що у нас зовсім не те, що було в Молдові, Грузії, Сирії не можна, бо всюди там постаралася Росія. І на Донбасі російські найманці, військовослужбовці та їх колабораціоністи роблять усе те саме, що і всюди. І для них це нібито нормально. Але про мотивацію варто зазначити окремо.

ВІЙНА НІБИТО «ГРОМАДЯНСЬКА», А ВОЮЮТЬ У НІЙ РОСІЯНИ

У сюжеті російського каналу ТВ2 за 2014 рік найманець, що їде воювати на Донбас в Україну, каже, що не знає, на який період їде, і не знає, чи передбачено хоч якусь оплату. Ну звісно, чом би й не поїхати людей постріляти? Коли ще така нагода надурняк випаде? Ще й коли є імовірність удобрити українські чорноземи, бо росіяни своїх убитих здебільшого кидали на місці їхнього знешкодження… Райдужні перспективи, чи не так? Ще один співрозмовник розповідає, що питання грошової винагороди навіть було маркером для відмови у централізованій відправці на Донбас. Бо це не гідно, хотіти грошей за військовий «подвиг».

З Томська, як стає відомо з сюжету, відправили групу з 30 осіб, проте їдуть брати участь в українській «громадянській» війні найманці з усього Сибіру. З Барнаулу, скажімо, двісті осіб на момент зйомки.

На питання журналістки, чи розуміє найманець, що це незаконно, він відповідає, що «не розуміє», бо «нібито не на території чужої держави» має наміру воювати, а чекає, що якимось чином «введуть в (легітимні – ред.) рамки». Незрозуміло, щоправда, що куди введуть – чи то місію, чи то регіон у склад Росії, зараз, за п’ять років після початку війни, вже дуже важко розібратися в цій імітації сформованої думки. Та і навряд там щось було сформовано, бо на прошивку кремлепропаганди не стають жодні надбудови: виникають помилки.

МІЖНАРОДНИЙ ТЕРОРИЗМ ДУЖЕ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ

На «нормандській» зустрічі Зеленський з Путіним про дещо домовилось (практично ні про що), а про майже все – не домовились. Принаймні таке враження у мене склалося з новин про зустріч. Вірити у те, що якісь домовленості таки були, але нам про них не повідомлять через їхню антиукраїнську природу, я не хочу. Але нема про що домовлятися з країною-агресором, країною-терористом, яка мала би бути одним із гарантів територіальної цілісності України за умови її ядерного роззброєння. Історія з Будапештським меморандумом, яким, як і сотнями інших угод, підтерлися в Кремлі, свідчить: всі домовленості будуть марними. Хоч триста разів розкарячся заради можливості бодай обговорити їх.

Росія почала цю війну. Вона готувалася до неї цілеспрямовано і давно, поки ми смакували казку про «братні народи». Такий відпрацьований і системний комплекс заходів, що дав цій війні початок і досі живить її, не міг бути випадковістю. Адже багато людей отримали великі гроші за свої тривалі і чималі зусилля, а ще більше людей загинули і поховані у братських могилах під номерами. І ще чимало поїдуть віддати свій «інтернаціональний борг».

Це не сталося випадково. Це роблять цілком свідомо, централізовано, а називають по-іншому: громадянська війна чи «звільнення» «народів Донбасу». Домовитися з машиною війни, що може працювати лише на крові, про припинення війни – все одно що домовитися з ідейним терористом, щоб той відмовився від своєї вбивчої місії. Але спроба Зеленського зарахована. Сподіваюся, він вже особисто все побачив, в усьому переконався, зробив власні висновки і припинить битися головою об стіну волі Кремля.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Чорноморку» в Telegram та Facebook