Нещодавно запалав російський авіаносець «Адмірал Кузнєцов», що вже став приводом для глузувань над усім російським флотом. І це – не просто нещаслива конкретного корабля. Це наочна ілюстрація того, до чого призводить традиційне для Росії прагнення героїзувати злодійство і пишатися вкраденим.

Отже, збиток від пожежі на гордості російського флоту, крейсері «Адмірал Кузнєцов», склав 95 мільярдів рублів. Це майже дорівнює нинішній вартості корабля. Про це вже почали перешіптуватися в штабі Північного флоту. Причому перешіптуватися стали так голосно, що це навіть розчули журналісти. І не тільки розчули, але і опублікували. Після чого офіційні представники військово-морських структур кинулися спростовувати цю інформацію, кажучи, що кораблі такого класу сьогодні коштують набагато дорожче. Але якось у них це не дуже переконливо вийшло.

Тепер ми знаємо, що в ці 95 мільярдів збитків, завданих єдиним російським авіаносцем, входить не тільки пошкодження конструкцій, але і постраждале ремонтне обладнання та супутні збитки, пов’язані з  «військовими і цивільними фахівцями, які вийшли з ладу через травми».

І все це – через безграмотне зварювання. І неохайність. Тому що причиною пожежі на крейсері «Адмірал Кузнєцов» стало потрапляння зварювальної окалини, що утворилася при проведенні вогневих робіт при ремонті, на кинуте в трюмі промаслене ганчір’я. Учасники ремонту поділилися інформацією, що при зварюванні, що проводилося на нижній палубі, окалина по кабельному каналу провалилася в трюм. Там вона мала впасти на чисту підлогу. Але промахнулася і замість цього потрапила на купу сміття з дрантя і тирси, якими робочі витирали розлиті під час ремонту розчинники. У результаті вийшло те, що вийшло. Повернення авіаносця російському флоту затягується на невизначений період.

І ось це, друзі мої, прекрасний приклад диверсійної роботи українських суднобудівників, реалізованої грамотно і з перспективою. 

Корабель був побудований в Миколаєві на Чорноморському суднобудівному заводі і спущений на воду в 1985 році. Потім ще пару років його довипробовували, підрихтовували і вдосконалювали. В процесі випробувань він і був вкрадений із України.

У грудні 1991 року командир корабля отримав урядову телеграму від Президента України Леоніда Кравчука. Там президент пояснював, що крейсер є власністю України і до прийняття урядового рішення він повинен залишатися на Севастопольському рейді. Однак з точки зору командира корабля, такої держави, як Україна, не існувало, так як ще не було проведено референдум про незалежність. Так що, не дивлячись на заборону Києва, корабель вийшов у район Феодосійського полігону для відпрацювання зльоту-посадки палубних літаків.

До Криму терміново вилетів заступник командувача Північним флотом віце-адмірал Юрій Устименко, який, прибувши на борт, віддав наказ терміново, без двох третин офіцерсько-мічманського складу і заводської здавальної команди, які перебували на березі, готуватися до переходу морем. Навіщо? Щоб не залишати корабель Україні. Командування ВМФ прийняло рішення про його перехід на Північ до завершення державних випробувань – їх другий етап почався тільки восени 1992 року на Північному флоті, де не було ні технічної документації щодо першого етапу випробувань авіаносця, ні підготовлених інженерів і льотчиків-випробувачів, нічого. Корабель просто включили до складу Північного флоту і почали ним голосно пишатися вголос. А треба було подумати.

Вкрасти те, що було створено миколаївськими майстрами, на етапі, поки їх творіння недороблене і недоперевірене, без самих миколаївських майстрів – це дурість і диверсія. Бо створене миколаївськими майстрами без їхньої участі не може ні нормально працювати, ні будь-яким чином ремонтуватися. Тому що ідея, народжена в Миколаєві, залишається там назавжди, і за межами цього чудового міста еволюціонувати не здатна.

Так що все, що відбувається з «Адміралом Кузнєцовим» – очікувано і закономірно.  І пожежа, яку гасили, затопивши енерговідсік, де знаходяться дизель-генератори. І те, як затонув плавучий док, в якому стояв корабель. І те, наскільки некомпетентні люди, що займаються ремонтом авіаносця. Все це – укладається в мораль, яку російське керівництво десятиліттями не може засвоїти. Хоча мораль ця проста до неможливого: нєфіг красти. Тому що все вкрадене, на тлі російської повальної безвідповідальності та некомпетентності, ніколи нікому нічого доброго не принесе.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської. 

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook