У зв’язку із захоплюючою історією про Джессі, розповім вам одну з найпрекрасніших традицій українського флоту. Ви ж уже встигли насолодитися новинами про щасливе повернення Джессі? Тієї самою, яка була 25-ю полоненою Кремля в історії із захопленням українських моряків.

Джессі була захоплена разом з 24 військовополоненими українськими моряками. Вона – корабельна собака буксира «Яни Капу». На борту захопленого буксира вона і перебувала, коли буксир потрапив на запис під крики російських військових «дави його б ***».

На момент захоплення Джессі була тримісячним цуценям. Її знайшли через деякий час російські прикордонники і залишили у себе.

Адвокат Микола Полозов, який координує групу захисників українських військовополонених, розповів, що про Джессі повідомили самі моряки. Вони дуже просили знайти пса і постаратися повернути додому. На засіданнях по обранню їм запобіжного заходу військовополонені моряки постійно піднімали питання про долю якоїсь собачки.

Кілька місяців пішло на її пошуки і досягнення домовленостей з СУ ФСБ і керченськими прикордонниками, які залишили її у себе. Було непросто. Але, врешті-решт, прохання моряків вдалося виконати.

За словами адвоката Анастасії Саморукової, повернули собаку додому, використавши складну
схему – старший матрос «Яни Капу» Володимир Терещенко написав заяву на ім’я слідчого, в якому просив віддати його собаку Джессі своєму адвокату (Саморуковій, тобто). Слідчий не заперечував,
документи оформили, адвокатам видали, і захисники поїхали в Керч її забирати. Джессі повернули
в Херсонську область з окупованого Криму. Собака буде жити в родині арештованого механіка
буксира Сергія Чуліби.

Так ось, про прекрасну традицію українського військового флоту ж. У ньому записано, що собаку (або кішку), що прибилася до корабля, виганяти не можна. Таку животину треба любити. Тому її
ведуть до ветеринара, оглядають, оформляють на неї все довідки про стан здоров’я. Після чого –
ставлять на облік, як повноцінного члена екіпажу, з виділенням добового постачання і всіх інших
бонусів офіційної військової служби. Взаємовідносини екіпажу корабля з корабельної собакою –
це взагалі окрема культура.

Тому історія Джессі – це не просто символічно. Це набагато більше. За словами Олександри
Єфименко, яка допомагала, переправити собаку, це історія про те, що є люди, які все одно будуть
боротися за тебе, навіть якщо ти на чотирьох лапах і з пухнастим хвостом.

Але, насправді, це історія про те, що українські моряки своїх не кидають і готові боротися за кожного свого члена екіпажу. Особливо за тих, про кого не знає ніхто, крім самого екіпажу.

Фото: Крим.Реалії

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від
авторського.