Нашу країну постійно намагаються розламати на частини: то по Дніпру, то по мові чи вірі.

Для поділу, а точніше розвалу, України вмираюча російська імперія використовує весь свій арсенал: військову окупацію і газовий шантаж, агресивну дипломатію і підривні операції спецслужб, інформаційно-психологічний тиск через підконтрольні «українські» ЗМІ і спроби «легітимного» захоплення влади п’ятою колоною в українській політиці. З початком російської агресії додалися спроби поділу суспільства на партії «війни» і «миру», на патріотів і обивателів.

Важливо: В Кремлі зневоднення, в українській політиці авітаміноз – «зелені» не вистачає

Ці теми взяли собі на озброєння не лише відверті вороги української незалежності, що діють всередині країни і за її межами, а й цілком «патріотичні» партії і лідери, не здатні запропонувати суспільству об’єднуючу ідею і реальну програму розвитку.

Українські політики різного забарвлення часто експлуатують позитивні образи інших країн: впевненого в собі Ізраїлю, який живе і розвивається в умовах багаторічної військової та терористичної загрози, ситої Швейцарії, яка не воює вже протягом кількох століть, і багатьох інших.

При цьому не всі розуміють, що стійкість і конкурентоспроможність цих країн базується не на курортах Мертвого моря або банківській системі з двохсотрічною історією, а на специфічній соціальній організації суспільства, в основі якої лежить культ захисника країни. В цього культу різні прояви, але саме він об’єднує і цементує суспільство в таких країнах.

Одного разу, стоячи на пероні залізничного вокзалу в швейцарському Цюріху, я побачив велику групу людей у військовій формі. Виявилося, це цивільні різного віку, яких вчергове на кілька тижнів призвали на військову службу. Примітним було те, що всі вони безкоштовно сідали до дуже дорогого вагону першого класу. Таким чином держава демонструє ставлення до своїх захисників, викликаних, за нашими мірками, всього-на-всього на «збори».

Читайте також: Інформаційна окупація в Україні відбувається щодня, – політик

У прилизаній Женеві, де особисте не прийнято виставляти напоказ, нерідко можна побачити військову форму, вивішену на балконі «для просушування». Так з гордістю демонструють, що захисник країни – чоловік чи син – повернувся з військової служби.

В Ізраїлі саме служба в армії відкриває молоді всі двері в політику, на державну службу або в бізнес.

Загальна атмосфера і причетність кожного до захисту своєї країни формують той самий стрижень, якого бракує нам, Україні. Таким стрижнем має стати справжня національна еліта. Але зародитися вона може лише в армії, а не на тусовках у нічних клубах. Не гроші або зв’язки батьків, а служба в армії повинна відкривати соціальні ліфти для молоді.

Для цього, по-перше, необхідно на законодавчому рівні закріпити виключне право на службу і роботу в правоохоронних органах, судовій системі та на державну службу для тих, хто пройшов військову службу в Збройних Силах України.

По-друге, крім основного контакту на службу в армії, запровадити попередній стоденний контракт. Кожен хлопець або дівчина повинні отримати право і можливість добровільно пройти інтенсивну підготовку в рамках військової служби за попереднім контрактом. Така служба повинна стати ключем до подальшої кар’єри в армії та у цивільному житті.

Важливо: Про ефективність воєнної реформи та «радянські стандарти» у ставленні до військовослужбовців

За аналогією з Ізраїлем необхідно зробити армію кузнею стартапів. Створити умови для залучення молоді в період служби і після її завершення до створення нової військової техніки, озброєння, систем управління та зв’язку в інтересах збройних сил, а також узаконити право на отримання освіти за рахунок держави для тих, хто служить або відслужив в армії. Це допоможе зародитися новій бізнес-еліті з іншим ставленням до своєї країни.

Однак, все перераховане, без істотних зрушень в реформуванні збройних сил та зміні ставлення держави до своїх захисників, нічого не дасть. І розхожі ідеї про патріотизм і повагу до армії, які треба прищеплювати зі шкільної лави, швидко зблякнуть при зіткненні з реальністю.

Перейшовши на переважно контрактний принцип комплектування, наша армія ані на крок не наблизилася до того, щоб стати по-справжньому професійною. Цьому заважає відсутність необхідної мотивації для вступу на військову службу і для її продовження.

Ті, хто рапортують про небувалий приплив бажаючих підписати контракт на військову службу, замовчують, що це обумовлено закриттям кордонів і зменшенням кількості робочих місць в цивільному секторі в зв’язку з пандемією. Тільки-но обставини зміняться, черга буде не до армії, а на заробітки до Польщі. І жодні загороджувальні загони із співробітників військкоматів не допоможуть.

Для того щоб насправді стояла черга до армії, а не на вихід з неї, необхідно прибрати демотивуючі фактори і посилити мотивацію для вступу на військову службу.

Цікаво: Український політик пояснив, чого найбільше боїться Путін

До очевидних демотиваторів відносяться потворна кадрова політика, заснована на клановості, кумівстві та корупції. Сьогодні жоден солдат не знає, як треба служити, щоб стати генералом. Досі в ходу старий анекдот про те, що син майора не може стати генералом, бо у генерала є свої діти. Хронічними хворобами залишилися системне ігнорування особистих прав військовослужбовців самодурами в погонах і непрацююча система соціальних гарантій. За десятиліття існування армії незалежної України кількість безквартирних військовослужбовців практично не змінилася. Але замість того, щоб міняти систему, проблему намагаються лікувати закляттями.

Сьогодні на столі у влади є все – нова кадрова стратегія і система контрактів для збройних сил, сучасна програма забезпечення житлом і багато іншого, в тому числі програма інтенсивної підготовки в рамках проходження служби за попереднім контрактом. Все те, що має змінити навіть не армію, а країну. Залишилося проявити політичну волю.

Тим, хто скаже, що це сценарій мілітаризації країни, відповім – це програма її консолідації та виживання в умовах численних викликів і загроз. Без цього на карті світу місця для нас може не залишитися.

Читайте також спецпроєкт «Чорноморки»: Перетворити граблі на драбини: як не дозволити факапам заважати власній справі

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.
«Чорноморка» в Telegram та Facebook