В обговоренні російської агресії проти України часто спотворюється один важливий момент. Що це все нібито тільки Путін робив. Народив ідею, ростив її, пестив і плекав, а потім раз – і захопив Крим, паралельно вторгся на Донбас.

Але ж це не так. Господар Кремля оточив себе всілякими помічниками, радниками, до яких він з різним ступенем довіри, але, думаю, таки прислухається. Наприклад, те, що Путін обговорював кримську операцію зі своїм оточенням, близько тижня тому розповідав російський письменник-терорист Захар Прилепін.

Появу цього «колективного Путіна» можна пояснити – президент РФ головний спікер, фасад «русского мира», поки всі інші просто гвинтики в складному кремлівському механізмі.

Звичайно, ці гвинтики різних розмірів і ступенів впливу, і якщо шукати головних серед них, то там точно буде Владислав Сурков. Політик вкрай закритий, не дуже-то і часто з’являється на публіці і в ЗМІ. Останнім якщо і щастить, то хіба з вкрай одіозними статтями, в яких видніються ледве не нацистські ідеї.

Але, як і в практично будь-якого державного діяча з приставкою «топ», у Суркова звичайно ж є приручені експерти, журналісти, політологи та політтехнологи (часто в одній особі), які гасять скандали, дають коментарі, пояснюють незрозуміле – тобто, одночасно виставляють свого господаря у вигідному світлі, не обтяжуючи його демагогією з нав’язливими журналістами.

У команді помічника Путіна таку людину звуть Олексій Чеснаков. Він називає себе директором Центру політичної кон’юнктури, але за фактами, про які неодноразово писала «Чорноморка», є де-факто прес-секретарем Суркова.

Сурков зустрівся з ватажком терористичного угрупування «Донецька народна республіка» Денисом Пушиліним? Подробиці з радістю розповість Чеснаков.

Підконтрольне Суркову Управління по соціально-економічному співробітництву з державами-учасниками СНД, Абхазією і Південною Осетією, яке також займалося окупованим Донбасом, стало Управлінням президента РФ по прикордонному співробітництву? Чеснаков пояснить що до чого.

Недбайливі соцмережі разом із засобами масової інформації відправили Суркова у відставку? Чеснаков погасить і цей інформаційний скандал.

Тепер же Олексій «кожній бочці затичка» Чеснаков дав інтерв’ю одному з пропагандистських видань, в якому обговорив переговори Путіна з Макроном, майбутній обмін полоненими між Україною і Росією, а також «нормандську» зустріч.

Далі головне з цієї бесіди. Чому це важливо? Тому що з практично стовідсотковою впевненістю можна сказати, що Чеснаков не свої думки транслює, а Суркова. А він, якщо ви раптом забули, все ще курує злочинців з так званих «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки», веде переговори зі спеціальним представником Державного департаменту США з питань України Куртом Волкером, а також сидить біля Путіна на переговорах в «нормандській» четвірці.

ПРО ПІДСУМКИ ПЕРЕГОВОРІВ ПУТІНА І МАКРОНА

«Думаю, конкретні результати у цій зустрічі є. По-перше, заявлено про безперечну важливість нормандського формату для врегулювання українського конфлікту. А значить, остаточно відкинута ідея Порошенка і Зеленського про ліквідацію цього формату шляхом його розширення. Не буде розширення. А значить, не буде ревізії Мінських угод. Це важливий, конкретний результат.

По-друге, саміт «нормандської четвірки» відбудеться в доступному для огляду майбутньому. Але тільки за умови, що рішення цього саміту будуть заздалегідь сторонами узгоджені. А також при виконанні рішень самітів, що раніше відбулися. Тут, нагадаю, Росія вимагає узгодити формулу Штайнмайера і завершити розведення сил у Станиці Луганській, Золотому і Петровському».

ПРО ОБМІН ПОЛОНЕНИМИ

«Можливі зрушення в гуманітарній сфері. Не здивуюся, якщо в найближчі тижні відбудеться обмін утримуваних осіб … І моряків теж. Хоч це і (нібито – ред.) не питання нормандського формату, а скоріше двосторонніх відносин Росії і України, як і вся ця азово-керченський історія».

ПРО ЧУТКИ ПРО ВІДСТАВКУ СУРКОВА

«Нісенітниця. У тому ж самому інтерв’ю Венедиктов відкрито сказав, що «не любить» Суркова. Смішно звучить, але він так сказав. Тобто сам же визнав, що стосовно Суркова не об’єктивний і в силу своєї «нелюбові» не може бути об’єктивний. Він в черговий раз видає бажане за дійсне.

Адже зовсім недавно, навесні, він так само гучно заявив, що Сурков написав заяву про відставку і що на його місце йде Бабич. Бабич, правда, пішов зовсім в інше місце, а Сурков як і раніше працює. Не вірте Венедіктову. Він і тоді говорив нісенітницю, і зараз говорить дурниці. Він упереджений. І не те, щоб не чесний, а так, необ’єктивний.

ПРО ПЕРЕГОВОРИ МІЖ УКРАЇНОЮ І РОСІЄЮ

«Єрмак – нова людина. Помічник нового президента України. З боку Росії учасники колишні: Лавров, Сурков, Козак. Тут нічого не змінилося. Але, дійсно, поновилися двосторонні консультації між Росією і Україною. Поки не зовсім офіційні.

Раніше, при Порошенку, вони теж мали місце час від часу – як по лінії адміністрацій президентів, так і за окремими економічними і навіть військовими питаннями. Відновлення таких консультацій – хороший знак. Треба розмовляти. До чого вони призведуть? Поки сказати важко.

Сурков відповідає за політичні, ідеологічні, інформаційні аспекти, координує в цілому мінський процес, представляє Росію в нормандському форматі, підтримує зв’язок з «ДНР» і «ЛНР». Козак бачить ситуацію з економічної точки зору.

Їх ролі розподілені президентом, їх поточну роботу спрямовує керівник адміністрації глави держави. Немає якогось окремого формату Єрмак-Козак. Переговори з Єрмаком веде і Сурков. Є канал Вайн-Богдан. А вже його похідними є канали Сурков-Козак-Пристайко-Єрмак.

І ще МЗС двох країн взаємодіють. До речі, хотів би відзначити, що завжди відносини з Україною і адміністрацією українського президента курував глава адміністрації президента Росії. Це загальновідома річ.

ПРО КОНФЛІКТ МІЖ СУРКОВИМ І КОЗАКОМ

«Мені здається, вони по-різному бачать кінцеву мету Мінського процесу і по-різному читають Мінські угоди. Козак, повторю, судить з економічної точки зору. Економічно, щоб вивести Донбас з післявоєнного шоку, потрібно багато інвестицій. Питання, хто буде нести ці витрати? Україна? Росія? США? ЄС? Що відповість який-небудь раціональний економіст? Він відповість: хто завгодно, тільки не ми. Тобто Донбас треба комусь віддати, щоб не брати на себе додаткові витрати. І навіть не дуже важливо, кому.

Є також проблема санкцій. Що б не говорили оптимісти, санкції, звичайно, стримують наш економічний ріст. І раціональний економіст вважає, що якщо позбутися від Донбасу, то і санкції тут же знімуть, і економічне зростання почнеться, і взагалі все буде так, як ніби нічого й не було. Але насправді ж – було. Пролилася кров в Україні. З вини (нібито – ред.) американських політиків. Але представники США не тільки не вибачилися, але ще і знайшли в цьому привід реанімувати політику стримування Росії і тиску на неї. Як з ракетами середньої дальності. Самі вийшли з договору, а звинуватили Росію. І що ви думаєте? Та віддай ми хоч сто Донбасів, санкції не знімуть.

Європейці, може бути, і захочуть. А американці – точно ні. А тоді і європейці не зможуть з нами працювати повноцінно, оскільки боятимуться американських санкцій. Як у випадку з Іраном. Європейці хочуть працювати з Іраном, але не можуть, тому що він під американськими санкціями. Не під європейськими, але все одно не можуть.

САНКЦІЇ ПРОТИ РОСІЇ НАДОВГО

«Коли стверджують, що Захід в разі здачі Донбасу відразу зніме «донбаські» санкції, секторальні, найважчі, а залишаться тільки «кримські», персональні, неважливі, це ж так наївно.

Хто вам сказав? Де написана ця гарантія? Що ви несете? Що це за горбачовщина? Мало вас обманювали? Ще хочете? Мало того, всі якось забули, що багато дуже чутливих санкцій введені і будуть ще вводитися не «за Донбас», а «за Скрипаля». А з цим як бути?

Згадайте про горезвісну поправку Джексона-Веніка. Вона пережила на багато десятиліть ту проблему, через яку вводилася. І була скасована тільки, коли вступив в силу куди більш жорсткий акт Магнітського. Так буде і з санкціями «за Україну».

ЩО РОБИТИ З МІНСЬКИМИ УГОДАМИ

«Обов’язково виконувати. Саме виконувати – по повній програмі, жорстко, без компромісів. Використовувати весь потенціал Мінських угод. І не грати з Україною в піддавки, як багато хто пропонує. Завдання України – не дати Донбасу особливий статус. Про це вже заявив Зеленський. Тому вони крутяться – пропонують особливий статус тільки на перехідний період, на 3-5 років. Або особливий статус після повного роззброєння ополчення (тобто, ніколи).

У Росії завдання протилежне – домогтися для Донбасу особливого статусу. Справжнього, постійного, твердого. Закріпленого в українській Конституції і українських законах чітко і беззастережно. Щоб потім не можна було скасувати відразу, як тільки підтримка Росії припиниться, як це хочуть насправді українці. В цьому і різниця в підходах».

ЩО СУРКОВ ХОЧЕ ВІД ДОНБАСУ

«Наділення Донбасу справжнім, повноцінним особливим статусом. Донбас має співіснувати з Україною, приблизно, як Гонконг з Китаєм – один народ, дві системи. Тільки не на п’ятдесят років, а безстроково.

Або ж Україна може отримати так званий символічний суверенітет над Донбасом. Щось на зразок того, як Британія над Канадою або Австралією, де англійська королева номінально числиться главою держави, але на ділі ніякої влади не має. Це буде гарне рішення.

Чи зможуть коли-небудь Донбас і Україна забути кров і образи – зблизяться. Не зможуть – розійдуться далі. Коли в Україні остаточно одумаються, можна було б зробити Донбас сферою спільних інтересів Росії і України. Щоб Донбас став не причиною розбрату, а платформою для співпраці та спільної роботи. Там могли б ходити на рівних дві валюти – рубль і гривня, працювали б спільні підприємства …

Президент Путін на зустрічі з Макроном сказав чудові слова: що сьогодні здається неможливим, завтра може стати неминучим. Згадайте, коли кілька років тому експерти, якы добре розуміють процеси, що відбуваються в Україні, говорили, що там йде громадянська війна, це оголошували пропагандою Кремля. А сьогодні навіть Коломойський визнає цей факт, і (нібито – ред.) багато інших українських політиків теж».

БІВАЛЮТНА СИСТЕМА НА ДОНБАСІ

«Там (в Мінських угодах – ред.) є положення про особливий економічний режим. І не написано, який саме це режим. Зате написано, що Київ і Донбас можуть мати угоди за всіма соціально-економічними питаннями. Зміст цих угод може бути в принципі будь-яким, як сторони домовляться.

Так що Мінський комплекс заходів відкриває широкий простір для креативних рішень. І про бівалютну зону, і багато ще про що можна домовитися, було б бажання. Зараз при владі в Києві якраз молоді, незашорені, креативні люди. Їм треба дивитися на речі широко, а не копіювати Порошенка».

ПРО ПОЛІТИКУ ЗЕЛЕНСЬКОГО

«Мені здається, американці і свої (нібито – ред.) нацики не дадуть йому змінити платівку. І будемо чути стару пісню про головне – НАТО, це Європа, країна-агресор та інше.

Україна (нібито – ред.) ще не знайшла себе. Потрібно набратися терпіння, не поспішати, не метушитися, вичавити максимум з Мінських угод. Народ України вже зробив великий крок до нормалізації після (нібито – ред.) майданного божевілля. Значить, він може в майбутньому зробити ще крок, і ще. І зрозуміти, що не в НАТО щастя і що Європа не гумова … А фактор Донбасу допоможе це зрозуміти.

Росія історично здатна на довгострокові планомірні зусилля. Нам треба цю нашу здатність задіяти. У нашому суспільстві і в держапараті є дві групи впливу. Одні хочуть негайно скинути напругу, «здати Донбас», їм набридла українська тема, вони втомилися від конфронтації і готові піти на «паскудний мир». Якщо вони переможуть, то Росія програє.

Інша група, навпаки, хоче використовувати високу напругу в міжнародній політиці для досягнення великої мети – повернення України в нормальний стан близької, найближчої до Росії нації. Як говорить Сурков, треба не Донбас повернути Україні, а Україну Донбасу. Звичайно, це складніше. Це довше. Це дорожче. Але тільки такий результат можна вважати перемогою».

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook