Вся гламурно-ліберальна тусовка запоребріка вчора святкувала звільнення журналіста Івана Голунова, якого незаконно заарештували, підкинувши наркотики. Справа набула резонансу, Голунов вийшов на свободу. Справу проти нього припинено. МВС РФ досить недодуго замінило на своєму сайті контент новин про затримання Голунова на плашки «Новина анульована». Правда, ми були б дуже наївні, якби повірили, що російську дійсність можна епізодично анулювати.

Іван Голунов подякував усіх небайдужих за підтримку і заявив, що продовжить займатися журналістськими розслідуваннями. Не сумніваємося. Залишилося тільки на RT влаштуватися, щоб краще продовжувати ними займатися, як вже траплялося з деякими ліберальними журналістами в РФ. Що стосується маршу на підтримку Голунова 12 червня, журналіст зазначив, що не підтримує цю ідею: «Краще приділити увагу близьким і рідним, ніж йти на марші, – сказав Голунов після звільнення. – Це моя особиста думка».

Дуже правильну думку висловив товариш Голунов. Як свого часу сказала Ані Лорак про мітингувальників в Києві на Майдані: цим людям не вистачає любові. Так і Голунову, за якого росіяни ставали в черги на поодинокі пікети (уявіть силу обурення!), закликав тих, хто вболівав за нього, сконцентруватися на любові до близьких. Хтозна, скільки часу їм відведе тоталітарна машина. Пікети-то, марші та мітинги в Росії набувають все більш камерного і контрольованого вигляду. Скоро вимоги до учасників мітингу в спеціальному ГОСТі пропишуть, щоб точно відповідати образу незгодного.

Створено прецедент, зраділи вони! Але в російських в’язницях таких Голунових повним повно! А головне, абсолютно аналогічні «оперативні дії» регулярно проходять в будинках кримських татар в окупованому Росією Криму. Сенцов, Кольченко, Балух, Гриб і інші українські громадяни сидять за ґратами в російських в’язницях. Їхні життя росіян взагалі не турбують. У російському інформаційному полі цих проблем немає. Вони відвоювали одного Голунова і заспокояться. До наступного разу, коли когось загребуть. Але наступного разу все зроблять більш ретельно. Тому що глава МВС РФ повідомив, що клопотатиме перед президентом РФ про звільнення начальника УВС по ЗАТ Москви і начальника Управління по контролю за обігом наркотиків ГУ МВС по Москві. Адже вся купа проведених «експертиз» не допомогла сфабрикувати хоч якесь життєздатне звинувачення. Стало бути, через цю слідчу невдачу полетять голови. І якщо Голунов відбувся раболіпним переляком, то відповідати доведеться недобросовісним силовикам. Що додасть їм досвіду на майбутнє.

Ну а сьогодні в Росії святкують так званий «День незалежності». Щороку не втомлююся дивуватися: від кого або чого? Напевно, від розуму. Тому що не може бути ніякої незалежності в поліцейській державі, де в будь-який момент громадянин може стати випадковою жертвою монополіста на насильство. А якщо йому пощастило вийти, попросити всіх сидіти тихіше.

Насправді ж це свято в Ерефіі ознаменував День прийняття Декларації про державний суверенітет Російської Федерації. На жаль, їх суверенітет – класичний паразит, який існує за чужий рахунок. Про російський суверенітет правильніше і доречніше говорити як про «рускій мир», який наші відбиті сусіди «захищають» по всій земній кулі.

Так що поки вони святкують свій «суверенітет», свою «незалежність» або «звільнення» журналіста, який тут же, на місці, після звільнення, вбив журналіста в собі, українські захисники дають прикурити проросійським терористам на окупованому Донбасі і можна тільки уявити, чим закінчаться святкування російської «незалежності», якщо начальство все-таки віддасть команду «просто перестати стріляти».

Це ще не все, звичайно. У Росії завжди на один привід для свята більше. З приводу популярного серіалу «Чорнобиль» на одному з популярних російських ресурсів вийшло інтерв’ю з одним із ліквідаторів, президентом Союзу «Чорнобиль Росії» (назва – діагноз кінченого шовініста) В’ячеславом Гришиним. Заголовок матеріалу теж багато про що говорить: «У «Чорнобилі» не показали головного – нашої перемоги».

З інтерв’ю: «… І він відразу приголомшив:

– Ех, упустили ми трохи час, могли б американців випередити!

– З чим?

– З нашим серіалом. Я зараз якраз їду з перегляду матеріалу.

– Як?! У Росії теж знімається фільм про аварію на ЧАЕС?

– Так, художній серіал на 12 серій. Режисер – Олексій Мурадов, головну роль виконує Ігор Петренко – його батько був ліквідатором. В основі сюжету – доля військового контррозвідника, що прямує в Прип’ять на пошуки агентів ЦРУ, які хочуть вивезти зразки радянського ядерного палива. Звичайно, по динаміці наш фільм, мабуть, поступається американському. Але в ньому більш правдоподібно відображена і сама аварія, і долі людей».

Відразу видно, що герой інтерв’ю – справжній експерт не тільки в ліквідації жахливої катастрофи, що сталася з вини самодурства радянського уряду, але і в кінематографі і телеіндустрії. Серіал, правда, не американський, але цей В’ячеслав Гришин напевно вірить, що зняв його Барак Обама.

Краще б в Росії відзначали День психічного здоров’я. Щодня. На жаль, вони відзначають сьогодні День «незалежності».

Що ж. Зі святом. А нам не варто забувати, на тлі того, що відбувається, що наші сусіди з кожним роком прагнуть відсвяткувати свій День «незалежності» все з більшим і більшим розмахом. У бік України.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.