Отже, ми отримали новий уряд. Верховна Рада на позачерговому засіданні проголосувала за відставку прем’єр-міністра України Олексія Гончарука. Гончарук подякував команді за роботу і підкреслив, що продовжить працювати на благо України. На цьому він і його молода команда гордо пішли з уряду. Чи варто запам’ятовувати нового прем’єр-міністра і його далеко не таку молоду команду або, наприклад, чи чекати від них якихось поліпшень?

Навряд чи. Новим прем’єр-міністром став колишній голова Івано-Франківської облдержадміністрації Денис Шмигаль. Він, що приємно, назвав головним пріоритетом нового уряду зміцнення національної безпеки і оборони, завершення бойових дій на Донбасі і повернення окупованого Криму.

Під новим урядом ми тепер розуміємо 14 міністрів і Арсена Авакова, незворушно контролюючого Міністерство внутрішніх справ у будь-яких умовах. Усіх цих людей, всупереч чинному законодавству і здоровому глузду, визначили в колі трьох осіб (Зеленський, Єрмак, Шефір) і готовим списком підсунули на голосування народним депутатам. Ще чотири вакансії у президента, як пишуть ЗМІ, гарячково намагалися заповнити аж до голосування у Верховній Раді, але не змогли.

Важливо: «Говоріть голосніше, вас не чути», або Браковані комунікації

Пізніше, виступаючи в парламенті, голова держави сказав, що українцям у новому уряді потрібні «нові мізки і нові серця», але з цим вийшов явний провал – майже всі призначені міністри (навіть якщо не брати в розрахунок Авакова) мають багатий політичний досвід (і не у всіх випадках це – добре для країни).

Можна було б перерахувати поіменно весь склад уряду, але сенс? Імена все одно не мають ніякого значення. Ми не знаємо про плани і наміри кожного з міністрів, які відбиралися особисто президентом. Депутати теж про це нічого сказати не можуть, багатьох до моменту голосування навіть не цікавило, за кого саме вони голосують. Частину тих, проголосували, такі нюанси не хвилюють досі.

Пропрацює новий Кабінет міністрів, мабуть, рівно доти, поки глава держави в черговий раз не помітить, що його рейтинг стрімко падає. Зеленський досі живе не в режимі передвиборної гонки. Він все ще живе в режимі телевізійного шоумена, для якого важливо, щоб аудиторія аплодувала, щоб він в образі та променях софітів, і обов’язково – щоб глядач був задоволений і тримав рейтинг.

Цікаво: Торжество шоумена Зеленського: яке небезпечне бажання подобатися

Заради високого рейтингу можна робити все, кожен дубль повинен бути спрямований на його підвищення. У режимі створення рейтингового шоу він виграв свою передвиборчу кампанію. У цьому ж режимі він продовжує президентствувати, вважаючи єдиним вартим уваги результатом роботи – рейтинги. А рейтинги будуть продовжувати падати, скільки перестановок в уряді не організовуй.

У реальності, від шкідливого впливу якої, здається, главу держави дбайливо оберігає все його оточення, на життя і симпатії людей впливають не показники рейтингів, а слова і вчинки. Чим менше некваліфіковані представники влади прораховують їх результати і наслідки – тим гіршою стає ситуація у підконтрольній їм державі. Чим гірша ситуація, тим нижче рейтинг. Ця проста формула працює завжди, якими б ефектними шоу її не намагалися затьмарювати.

Зміна одного уряду Зеленського на інший уряд Зеленського – не найефектніше шоу, яке можна придумати. Оскільки Кабінет міністрів Зеленського буде працювати, що цілком логічно, на Зеленського та його рейтинг.

Тому нам будуть обіцяти підвищити зарплати і пенсії, але робити це буде ні на що. Співпраці з МВФ, швидше за все, теж не буде, адже співпрацювати з тимчасовим урядом – справа ризикована. Без МВФ з тим, що ми так любимо ховати в поняття «економічної стабільності», у нас теж не складеться. Медичної реформи у нас не буде, тому що поспішати, як сказав Зеленський, нікуди. Поліпшень в оборонному секторі у нас не буде, тому що на це банально не вистачить часу – там грають систематично і в довгу, що неможливо, коли так часто змінюють міністрів.

Зате у нас буде Аваков. І нерегулярно публіковані відеозаписи глави держави з ефектними (або не дуже) зверненнями. І купка небайдужих активістів, які будуть виходити протестувати проти Авакова, влаштовувати мітинги, щоб позначити президенту червоні лінії. І не дати Україні впасти під натиском урочистості популізму, яке виявилося дуже важким тягарем для держави.

Чи виростуть в таких умовах рейтинги глави держави? В таких умовах в країні, яка звикла не любити своїх президентів, в ситуації, коли він взяв на себе відповідальність за все, що відбувається в країні – навряд чи. Кого з ким він буде ефектно перетасовувати в наступний раз, коли потрібно буде організувати шоу для підтримки рейтнгу – передбачити неможливо.

Читайте також: Василь «Шах»: поранений боєць про захист України, інформаційних війнах та переоцінці цінностей 

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторського. 

«Чорноморка» в Telegram і Facebook