ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
3
7
0
7
ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
3
7
0
7
Дорога додому
«Деокупація Криму повинна стати системною політикою України»: головне з інтерв’ю Джемілєва
  31 Серпня 2019 00:10
|
  1416

«Деокупація Криму повинна стати системною політикою України»: головне з інтерв’ю Джемілєва

«Деокупація Криму повинна стати системною політикою України»: головне з інтерв’ю Джемілєва

Рішення територіальних проблем, які Україні створила Росія, вимагають одночасно рішучості та оперативності. Адже з кожним витраченим даремно днем ​​вони тільки посилюються.

З цілком зрозумілих причин наслідки російських окупаційних злочинів розслідуються в парадигмі спершу Донбас – потім Крим. Про це, зокрема, говорив президент України Володимир Зеленський під час інавгурації.

«Я точно не боюся приймати складні рішення, втрачати свою популярність, свої рейтинги. І якщо буде потрібно, я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. Не втрачаючи наші території. Ніколи.

Не ми почали цю війну, але нам цю війну закінчувати. І ми готові до діалогу, але я впевнений, що першим кроком для початку цього діалогу стане повернення всіх українських полонених.

Наш наступний виклик – це повернення втрачених територій. Чесно кажучи, мені здається, що це формулювання не зовсім коректне, оскільки неможливо втратити те, що і так наше по праву. І Крим, і Донбас – це українська земля. Ми втратили не тільки території, ми втратили найголовніше – це людей. І сьогодні ми просто повинні, я впевнений, вони нас чують, повертати їхню свідомість. Ми втратили цю свідомість. За ці роки влада не зробила нічого, щоб вони відчували себе українцями. Вони не чужі – вони наші. Вони українці», – говорив тоді глава держави.

Тобто спочатку мир і закінчення бойових дій на Донбасі, наступний крок – повернення всіх українських військовополонених і політв’язнів, і тільки після цього повернення під український контроль і юрисдикцію тимчасово окупованих Криму і частини Донбасу.

Політика Зеленського по Донбасу зі змінним успіхом, але реалізується, а ось про деокупацію Криму новин поки небагато. Зокрема, президент призначив свого нового представника в Автономній Республіці Крим. Ним став юрист-міжнародник, кандидат юридичних наук і доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Антон Кориневич. На сторінках «Чорноморки» вже був розбір його великого інтерв’ю, де він частково розкривав плани України по деокупації Криму.

А сьогодні для наших читачів головне з інтерв’ю «Крим. Реалії» людини, яка десятки років свого життя присвятила боротьбі за Крим, – Мустафи Джемілєва.

ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ

«Питання про українських політв’язнів в російських застінках обговорювалося на зустрічі тет-а-тет Зеленським і Ердоганом, але деталі мені невідомі, та й взагалі, навряд чи ці деталі доцільно обговорювати у пресі, бо це не призведе до позитивних результатів.

У свою чергу, це питання я обговорював з першим помічником турецького президента. Розмова йшла не тільки про кримськотатарських політв’язнів, а про всіх утримуваних в російських в’язницях і таборах українських громадян. Ми говорили про пріоритети, тобто звільнення кого слід домагатися в першу чергу.

Я висловив свою точку зору, яка зводилася до того, що в першу чергу слід домагатися звільнення тих, які гідно відстоювали інтереси своєї країни, свого народу, не йшли на будь-які компроміси з окупантами, не давали жодних свідчень на своїх товаришів, отримали максимальні терміни і так далі. Список прізвищ передамо пізніше за погодженням з нашим президентом».

ПРО ЗЕЛЕНСЬКОГО

«Зрозуміло, я його ще добре не знаю, але справляє враження щирої і доброзичливої людини. Його виступ на відкритті кримськотатарського центру в Анкарі теж справив сприятливе враження на нашу діаспору».

ПРО ПОРОШЕНКА

«Підтримую з ним нормальні, дружні стосунки вже більше 20-ти років, збігаються багато наших політичних поглядів, він завжди висловлювався на підтримку законних прав кримськотатарського народу, має тверду позицію в питанні деокупації Криму – а це для мене головне.

Але особисте життя у нього своє, у мене – інше. Що б про нього зараз не говорили, я вважаю, що, незважаючи на багато його помилок і прорахунків, все ж він був найкращим і найбільш успішним президентом України з моменту проголошення нею незалежності. Дай Бог, щоб наступні наші президенти були більш успішними.

Президент Порошенко під час зустрічей з нами завжди говорив, що повністю підтримує запропоновані нами поправки до Конституції, [згоден] з висновками робочої комісії з цього питання (внести законопроект про зміни до Конституції України щодо Криму – ред.), але висловлював побоювання, що не зможемо в сесійній залі набрати достатню кількість голосів. Але зараз ситуація інша. Депутати від правлячої партії складають значно більше половини депутатського корпусу, а практично всі інші партії, зрозуміло, за винятком фракції кума Путіна (Віктора Медведчука – ред.), теж висловили готовність підтримати запропоновані нами законопроекти і поправки до Конституції».

ПРО ПРОРОСІЙСЬКІ СИЛИ В УКРАЇНІ

«Ці сили не будуть представляти небезпеки для країни, якщо наша служба безпеки буде чітко відслідковувати їхню діяльність, а прокуратура – оперативно залучати їх до відповідальності за дії, які підпадають під перелік статей глави першої Кримінального кодексу України («Злочини проти основ національної безпеки України» – ред.).

Якщо докази будуть переконливими, то зняття з них депутатської недоторканності в сесійній залі не стане великою проблемою.

ПРО МІСЦЕ КРИМУ В МІЖНАРОДНІЙ ДИПЛОМАТІЇ

«Звичайно, тема Криму зараз у світовій пресі і міжнародної дипломатії займає далеко не те місце, яке було в перші місяці після окупації, але це цілком природно. Адже в світі так багато й інших гострих проблем.

Проте, санкції проти країни-окупанта нітрохи не слабшають, а навіть мають тенденцію до посилення. Жодна з перелічених країн після березневої резолюції Генасамблеї ООН 2014 роки не визнала і не збирається визнавати законність окупації, хоча Росія своєю потужною, але примітивно брехливою пропагандою, а також значними грошовими коштами на підкуп політиків і журналістів вже протягом більше п’яти років посилено працює в цьому напрямку».

ПРО ПОСТАЧАННЯ ВОДИ ДО КРИМУ

«Питання про постачання як дніпровської води, так і електрики, продуктів харчування та інших українських товарів, можна серйозно розглянути, якщо російська сторона висловить згоду підписати угоду про ці постачання відповідно до формулювань Генеральної Асамблеї ООН від 27 березня 2014 року.

Тобто мова повинна йти про постачання з материкової частини України в «Автономну Республіку Крим, тимчасово окуповану Російською Федерацією», а не в якийсь «федеральний округ» Російської Федерації, як це було до блокади в вересні 2015 року. В іншому випадку, це повинно розглядатися як капітуляція перед агресором і зрада. І на це повинні дуже гостро реагувати не тільки Меджліс і кримські татари, а й вся Україна».

ПРО ТЕ, ЩО ДЕЯКІ УКРАЇНЦІ СИМПАТИЗУЮТЬ РОСІЇ

«Те, що певний відсоток українських громадян, особливо в близьких до Росії областях з переважно російськомовним населенням, має проросійські настрої і погляди – цілком зрозуміло. Тут і вплив російської пропаганди, і родинні зв’язки з людьми з тієї країни, звідки вони самі або їхні предки приїхали в Україну, і комплекс «старшого» і «молодшого» брата, що зберігся ще з радянських часів . Вони будуть знаходити виправдання будь-яким злочинам російської держави і в усьому звинувачувати Україну.

Відсоток цих людей з моменту розпаду СРСР і проголошення незалежності України, звичайно, значно впав і буде продовжувати зменшуватися. Рівень їх активності в значній мірі залежить від кон’юнктури в країні і тієї підтримки, яку вони отримують від нашого противника. Наприклад, нам стало відомо, що ФСБ виділила кілька місяців тому 30 мільйонів євро на створення проросійської колони серед кримськотатарської діаспори в Туреччині. Навіть якщо половина цих грошей традиційно буде розкрадена, це все одно не мала сума.

Зараз, дійсно, проросійські сили дещо активізувалися, почали повертатися в Україну, і деякі «януковці» вирішили, мабуть, що зі зміною керівництва країни настав сприятливий для них час. Але я думаю, що вони дещо поквапилися з висновками. Зрозуміло, ми будемо продовжувати докладати зусилля, щоб тема деокупації Криму була постійно в сфері уваги української та світової спільноти, але одних наших зусиль тут явно недостатньо.

Потрібна системна політика держави. У зв’язку з цим викликають подив розмови про те, що в новому уряді вже не буде міністерства з інформаційної політики».

ЩО СКАЖЕ УКРАЇНЦЯМ, ЯКІ ВВАЖАЮТЬ, ЩО КРИМ НЕ ПОТРІБЕН УКРАЇНІ ТА НІКОЛИ НЕ БУДЕ ДЕОКУПОВАНИЙ

«Не потрібен Україні» і «ніколи не буде деокупований» – це дві різні речі. Перше – це свідчення того, що людина не має уявлення про інтереси української держави, а друге базується на надмірно безпідставному песимізмі.

Але обидва ці твердження, пропаганда цих тверджень, звичайно, дуже відповідають інтересам країни-окупанта і можуть бути прирівняні до участі в психологічній війні проти своєї країни на стороні супротивника. Ще в період Першої світової війни поширення подібних «поразницьких» настроїв у Франції прирівнювалося до зради батьківщині, і справи щодо цих осіб розглядалися військовими трибуналами.

Носіям подібних настроїв в нашій країні я запропонував би молитися, щоб Крим був швидше звільнений, і нашій Верховній Раді теж не довелося б приймати закони про подібні трибунали».

Фото: Крим.Реалії

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook

© Чорноморська телерадіокомпанія, 2024Всі права захищені