Маленька професійна звичка – читати між рядків, шукати друге дно, вникати в деталі – коли російські засоби масової дезінформації повідомляють якусь хорошу для України новину.

Знову довелося це зробити буквально вчора, коли російська пропагандистська газета «Известия» викотила матеріал з обнадійливим заголовком «Получите, розпишіться: українські моряки можуть бути вдома до жовтня».

Новина звичайно дуже обнадійлива, але давайте читати текст.

Моряків (про той факт, що вони є військовополоненими «Известия» вирішили промовчати) можуть відпустити під особисту поруку уповноваженого Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової.

Газета наводить слова адвоката українських військовополонених Миколи Полозова, який розповів про те, що в Слідче управління ФСБ РФ вже відправлені письмові гарантії того, що обвинувачені в нібито «порушення російського кордону» продовжать брати участь в судових і слідчих діях після їх повернення в Україну.

Далі слово передають іншому спікеру – неназваному «високопоставленому джерелелу в російських дипломатичних колах». Воно нібито підтверджує готовність Москви повернути 24 українських військовополонених на батьківщину, а далі одне дуже важливе уточнення від анонімного співрозмовника: «у разі отримання письмових гарантій, як це і було фактично заявлено в ноті МЗС, відправленої українській стороні 25 червня».

«Москва готова взаємодіяти у цій справі в конструктивному ключі і відпустити затриманих на батьківщину, однак про припинення кримінального переслідування не йдеться. Як тільки відповідні особи в Росії отримають необхідний документ від України і вивчать його, можна буде обговорювати подальші кроки. Але ми від своїх слів не відмовлялися», – твердить джерело.

Тим часом, Полозов розповів про початок роботи над реалізацією пропозиції МЗС РФ українською стороною.

«Український омбудсмен Людмила Денісова направила клопотання про особисте поручительство через МЗС Росії в Слідче управління ФСБ. У російській ноті було зазначено, що необхідно надати письмові гарантії відповідно до кримінально-процесуальним законодавством Російської Федерації. Особиста порука – форма гарантії участі особи, щодо якої не винесли вирок, в судових і слідчих діях. На поточний момент ці документи знаходяться в Слідчому управлінні ФСБ, але ще не дійшли до виконавця – слідчого, у провадженні якого перебуває ця справа. Саме він повинен у встановлений законом термін – три дні – винести з даного питання рішення», – сказав захисник українських військовополонених.

Він додав, що в разі задоволення прохання, моряків звільнять з-під варти. Якщо ж буде отримано відмову, то постанова можна буде оскаржити.

«Фактично ті пропозиції МЗС РФ, які були заявлені в ноті, реалізуються на практиці. Природно, після телефонної розмови президентів Володимира Путіна і Володимира Зеленського і була подана відповідна форма про поручительство», – заявив адвокат.

Полозов нагадав, що незважаючи на те, що Лефортовський районний суд Москви 17 липня продовжив на три місяці утримання під вартою українських військовополонених моряків, вони можуть опинитися вдома раніше 17 жовтня, оскільки для зміни запобіжного заходу з арешту на поручительство не потрібно засідання суду, слідчий вправі вирішити питання самостійно.

Він зазначив, що між Росією і Україною існує угода про надання правової допомоги, яка досі не денонсована. Тому проблем із забезпеченням участі моряків у процесі виникнути не повинно. На його думку, знайти формат, який задовольнив би всі сторони, цілком реально – наприклад, це може бути конференц-зв’язок.

В апараті уповноваженого Верховної Ради з прав людини російським пропагандистам підтвердили факт передачі клопотання про особисте поручительство Денисової відповідним органам РФ. Однак уточнити, коли може бути отримана відповідь, не змогли.

Окремо розчулює контекст новини. Атака прикордонних кораблів РФ на два малих броньованих артилерійських катери українських ВМС «Бердянськ» і «Нікополь», а також рейдовий буксир «Яни Капу» є всього-на-всього «інцидентом».

«Известия» переконують читача, що українські кораблі нібито «порушили кордон РФ в Чорному морі». Але ця брехня легко спростовується – нехай зайдуть на сайт свого священного Кремля і знайдуть на ньому текст «Договір між Російською Федерацією і Україною про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки». У статті 1 чорним по білому написано, що місце, де стався акт військової агресії РФ проти України, є внутрішніми водами Російської Федерації і України.

А ще українські кораблі нібито «небезпечно маневрували, ігноруючи вимоги російських прикордонників».  Не знаю про які вимоги російських прикордонників йдеться, знаю тільки про неадекватні накази «тиснути його, тиснути його справа, б *** ь».

Завершують російські пропагандисти тим, що «в результаті українські кораблі були затримані, троє моряків отримали легкі поранення. Всі 24 людини на борту – 22 моряків і двоє співробітників СБУ – були заарештовані за звинуваченням в порушенні держкордону».

Нешановні «Известия», а в результаті чого моряки отримали нібито «легкі поранення» не хочете уточнити? Сказали «а», так скажіть і «б».

ПРО НОТУ МЗС РФ ВІД 25 ЧЕРВНЯ

Якщо ви не знаєте подробиць цього дипломатичного документа, відправленого зі Смоленської площі в Москві, то точно знаєте, який скандал виник навколо нього.

Така традиція Офісу президента Зеленського, що анонсуючи якусь прес-подію на Банковій, її тему не розкривають. Так, зокрема, було і 27 червня, коли був анонсований брифінг глави держави.

Він почав свій спіч з попередження про те, що «буде говорити не офіційно, а емоційно».

«Я, президент України, дізнаюся інформацію про наші міжнародні кроки по інтернету. Я зараз говорю про ноту, яку ми отримали від Російської Федерації про повернення наших моряків, і про ноту у відповідь, яку надіслав МЗС (України). Я, президент України, в очі не бачив нашу відповідь на ноту РФ. Тому що пан Клімкін не вважає за потрібне обговорювати такі питання з президентом України. А це – питання безпеки країни, питання життя наших громадян. Це все є пріоритетом кожного президента, будь-якого, подобається він комусь чи ні.

Такі дії можуть поставити під загрозу повернення наших моряків. Ми не розуміємо, чому, не порадившись зі мною, міністр робить твердження від держави, коли це компетенція президента. І хочу нагадати, що я несу особисту відповідальність за зовнішню політику України за Конституцією України. І я хочу, щоб МЗС публічно пояснив свої дії», – обурився Зеленський.

За день до гнівного виступу Зеленського і на сайті МЗС України, і на сторінці Клімкіна в Facebook з’явилося пояснення відповідної ноти, яку Україна направила Москві.

«Росія все-таки «відзвітувала» щодо виконання рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, точніше про своє небажання це рішення виконувати. Все ж навіть злісні порушники міжнародного права не вирішуються його повністю ігнорувати.

У цій ноті росіяни намагаються змусити нас визнати судове переслідування, яке ведеться проти наших моряків, а побічно і окупацію Криму, а також вимагають діяти відповідно до кримінально-процесуальним законодавством РФ.

Так не буде.

Росія повинна негайно і безумовно виконати рішення Міжнародного трибуналу – звільнити 24 українських моряків і 3 корабля.

Наявні міжнародно-правові документи, сторонами яких є Україна та Росія, дають повну можливість росіянам вирішити всі свої внутрішні процедурні аспекти їх звільнення», – підкреслив Клімкін.

А вже після обструкції з боку Зеленського глава МЗС опублікував російську ноту і пояснив, у чому її небезпека.

«Пастка була підготовлена для наших моряків, для нашої юридичної та дипломатичної команди, для керівництва країни. На жаль, схоже, що хтось в Офісі Президента банально попався.

Повестися на російський дипломатичний розвод – це зганьбити моряків, які вже 6 місяців перед російським судом з гідністю наполягають, що Росія не має права їх судити.

А потім смиренно сподіватися, що російський суд, найгуманніший у світі, обов’язково нам їх поверне. Ага, звичайно», – писав міністр закордонних справ.

А ось і сама нота від МЗС РФ:

«Міністерство Закордонних Справ Російської Федерації засвідчує свою повагу Посольству України в Москві і, посилаючись на ноту Посольства № 6111 / 22-012-0968 від 27 травня 2019 року, подає ноту Міністерства Закордонних Справ України № 610222-010-527 від 27 травня 2019 року, має честь повідомити наступне.

У Російській Федерації триває кримінальний процесі щодо 24 затриманих українських військовослужбовців у зв’язку з (нібито – ред.) Порушеннями російського законодавства 25 листопада 2018 року, (нібито – ред.) законність і обґрунтованість якого (нібито – ред.) не заперечується рішенням Міжнародного трибуналу з морського права від 25 травня 2019 року.

З огляду на викладене, Українській Стороні пропонується надати відповідно до кримінально-процесуальним законодавством Російської Федерації письмові гарантії участі кожного з 24 українських моряків після їх звільнення з-під варти в попередньому і судовому слідстві, а також письмові гарантії збереження речових доказів – військово-морських кораблів «Бердянськ», «Нікополь» і «Яни Капу», після їх передачі на відповідальне зберігання Українській Стороні до винесення судового рішення.

Ніщо в цій ноті не може тлумачитися як таке, що завдає шкоди позиції Російської Федерації з питань, що зачіпають її права і зобов’язання за міжнародним правом, в тому числі про неправомірне характері дій українських кораблів в районі Керченської протоки 24-25 листопада 2018 року, а також з непридатними до даній ситуації процедур врегулювання суперечок, передбачених Конвенцією ООН з морського права 1982 року, зокрема, в силу заяв, зроблених Російською Федерацією і Україною під час підписання та ратифікації Конвенції.

Міністерство користується нагодою, щоб поновити Посольству запевнення у своїй повазі».

Російська сторона хоче, щоб все пройшло за її сценарієм: вона жестом доброї волі віддає Україні 24 «злочинців», які нібито порушили російське законодавство.

До того ж, створюється небезпечний прецедент в більш глобальному контексті. Тому що Москва проігнорує рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, який, нагадаю, зажадав від Росії негайно звільнити кораблі «Бердянськ», «Нікополь» і «Яни Капу» і повернути їх в розпорядження України; а також негайно звільнити 24 моряків і дозволити їм повернутися додому.

Тобто Кремль може запросто твердити Заходу, що мовляв, «вирішуйте там і вимагайте, що хочете, але наші справи з Україною ми будемо вирішувати удвох: без зайвих ідей, очей і рад». Чи небезпечно це? Безумовно.

Повернення 24 військовополонених моряків в Україну – це ідея фікс для Володимира Зеленського, він говорить про це і на зустрічах з сім’ями військовополонених, на брифінгах, і, сподіваюся, під час переговорів з нашими міжнародними партнерами.

Повернути українських військовополонених (не тільки моряків) додому, безумовно, потрібно. Але чи варто йти на поводу у російських провокацій?

Пане президенте, в «Енеїді» Вергілія є крилата фраза «що б це не було, я боюся данайців, навіть дари приносять». І якщо у вас в перерві між служінням народу будем час ознайомитися з цим епізодом з книги (або освіжити його в пам’яті), то стане ясно, що зараз історія повторюється.

Тоді греки подарували дерев’яного коня і зайняли Трою. А зараз Росія, яка окупувала Крим і почала війну на Донбасі, ні з того ні з сього вирішила змилувався над нами.

Ви готові прийняти цей дар, пане президенте?

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.