ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
4
2
5
ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
4
2
5
Блоги
Чому мілітаризація дитинства – це не нормально
  24 Вересня 2019 13:14
|
  765

Чому мілітаризація дитинства – це не нормально

Чому мілітаризація дитинства – це не нормально

На територіях, уражених «русским миром», процвітає культ війни. Одне з божеств пантеону, якому зобов’язаний поклонятися кожна «російська» людина – це Перемога. Але проблема в тому, що скільки кривавих жертв їй не принеси, вона не обдарує ласкою, не принесе щастя, не зцілить покалічене тіло і спустошену душу. Чому росіяни так завзято поклоняються Перемозі – для мене найбільша загадка.

Це нагадує життя в аб’юзивних стосунках (аб’юз — це насильство, – ред.) у поєднанні зі стокгольмським синдромом, коли жертва найбільше починає довіряти своєму мучителю. Часто жертва не може розірвати порочне коло відносин з абьюзером (тим, хто здійснює насильство, – ред.), тому що не може побачити перспектив життя поза цими стосунками. Можливо, російський народ з тієї ж причини сприймає втрати і біль війни як нову норму.

На жаль, таке ставлення до війни не нешкідливе. Воно пов’язане з травматизацією поколінь. І на тлі постійних воєн люди ніяк не можуть одужати після наслідків війни. А найнесправедливіші жертви культу війни – це діти.

«Чорноморка» не залишила без уваги проблему мілітаризації дитинства на окупованих територіях України. Прокуратура АР Крим відкрила кримінальне провадження з цього приводу. І якщо не всі дорослі ведуться на пропаганду окупантів, то незміцнілих умів, які повірять у те, що «українців треба ненавидіти, а Росія в оточенні ворогів», буде набагато більше. Відповідна виховна робота проводиться окупантами системно, у шкільний і позашкільний час. Діти вчаться стріляти, кидати гранати, знайомляться з військовою технікою. Дітей одягають у військову форму на свята. Це можуть бути як малята-дошкільнята, так і діти до року. У старшій школі дітей запрошують, наприклад, в «Юнармію» (відому в народі як «Путінюгенд»). І ось в коментарях до постів на цю тему неодмінно хтось пише щось на кшталт «А що тут такого?» і «А ось в Україні (як варіант – на заході України) такі ж табори». Розставимо всі крапки над і. По порядку.

Дитяча мілітаризація. Що ж тут такого?

Мілітаризація навчання в окупованому Росією Криму відбувається на основі виданого 3 квітня 2015 року представниками окупаційної влади наказу «Про створення Державного бюджетного установи Республіки Крим «Регіональний центр з підготовки до військової служби та військово-патріотичного виховання».

Метою діяльності центру є організація та методичне забезпечення отримання громадянами початкових знань у сфері оборони, підготовки з основ військової служби в освітніх установах і навчальних пунктах, військово-патріотичне виховання. Ще до Другої світової війни у цьому б не було нічого такого», якби хоч хтось з людей, хто вміє аналізувати історію краще за інших, не придумав правила ведення війни – гуманітарне право. Зважаючи на несправедливі і абсолютно безглузді страждання людей під час військових дій, були прописані чіткі заборони. Наприклад, сексуальне насильство і тортури заборонені. Як ми бачимо, проросійські бойовики не в курсі, але незнання законів не звільняє від відповідальності. Зокрема, залучення дітей до військових дій теж заборонено. Звичайно ж, мета діяльності центру, заснованого у Криму агресором для мілітаризації дітей окупованого півострова, також є порушенням заборони, передбаченої ст. 51 Женевської Конвенції №4 «Про захист цивільного населення під час війни» від 12 серпня 1949 року.

Тому відповідь на питання «А що тут такого?» повинна завжди починатися з думки «По-перше, це незаконно». Іншими словами, це злочин. Злочин проти дитинства. І я не втомлюся дивуватися батькам, які свідомо допускають, щоб юні роки їхніх дітей перетворили у підготовку до війни. До війни, на якій цим дітям судилося загинути. Не тому, що вони захищають свою батьківщину і своє власне майбутнє від окупантів. А тому, що хтось у Кремлі спить і бачить відроджену зомбі-імперію.

Звичайно, терористичні об’єднання «ДНР» і «ЛНР» в РФ не входять, але куруються Кремлем, бо в іншому повністю копіюють російський стиль виховання, управління і руйнування контрольованого регіону.

Чи є в Україні такі ж військові дитячі табори, як в окупованому Криму?

Нещодавно дізнався, що є. Найвідоміший – «Азовець», створений у 2015 році і пов’язаний з полком «Азов». На адресу цього табору часто звучали звинувачення в надмірній мілітаризації дітей. Адміністрація табору відкидає їх, мовляв, ми не виховуємо бійців полку «Азов», ми розповідаємо дітям, що таке зброя і як з нею поводитися… Ну ви зрозуміли. І якщо погуглити про дитячі військові табори, то результатів у видачі буде достатньо. Інша справа, що в багатьох позиціях видачі військовими таборами називають скаутські табори, але тенденцію до воєнізації дитинства можемо тепер спостерігати і в Україні.

Крім того, цього страшного тренду стала дотримуватися і держава. Міністерство молоді та спорту України фінансує проведення Всеукраїнських таборів, спрямованих на збільшення чисельності молоді, готової до виконання обов’язку щодо захисту незалежності і територіальної цілісності України, «Хорунжий». Хоча справжньої зброї дітям там не видають, є базова військова підготовка, культурно-історична складова і скаутинг.

До речі про скаутинг. Багато в чому це стосується недоїдених снігурів і інших вигадок на ґрунті багатої уяви, адже в Україні існує скаутський рух. І він не військовий. Там дітям не роздають зброю і не вчать поводитися з військовою технікою.

Перші скаути у світовій історії були розвідниками, які допомагали дорослим у війні. Але коли війна закінчилася, оформилися в міжнародний аполітичний рух, метою якого була підтримка фізичного, розумового і духовного розвитку молоді, щоб вона могла виконувати важливу роль у суспільстві.

Скаутинг – це добровільний, незалежний, неполітичний та неурядовий виховний рух для молодих людей, відкритий для всіх без обмеження за походженням, віросповіданням або расової приналежності, у відповідності з метою, принципами і методом, розробленими засновником руху.

Важливо, що в скаутингу «виховувати» – це не вчити, а залучати дитину до того, щоб вона вчилася сама, для самого себе, за власним бажанням, тому, що формує характер і розвиває різнобічно. Виховання у скаутингу передбачає розвиток здатності «вчитися» та розвиток позиції «вчитися бути». Одне з головних напрямків – взаємодія з природою і екологічне мислення.

Який рух в Україні відповідає опису скаутського руху? «Пласт». В «Пласті» як і в інших скаутських організаціях здорової людини, прагнуть всебічно розвинути особистість, яка зможе в підсумку стати гідним членом громадянського суспільства. А не убити десяток-другий особистостей в іншій державі. Тому що там нібито жеруть снігурів живцем і розпинають хлопчиків у трусиках.

В тому і відмінність. Росіяни на окупованих територіях України готують гарматне м’ясо. «Юнармія» – це не скаутинг, там порушено відразу кілька принципів скаутингу. По-перше, це «Путінюгенд». Державне фінансування, а отже організація не незалежна, вона політична, викладання там здебільшого дидактичне, як заведено ще з часів «совка». Воно порушує принципи Женевської конвенції, а значить, не дружить зі здоровим глуздом і принципами гуманізму. Ніде в цивілізованих країнах, де люди хочуть жити щасливо, а не вмирати в окопах на чужині, немає таких організацій. До речі, хоча призов в армію країни-окупанта заборонений, кримчан все одно закликають в армію РФ. Не дивно, що в окупованому Криму створили рух, який не повинен існувати, і роблять вигляд, що все добре.

Розгорнутий матеріал про «Азовець» можна прочитати на сайті «24 каналу». На жаль, його опис одночасно і розгорнутий, і ухильний, але як ти це словами не прикрась, це теж вже не скаутинг.

З огляду на наші нові військові реалії я можу зрозуміти, чому в Україні з’являються табори на кшталт «азовців». Я спершу намагався порівняти «Азовець» з «Юнармією»: ми ж захищаємося, а Росія на нас напала. Але, на жаль, це ніяк не скасовує факт вкраденого дитинства. Дитина не повинна вміти воювати не тільки тому, що вона маленька, незріла, слабка фізично, і у неї ще не сформована психіка. А тому, в першу чергу, що такий вплив може стати засобом експлуатації дитячого життя. А це найнижчий із вчинків – використовувати людину, поки вона ще не зміцніла. І історія вже знає приклади такої експлуатації, ось той же «Гітлерюгенд», нема чого далеко ходити. І суть цієї експлуатації полягає в тому, що людина травматизирується і бачить найстрашніше, не встигнувши пожити, відчути і дізнатися смак життя. Немов на самому початку шляху перед носом зачинили двері. Якщо ви дорослий, ви її виб’єте, тому що знаєте, куди вам треба. А якщо ви занадто маленький, щоб її вибити, а найближчі дорослі якраз і зачинили її? .. У будь-якого іншого насильства над дітьми – сексуального чи психологічного – той же принцип.

У Стінга є пісня Russians. Вона була написана давно, але не втрачає своєї актуальності в контексті теми мілітаризації дитинства:

«In Europe and America there’s a growing feeling of hysteria
Conditioned to respond to all the threats
In the rhetorical speeches of the Soviets
Mister Khrushchev said, «We will bury you»
I do not subscribe to this point of view
It’d be such an ignorant thing to do
If the Russians love their children too … »

«We share the same biology, regardless of ideology
But what might save us, me and you
Is if the Russians love their children too … »

Фото: inforesist.org 

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської. 

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook 

© Чорноморська телерадіокомпанія, 2020Всі права захищені