Правителі бувають різні, як ми з вами пам’ятаємо. Ось, наприклад, наш сьогоднішній герой – просто бусинка свого часу. Оточений людьми легкими і яскравими представниками культури законодавцями мод і стилю, він задав тон культурного та інтелектуального розвитку цілого покоління.

Він починав свій життєвий шлях із захоплення музикою і виступів на сцені, які принесли йому всенародне обожнювання. Він згуртував навколо себе людей, які знали толк в тому, як тусити з вогником і вміли перетворити життя у вічне свято з мерехтливими вогнями. На тлі стрімко бідніючого населення країни вогні його вечорів сяяли особливо яскраво.

Він вміло будував свій образ найулюбленішого лідера нації. І сам в нього вірив – і в те, що він найкрасивіший. І в те, що його всі люблять. І в те, що він найпросунутіший із правителів. І в те, що він завжди правий, а всі, хто наважуються його критикувати – прокляті змовники, які заважають його геніальним планами. Отримавши реальну владу – уважно стежив за тим, що про нього говорять, і поступово став злопам’ятним. Він нічого не забував і не прощав.

І поступово ця легка людина, що веселиться, танцює, грає на сцені і режисує, пізнаючи смак абсолютної влади, стає іншою. Буквально – невпізнанно іншою. Він перетворюється у владного, суворого тирана, який, не дивлячись на всю свою пристрасть до веселих тусовочок і багатих інтер’єрів, люто знищує будь-яке інакомислення і незгоди.

Поступово, крок за кроком, він змінює своє оточення, перетворюючи світ наближених до влади на перманентне свято з феєрверками та шампанським. Дорого, звичайно, але йому треба. А коли величезні гроші, які витрачаються на забезпечення його оточення, починають викликати підозру у всіх інших людей в країні, які продовжують стрімко бідніти, він просто знищує невдоволених. Так раптово виявляється, що загальному улюбленцю не обов’язково вміти подобатися всім. Йому достатньо вміти бути нещадним до тих, кому він не подобається. Поступово він перестав приховувати своє бажання абсолютної влади і соромитися задовольняти його при кожному зручному випадку.

Конкретно це – історія короля Франції Людовика XIV, який по школі запам’ятався нам як Король-Сонце, оточений мушкетерами в прекрасних декораціях Версаля. Він був дивовижним, і зумів побудувати в межах керованої ним країни абсолютну тиранію, одягнену в костюми і декорації, які стали частиною культурної спадщини людства.

В його історії бачиться щось, що дуже нагадує історію нашого нинішнього президента. Вона показує, що коли керівництво держави концентрує у своїх руках величезну, майже абсолютну владу, то ніколи не можеш знати напевно, чим це скінчиться. При ідеальному сценарії – правитель, початківець як улюбленець мас і артистичний няшка, який просто хоче багаторазово посилити вже існуючий образ. Тоді концентрація влади допомагає йому круто реформувати і модернізувати все, одним махом знищити армію корупційно-бюрократичних зомбі, які за його спиною потрошать і пожирають залишки країни.

При більш реалістичному сценарії улюбленець мас і артистичний няшка, дорвавшись до абсолютної влади, стає жертвою самовпевненості і глибоко некваліфікованої команди. Тоді він починає вважати всі акції протесту – підступами політичних конкурентів, критику – проплаченими нападками, себе непогрішним, а всіх, хто з цим не згоден – не гідними існування. Ну, про недостойних – це вже крайня ступінь абсолютного розбещення абсолютною владою, неодноразово описана в підручниках з історії. Будемо сподіватися, від неї нас, все ж, пронесе.

Звичайно, в Україні сьогодні не все так сумно, як у Франції більше 300 років тому. Зеленський теж ще масштабом особистості не доріс до Людовика XIV, так що повноцінного і масштабного тирана з нього не вийде. Але схему ви, приблизно, вловили. До якоїсь пародії на лукашенківську Білорусь вона цілком може нас привести. Якщо президент вчасно не усвідомлює, що в наш час бути найрозумнішим і найголовнішим не просто безглуздо, а небезпечно, звичайно. У наш час запорука успіху в тому, щоб визнати силу і важливість професіоналів.

Втішає ще одне. Навіть якщо президент не усвідомлює нічого, продовжить вибудовувати свою поведінку, відштовхуючись від ілюзії володіння абсолютною владою, то це все одно триватиме не довше, ніж його життя. Як би високо не злітав абсолютизм, які б божевільні форми він не приймав, він все одно залишиться безнадійною формою правління. Тому що рано чи пізно вибудувана на його принципах система завалиться під власною вагою. Що теж неодноразово описано в підручниках з історії.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської. 

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook