«Гарбата» білоруською означає «чай». Російською слово не перекладається, та використовується на позначення запального напою, з якого починаються неприпустимі сплески націоналізму, спровокованого Україною.

Останнім часом президент України публічно дуже голосно заявляє, що попри дані розвідки, попередження світових лідерів та представників міжнародних безпекових організацій, він зміг порозумітись із Володимиром Путіним і невпинно прямує до закінчення війни із РФ. Росія, тим часом, попри всі спроби Володимира Зеленського довести, що у Кремлі його сприймають всерйоз, демонструє повну зневагу до його слів. І ненав’язливо натякає, що вся її миролюбність по відношенню до сусідів – лише ілюзія.

Ще раз: це стосується не лише України, а й усіх країн, яким не пощастило ділити з кордон із російською державою. Тому що все, що знаходиться поруч, Росія автоматично вважає своїм.

Важливо: Арбітражний Трибунал прийняв рішення про юрисдикцію у справі про порушення Росією Конвенції ООН з морського права

Хрестоматійний приклад трапився нещодавно у Білорусі. Мінчанин Арамаїс Міракян зайшов до фірмового магазину кондитерської фабрики «Комунарка» випити чаю. Чай замовляв білоруською. Що цілком логічно: у столиці Білорусі замовити чаю білоруською. Але ні. Міракян отримав від касирки пропозицію говорити російською. Діалог із касиркою, за його словами, виглядав ось так:

«Падыходжу, спытваю: гарбата фруктовая ёсць?
– Говорите по русски, у нас два государственных языка.
– Я з вамі не па кітайску і не па чэску, а на адной з дзяржаўных моваў.
– Я сейчас вызову охрану (!!!)
– Дайце кнігу скаргаў і паклічце адміністрацію».

Зрештою, конфлікт вдалося вирішити за допомогою адміністратора, молодої дівчини, яка звернулася до відвідувача білоруською і вмовила не писати скаргу.

Якщо вам здається, що нічого вартого уваги у цій історії немає – ви праві. Але лише частково. По-перше, побутові конфлікти у двомовних середовищах через різне сприйняття мов та суттєвих відмінностей двох різних культур, які стикаються в одній реальності – це завжди цікаво.

По-друге, описана ситуація – лише початок конфлікту. Який виявився міждержавним. Тому що на дії молодого мінчанина реакція виявилась масовою і дуже несподіваною. Дивним чином через те, що у понаднормово русифікованій Білорусі заговорили білоруською, росіяни відчули себе «дискримінованими». Вони почали обурюватись, вимагати справедливості, а згодом – почали посилати відверті погрози юнаку, який описав всю цю історію. До атаки на його сторінку долучилися боти. Про білоруську гарбату почали писати провідні російські ЗМІ.

Пік абсурду наступив у той момент, коли на пост Міракяна відреагував навіть член Ради Федерації Росії Ігор Морозов. Він побачив у проханні Міракяна яскравий прояв білоруського націоналізму і звинуватив у цьому як ви думаєте – кого? Правильно, Україну.

«Націоналізм можна порівняти з джином, випущеним з пляшки. Він піднімає голову в Білорусі через вплив України. Поява негативних процесів щодо російської мови, нехай навіть на побутовому рівні, це нове явище, повз яке керівництво Білорусі не має проходити. Його треба жорстко контролювати владі, в тому числі і на законодавчому рівні», – заявив Морозов.

І здавалося б, яка різниця росіянам, разом з усіма їхніми ЗМІ та сенаторами, хто і якою мовою замовляє собі чай у сусідній незалежній державі? Але, виявляється, для росіян різниця є. Питання мови у сусідніх державах перестає бути для них принциповим лише тоді, коли відпускники російської армії заходять на території цих держав під прикриттям артилерії. А артилерія однаково смертоносна для носіїв усіх мов світу. Російської – у тому числі.

Читайте також: «Бабки-то де?»: пропаганда Кремля зняла серіал про Путіна. Головне з випуску про Україну

Просто пам’ятайте про це, коли наступного разу хтось провокуватиме вас на дискусію «Какая разница, мы, все равно, один народ». Різниця, як мінімум, у тому, що росіяни, разом зі своєю мовою, усім російськомовним намагаються втюхать непотрібний бонус у вигляді любові до Росії та автоматичної залежності від її дій та думок. Право відмовитись від цього бонусу залежності ще потрібно завоювати. Жодна інша мова світу таких ризиків із собою не несе.

Тим часом у Білорусі уже другий тиждень триває флешмоб на підтримку Арамаіса Міракяна. Його учасники у різних закладах країни роблять замовлення виключно білоруською, та щосили намагаються популяризувати дописи білоруською у соцмережах, відстоюючи своє право на гарбату, а не на чай.

Цікаво: Товариство внучат нерідної злої бабусі, або Чому вони розчаровуються

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

«Чорноморка» в Telegram та Facebook