Шостий рік йде війна – шостий рік в головах у влади каша. Черговою порцією такої інтелектуальної розмазні вирішила поділитися парламентська партія «Голос», керівники якої запропонували «вийти з «мінських угод» і заморозити ситуацію до посилення власних позицій».

Згоден, мінський синдром – небезпечна хвороба української влади, яка, через повторне інфікування в Нормандському форматі, може стати хронічною.

У цій війні «безальтернативні мінські домовленості» – головна перемога Путіна, яка дозволила агресору закріпитися в ролі «миротворця».

Олланд, а пізніше Макрон, теж не в програші – змогли хоча б на міжнародній арені виглядати вагомими фігурами.

Партія другого голосу, виконана в Мінську Ангелою Меркель, допомогла їй п’ять років балансувати між частиною власного електорату, що не забула про цінності, на яких створювалася єдина Європа, і великим бізнесом з атрофованим нюхом, для якого «гроші не пахнуть», навіть якщо вони просякнуті сльозами і кров’ю.

Ну а Порошенку «мінські домовленості» дозволили всі п’ять років безбідно займатися своїми офшорами, виправдовуючи бездіяльність на посаді Президента і Верховного Головнокомандувача очікуванням «мінського дива».

Що ж стосується далеко не нової ідеї заморожування конфлікту, то це не що інше, як перекладання відповідальності на майбутні покоління. Всі розмови про те, що ми наберемося сил, а потім… – пусті балачки.

Головна проблема полягає в тому, що українська політична еліта – як стара, так і нова – досі не змогла розробити і прийняти на озброєння УКРАЇНСЬКУ СТРАТЕГІЮ деокупації та реінтеграції Криму і Донбасу.

Очевидно, що Порошенко свою п’ятирічну бездіяльність жодним чином вже не виправдає. Жалюгідні репліки із засідки і спекуляції на промахах наступника йому теж не допоможуть.

Але і Володимиру Зеленському не варто сподіватися на те, що у нього за спиною лише півроку президентських повноважень. При цьому в питанні війни і миру розділити з президентом відповідальність доведеться не лише монобільшості, а і всім політичним силам, які назвали себе патріотичними.

Туманні розмови про те, що пишуться якісь закони, контури яких проясняться після Нормандської зустрічі, лише погіршують ситуацію і демонструють невпевненість нової влади у власних силах.

Впевненість же може прийти лише в результаті відкритої дискусії з українським народом, який має повне право самостійно визначати свою долю.

Очевидно, що без активізації Будапештський гарантій реального миру в єдиній, з Кримом і Донбасом, Україні не буде. Агресор цього не допустить.

Але навіть за умови відходу Путіна з наших територій, завдання їх реінтеграції після багаторічної окупації залишається вкрай складним. Саме тому необхідно замість обговорення результатів маніпулятивних «соціологічних опитувань», проведених на окупованих територіях, негайно братися за розробку правил, за якими ми збираємося об’єднувати країну, розділену російською агресією.

Лише такі зрозумілі і закріплені Законом України правила дозволять зруйнувати стіну страху, недовіри і ненависті, що ретельно вибудовується Кремлем між вільною і окупованими територіями нашої країни.

Необхідно законодавчо закріпити статус жертв російської окупації за мільйонами наших співгромадян, що не скоювали на окупованих територіях жодних злочинів проти своєї країни. Водночас необхідно встановити спеціальну систему покарання за злочини, скоєні в період окупації в інтересах держави-агресора. Тяжкість такого покарання повинна відповідати реальній тяжкості злочину.

Зрештою, треба дати українському суспільству однозначні законодавчі гарантії, що жодної огульної амністії не буде.

Крім того, необхідно законом закріпити алгоритм відновлення української влади і порушених прав українських громадян на територіях, що звільняються від окупантів.

Такий закон, заснований на національних інтересах України, повинен дати однозначну відповідь на питання статусу цих територій і термінів проведення на них місцевих виборів.

Справедливості заради слід визнати, що ми, виборці, зараз пожинаємо плоди емоційного підходу до обрання влади. Саме ми з вами дозволили політикам, які претендували на владу, обмежитися гаслами замість пред’явлення реальних стратегій і проектів законів, покликаних вирішити головну задачу повернення всіх наших територій та відновлення мирного життя.

В процесі виборів жодна політична партія, що пройшла у парламент, не оприлюднила свою програму реінтеграції Криму та Донбасу. Кремлівський сценарій, що просувається Опозиційною платформою «За життя», зрозуміло, до уваги не береться.

Для багатьох навіть зараз, після декількох місяців перебування у владі, це завдання виявилося непідйомним. Мабуть, турборежим настільки втомив парламентаріїв, що лише інтимна переписка із зали парламенту може відновити сили.

Більшість народних депутатів вважають за краще нічого не робити і при цьому посилатися на те, що хтось десь щось пише, або на те, що нам в Нормандії дадуть шпаргалку. Ідея заморожування конфлікту, озвучена «Голосом», з тієї ж серії.

Що стосується уряду, то таке враження, що війна їх взагалі не стосується. Вони і так втомлюються на своїх самокатах.

Український народ не може чекати, поки ці політики переборють свою нездатність займатися державним управлінням і вроджену втому в такого роду справах. Вихід один – кожному, хто вважає себе Громадянином, заради своєї країни і мирного життя включитися в підготовку Стратегії реінтеграції Криму і Донбасу.

Командою правозахисного руху «Сила права» розроблено Стратегію реінтеграції Криму і Донбасу, засновану на двох законопроектах – «Про відповідальність» і «Про перехідний період». Запропонована стратегія є альтернативою «мінській формулі», продиктованій Путіним.

З презентацією і повним текстом Закону України «Про відповідальність» можна ознайомитися тут. Цим законом встановлюється спеціальна система покарання за злочини, вчинені на окупованих територіях України проти своєї країни в інтересах держави-агресора.

Законом України «Про перехідний період» визначаються особливості правового режиму перехідного періоду на територіях, що звільняються. Головне завдання такого перехідного періоду – вивести мільйони людей зі стану стресу, забезпечити безпеку і повноцінне життя, дати роботу, повернути впевненість у майбутньому. З концепцією цього закону можна ознайомитися тут.

Упевнений, що формула ефективного післявоєнного врегулювання не може бути нав’язана ззовні або продиктована чиновниками і політиками. Вона може бути знайдена лише в процесі відкритої дискусії, в результаті якої українське суспільство визначить, кого карати, а кого прощати.

Цією публікацією команда руху «Сила права» запрошує кожного громадянина України взяти участь в громадському обговоренні та доопрацюванні запропонованих законопроектів. Таке обговорення відбуватиметься на нашій сторінці в facebook.

Спільними зусиллями ми, всі разом, зможемо озброїти Президента України переможною Стратегією реінтеграції Криму і Донбасу.

Автор: Андрій Сенченко,
український політик і громадський діяч,
голова Всеукраїнського громадського руху «Сила права»,
вимушений переселенець з тимчасово окупованого Криму

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Чорноморку» в Telegram та Facebook