Таке враження, що вся моя стрічка складається з постів фан-клубу Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки. Такий натиск народного обурення! У підсумку, хоча хор Вірьовки і не є частиною мого життєвого всесвіту, їх виступ у «95 кварталі» вразив і мене.

За законами групової динаміки в психології, все цілком зрозуміло. Люди в залі немов зливаються свідомостями в єдиний організм і реагують передбачувано і однаково. Вони в особливій атмосфері, яка відрізняється від того стану, якому піддається кожен окремо, сидячи за ноутбуком і офігіваючи від цього:

Ну а потім окрилення сприйняття в натовпі проходить і починаються суворі будні. В останньому пості на facebook-сторінці хору з’являється більше 2,5 тисяч гнівних коментарів. Репутація колективу обзаводиться новими відтінками коричневої гами, адже гроші не пахнуть. Хоча начебто причому тут гроші, адже хор Верьовки фінансується з державного бюджету. Тобто з нашої з вами кишені…

Коли почався Майдан, будинки тодішніх топових чиновників-регіоналів піддавалися набігам. І хоча внутрішнє і зовнішнє оздоблення тих осель явно вказувало на надмірну жадібність і корумпованість їх власників, їх намагалися захистити від пограбування і спалення. Межигір’я, де мешкав український екс-президент-утікач Віктор Янукович, навіть вдалося здебільшого зберегти і перетворити його на пам’ятник корупції в науку громадськості і всім послідовникам на високих державних посадах.

Незважаючи на все моє несприйняття влади «регіоналів» і майже потворну кичушність і надмірність в інтер’єрах особняка Пшонки, наприклад, я не бачу потреби палити це все і глумитися над руїнами. Тому що це дикунство, і це свідчить про одне: у суспільстві немає механізмів цивілізованої боротьби з корупцією. Є тільки старий принцип «клин клином». Але як ми бачимо, нові корупціонери, які змінюють старих корупціонерів, не вирішують проблему корупції. Зате виступаючи «переможцями» своїх попередників десакралізують усе, пов’язане з ними. Навіть якщо це проти закону – змушує толерувати злочин.

Кумедна пісенька у виконанні Євгена Кошового і хору Верьовки про палаючу хату Валерії Гонтарєвої є одним з моментів такої десакралізації. Ми сміємося, ми не переймаємося людським горем. І я не думаю, що сценаристи шоу зробили це ненавмисно. Я думаю (тут має бути музика з «Секретних матеріалів»), це зроблено з точним розрахунком на формування потрібного інформаційного порядку. І я впевнений, приводом і матеріалом для формування такого порядку може стати хто завгодно і що завгодно. Їй-богу, вже не важливо, який привід: загибель українського солдата на фронті від кулі динирійского снайпера, розбомблений до основи житловий будинок переселенця, віджате підприємство, окупований півострів… Якщо дуже треба, нам зроблять чергову веселеньку пісеньку з приводу чергової «яскравої події», з участю чергового виконавця або колективу для підтримки. Хор Верьовки з великою часткою ймовірності погодиться, наприклад…

Олена Кравець в одному з інтерв’ю сказала, що президент Володимир Зеленський відчитує всі жарти, які сценаристи пишуть про нього і його дружину. Цікаво, а решту жартів він теж читає? Здогадуюся, що він робить це у вільний від роботи час… Наскільки враховуються його коментарі при цьому?

Ох, від цієї війни так втомлюєшся… В кінці дня хочеться розслабитися, посміятися… А ось «95 квартал» тут як тут. І піди знай, над чим глядачі одного з найпопулярніших ТВ-шоу в Україні будуть сміятися наступного разу: над черговим беззаконням у нашій країні чи над зведеннями з ООС…

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Черноморку» Telegram і Facebook