День соборності – це просто відмінне свято. Воно – знак нашої пам’яті і поваги до документа, яким більше ста років тому, в 1919 році, проголосили об’єднання Українська Народна Республіка і Західно-Українська Народна Республіка. І до того, як завдяки Акту Злуки, українські землі знову об’єдналися в єдиній національній державі.

У сусідній ведмедеподібній державі можуть скільки завгодно пояснювати, що ніякої України не існує, тому що вона – результат складних вигадок різних історичних особистостей. Правда, їх «незаперечні історичні факти», що підтверджують ці пояснення, кожен раз різняться в суті і деталях.

То їх безсмертний випещений лідер говорить, що українців придумав польський тусовщик 18 століття граф Потоцький, а потім через два століття раптово лисий, гаркавий мужичок, який розвалив велику Росію, навіщось накромсав цим вигаданим українцям споконвічно російських земель. То російські пропагандисти розповідають, як мудрий батько всіх народів Сталін створив державу Україна за рахунок Росії і українців, як націю, українізувавши росіян. То в чудових нетрях суспільно-пропагандистських позицій російських блогерів обговорюється думка, що не може «русскоє високоосвічене православне населення Донбасу коли-небудь об’єднатися в одну сім’ю з диким, неосвіченим і злісним католицьким населенням Галичини».

Читайте також: Путін, Потоцький і Україна: хто придумав російський патріотизм

Це все, звичайно, цікаві об’єкти для спостереження за можливостями еволюції пропагандистської думки. Але тільки за умови, що не шкода витрачати на спостереження і опис цих піддослідних сили і час. Тому що в міркуваннях про всі ці знущання над споконвічно російськими територіями вкрай сакральної властивості, нічого не змінюється. Путін роками дорікає Леніну за створення національних республік у складі імперії і звинувачує в злочинному розвалі Радянського союзу. Його погляди у цьому питанні – залізобетонні. З якої причини підконтрольні йому пропагандисти повинні раптом змінювати свою позицію в обговоренні цієї теми? Отож. Тому не важливо, що вони там про нас думають.

Зосередимося на головному. На соборності. Соборність української державності означає, що у нас є єдина національна держава, створена самим народом, як вільна, суверенна, демократична, правова і соціальна. Акт Злуки 22 січня 1919 року – це якраз історія такої держави. Коли вся Україна вирішила, що вона хоче бути єдиним цілим і жити в межах чітко визначених меж. Вирішила самостійно і добровільно, реалізувавши рішення з таким ентузіазмом, що лідери регіонів змогли розробити і підписати крутий і всім потрібний документ. Все це – з радістю, задоволенням, усвідомленням важливості події і масовими народними гуляннями. При чому з такими, що на Закарпатті річницю проголошення Акта Злуки офіційно святкували аж до 1939 з масовими демонстраціями (у більшовиків, якими нас весь час намагаються дорікнути, потім все вийшло далеко не так радісно – у супроводі терору і річок крові після знищення інакомислячих).

Цікаво: Наслідки крадіжки: «Адмірал Кузнєцов» як дзеркало російської історії

Те, що Соборність утримати в 1919 році не вдалося – наша помилка і найглибша дурість, яка трапилася з державою в лихі часи глобальної нестабільності і постійно наростаючих небезпек. Там взагалі цікава історія вийшла, з перестрілками, джекпотом та іншими бонусами. Нагуглите якось на дозвіллі, повчально буде.

Як мінімум, зайвий раз зрозумієте, що історія Дня Соборності – це черговий привід згадати, що за будь-яких обставин необхідно залишатися згуртованою нацією, яка зубами тримається за свою соборність і один за одного, не дозволяючи нікому вимагати від нас поступок у питаннях нашої державності і територіальної цілісності. Особливо – коли навколо з’являється запах наближення часів глобальної нестабільності і постійно наростаючих небезпек.

Важливо: Сьогодні 6 річниця загибелі перших героїв Небесної сотні

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Чорноморку» Telegram і Facebook