Пам’ять – це важливо. Не з якоїсь абстрактно-пафосної точки зору, на кшталт «не забувай своє коріння» і «пам’ятай, звідки ти вийшов». Ні, пам’ять важлива для прагматичної і скрупульозної підтримки балансу в нашому хаотичному світі. Вона конвертується у цілком конкретні перемоги. Доведено Міжнародним судом ООН.

Якщо ви раптом пропустили цю важливу новину, то ось: Міжнародний суд ООН у Гаазі визнав свою юрисдикцію у справі України проти Росії. Мова йде про порушення РФ міжнародних конвенцій про боротьбу з фінансуванням тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

Заступник міністра закордонних справ Олена Зеркаль після оголошення рішення суду розповіла журналістам, що суд повністю відхилив всі заперечення Російської Федерації. Далі суд перейде до розгляду справи по суті.

Тепер Росії, вперше у своїй історії, доведеться відповідати у спеціальному меморандумі перед судом за всіма фактами, представленими Україною, включаючи справу про загибель рейсу MH-17. Але не тільки про нього. Справа збитого Боїнга – тільки частина українського позову проти Росії.

В цілому ж у своєму позові Україна стверджує, що Росія утримує та фінансує терористичні організації «ДНР» і «ЛНР». Саме спонсорська підтримка Росії цих терористичних формувань і постачання їм зброї призвела до того, що:
– був збитий пасажирський Боїнг, який виконував рейс MH17,
– були обстріляні житлові райони Маріуполя та Краматорська,
– був знищений цивільний пасажирський автобус поблизу Волновахи,
– був організований вибух під час мирного зібрання в Харкові.

Також Україна звинувачує Росію в тому, що вона систематично вчиняє злочини на території захопленого нею Криму. Зокрема, у позові йдеться про:
– дискримінації щодо української та кримськотатарської громад,
– заборона діяльності Меджлісу кримськотатарського народу,
– хвилі зникнень, вбивств, самочинних обшуків і затримань людей,
– обмеження на викладання українською та кримськотатарською мовами.

Україна також вимагає зобов’язати Росію заплатити за всі ті збитки і втрати, які країна і народ понесли через дії держави-агресора.

Росія намагалася довести Міжнародного суду, що це все – не його справа, бо і суд на це права не має, і Україна всі свої звинувачення вигадала, і взагалі ні про що тут розмовляти. Але Росії це довести не вдалося. Суд однозначною більшістю голосів, а часто – одноголосно, відхилив претензії РФ.

Це означає, що справа України проти Росії може рухатися вперед. Україна продовжить доводити, що РФ – спонсор тероризму в Україні та організатор расової дискримінації в Криму. Так, на розгляд справи по суті буде потрібно час і ми це доведемо не відразу. Але в сутності, не настільки принципово, через скільки років ми доведемо, що Росія – агресор і спонсор тероризму, який повинен бути покараний. Рік, три, п’ять – це вже нюанси.

Злочини, вчинені Росією, не мають терміну давності. Рішення Міжнародного суду обов’язкові для виконання у тій справі, в якій країна країна-член ООН є стороною, остаточними і не підлягають оскарженню. У разі, якщо сторона не виконає покладених на неї зобов’язань, інша сторона може звернутися до Ради безпеки.

Втім, не настільки важливо, чи зможе Радбез ООН змусити Росію виконати рішення суду. Якщо Росію офіційно визнають спонсором тероризму і агресором по Криму і Донбасу, це дасть привід змінити ставлення цивілізованого світу до цієї держави. Це дозволить нам посилити свої позиції в інших судах, де за пред’явленими Україною матеріальними претензіями приймають дуже конкретні рішення і заарештовують дуже конкретні активи РФ по всьому світу. Це дозволить посилити позиції в тих судах, де прості українці вимагають відшкодування збитку, який вони понесли в результаті російської агресії. Можливість зайвий раз зафіксувати в підручниках, що Росія – спонсор терористів і країна-агресор, просто додатковий емоційний бонус. Із серії «Дрібниця, але приєеееемно!»

Так що зайвий раз нагадую: пам’ять – це важливо. Щоб злочинець був покараний, про його злочини просто не можна забувати.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook