ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
3
1
9
ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
3
1
9
Дорога додому
Андрій Сенченко: Настав час зруйнувати стіну ненависті
  19 Грудня 2019 14:17
|
  1222

Андрій Сенченко: Настав час зруйнувати стіну ненависті

Андрій Сенченко: Настав час зруйнувати стіну ненависті

Яким буде повернення окупованих територій до складу України, як довго може тривати перехідний період і хто заслуговує прощення? Відомий український політик, правозахисник, голова громадського руху «Сила права» Андрій Сенченко розповів про альтернативні сценарії реінтеграції Криму та Донбасу.

На шостий рік війни пора замість гасел формулювати чіткі думки у вигляді конкретних пропозицій. Тому наша команда «Сила права» підготувала два проекти закону. Вони сьогодні є у вільному доступі на нашому сайті. Готовий повний текст і презентація проекту закону «Про відповідальність», який регулює відповідальність за злочини, вчинені на окупованих територіях. Також презентовано розгорнуту концепцію закону «Про перехідний період». У сумі ці проекти є, по суті, альтернативою руйнівним «мінським домовленостями» і їх варіацій у виконанні Штайнмайєра, Сайдіка та інших. По суті, ці законопроекти – стратегія реінтеграції та Криму, і Донбасу.

ЗАКОН ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 

На окупованих територіях Криму і Донбасу проживає близько 6 мільйонів громадян України. Майже шість років вони перебувають в інформаційному просторі держави-агресора. Під тиском російських спецслужб і різного роду провокаторів їм інтенсивно прищеплюють думку, що дороги назад немає. Мовляв, якщо ці території повернуться, то всі ви будете репресовані. Про це кожен день говорять водієві швидкої допомоги, лікарю в лікарні, вчителю. Звичайно, це брехня, але таким ось «накачуванням» Кремль вибудовує стіну ненависті, нерозуміння і страху між вільними і окупованими територіями нашої країни. З цього випливає перше питання: як зруйнувати таку стіну? І ми пропонуємо проект закону «Про відповідальність», який абсолютно чітко дає відповідь мільйонам беззахисних людей, змучених окупацією, що вони нам не вороги, що ті, хто не здійснював певних дій, а всі такі дії перераховані в другій статті закону, мають статус жертв окупації і російської агресії. Це абсолютно чіткий меседж. Але дуже важливо, щоб цей меседж був закріплений не на рівні виступів президента з якоїсь трибуни. Неважливо, в Маріуполі або в Києві. І не на рівні якихось телешоу. А на рівні абсолютно конкретного закону, який спочатку повинен пройти широке громадське обговорення. Ступінь недовіри до влади в питаннях війни і миру всі шість років дуже висока. Важливо, щоб люди зрозуміли цей закон. Він повинен зруйнувати «стіну», яку Кремль вибудовував всі ці роки.

Приймати такий закон можна лише після глибокого аналізу поправок, запропонованих в ході громадського обговорення.

Цей закон важливий всім – і тим, хто сьогодні знаходиться під гнітом окупантів, і тим, хто живе на вільній території України. Будь-яка людина в Криму або на Донбасі зможе відкрити його і зрозуміти, чи є до нього претензії чи ні.

Там ще є одна важлива складова. Закон чітко диференціює відповідальність за злочини, вчинені на окупованих територіях. Мова йде не про загальнокримінальні злочини, а саме злочини в інтересах держави-агресора і проти своєї країни. Зрозуміло, що ці злочини мають різну вагу. Умовно, зрада військової присяги – це одна тяжкість. Робота бабусі-пенсіонерки в складі дільничної виборчої комісії, незаконно створеної для виборів Путіна в Криму, – це теж злочин, але це зовсім інша тяжкість. Наш кримінальний кодекс, природно, не адаптований до умов війни та окупації, він зовсім не гнучкий. І він однаково оцінює і однаково визначає ступінь відповідальності в обох наведених випадках. Тому нашим проектом пропонується диференційована система, що дозволяє чітко співвіднести тяжкість покарання з тяжкістю злочину.

Крім усього іншого, там закладено дуже важливий механізм, який проводить чітку межу: ті, хто скоїв тяжкий злочин, не можуть бути ні амністовані, ні прощені ніяким чином. А для тих, хто в силу особистих обставин, психологічного тиску або просто здуру, вчинили злочини середнього або невеликого ступеня тяжкості, можливо альтернативне покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Але теж не може бути амністії, тому що за кожний злочин має бути покарання, і ті, хто захищає країну, сім’ї загиблих, поранені і покалічені, просто українські громадяни, які шість років живуть в умовах війни, ніколи не погодятьсяз жодною амністією. Але це не означає, що повинен бути терор, як розповідає Кремль. В якості альтернативного покарання для тих, хто не здійснював тяжких злочинів і добровільно звернувся до українського суду з заявою про скоєний злочин і проханням про прощення, пропонується на певний термін, в залежності від ступеня тяжкості злочину, обмежити їх права. Наприклад, людина не може бути суддею, прокурором, міліціонером, не може працювати в складі виборчої комісії і т.д. Але при цьому не сідає у в’язницю. І для всіх цих людей це теж дуже важливо.

Прочитавши на окупованій території Криму чи Донбасу цей закон, який, я впевнений, буде прийнятий парламентом, кожна людина зрозуміє, що так, є ось ця ось група негідників, які нас утягнути в цю історію. Їм не буде прощення, їм доведеться тікати. Або сидіти.

ЗАКОН ПРО ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД

Другий блок питань регулюється проектом закону «Про перехідний період». Головне завдання перехідного періоду – вивести мільйони людей зі стану стресу, забезпечити безпеку і повноцінне життя, дати роботу, повернути впевненість у майбутньому.

Це закон, який повинен абсолютно чітко відповісти кожному українському громадянину в Криму і на Донбасі, вимушеним переселенцям і кожному українському громадянину, що живе на вільній території країни, яким чином, в які терміни, в якій послідовності буде відновлюватися українська влада на звільнених територіях? І в якій послідовності, і в які терміни будуть відновлюватися порушені права українських громадян на цих територіях? Це цивільні, майнові, політичні та ін. права і свободи. Зрештою, цей закон повинен відповісти на питання як, в які терміни і в якому порядку на звільнених територіях буде відновлена ​​повноцінне, мирне і безпечне життя людей. Всі ці алгоритми закладаються в закон «Про перехідний період».

Наскільки тривалим повинен бути перехідний період? Ми моделювали ситуацію, виходячи із завдань, і вважаємо, що в Криму він може тривати до трьох років, а на Донбасі, в силу складності проблем, знадобиться до п'яти років.

Тепер виникає питання: а коли ж будуть місцеві вибори? І тут у нас теж є чітке розуміння, що місцеві вибори – це перша дія по завершенні перехідного періоду. Чому так? Пояснення гранично просте. Наприклад, яке завдання місцевої влади в будь-якому селищі на Донбасі? По суті, за гроші територіальної громади максимально ефективно забезпечити умови для нормального життя. Але виникає питання: коли підприємства зруйновані і розграбовані, шахти затоплені, поля заміновані, звідки візьмуться кошти у територіальної громади? Це означає, що поки буде відновлюватися інфраструктура, проходити розмінування полів, будуть відновлюватися або створюватися нові підприємства, ці регіони доведеться фінансувати зверху. Так, я сподіваюся, що не тільки за гроші українських платників податків, але, в тому числі, за рахунок репарацій від Росії і за рахунок країн-донорів, що неодноразово обіцяли взяти участь у повоєнній відбудові нашої країни.

Поки ці регіони не самодостатні, там немає сенсу проводити будь-які місцеві вибори. Потрібно створити умови для життя людей, щоб вони не були загнані і залякані, без роботи і джерел існування.

Яким буде виборець, якщо він не знає, за що йому жити завтра? Це незахищений виборець. Він, насправді, нічого не вибирає. Він або продає голос, або віддає його з примусу. Адже там ще потрібно навести порядок, відловити злочинців. Тому вибори повинні бути після цього процесу, а не до.

І, до речі, про статус звільнених територій. На перехідний період там повинна бути не децентралізація, а навпаки – жорстка централізація, без якої відновлення цих територій і нормального життя людей затягнеться на десятиліття. Всю повноту відповідальності за відновлення мирного життя людей на весь перехідний період повинна прийняти на себе центральна українська влада. Для прискорення вирішення накопичених за роки війни і окупації проблем ми пропонуємо надати керівникам Донецької, Луганської, Кримської і Севастопольської, перехідних державних адміністрацій, які призначаються Президентом України, статус міністрів українського уряду. Вирішуючи нагальні завдання, вони не повинні вистоювати черги в приймальних або «шкребтися» в двері.

За роки окупації в Крим приїхало близько 140 тисяч російських громадян. Що робити з цією проблемою після повернення кримського півострова до складу України?

Росія не вчора почала порушувати Женевську конвенцію 1949 року про захист цивільного населення під час війни. Призов жителів окупованої території в армію країни-окупанта є прямим порушенням Женевської конвенції і вважається злочином. Росія цей злочин скоює щороку. І, на жаль, немає ніякої серйозної реакції світової спільноти. Насправді, що має бути ефективною реакцією? Не тільки, скажімо, нота протесту українського МЗС, а й різке посилення санкцій. Це злочин, який скоюється щороку щодо приблизно двох тисяч українських громадян.

Тепер що стосується зміни складу населення. Це також прописано в Женевській конвенції. І такі дії теж вважаються злочином. Єдина ефективна реакція – це знову-таки санкції.

До речі, наш проект закону «Про перехідний період» дає відповідь на питання: а що далі? Оскільки ці люди мають статус таких, що незаконно в’їхали на територію України, вони будуть змушені покинути її. Думаю, повинні бути встановлені досить жорсткі терміни. Умовно, два тижні – місяць максимум. Якщо не покинуть добровільно – будуть депортовані. Так, є невеликі виключення. Наприклад, змішані сім’ї.

Виникають і такі питання. Життя йде, громадянин РФ або громадянин України, який проживає на окупованій території, купив квартиру у кримчанина. Однак такі угоди не визнаються українським законодавством і українською владою. Але життя є життя, і законопроект передбачає певний порядок. Встановлюється термін, протягом якого потрібно переоформити документи «купівлі-продажу» за українським законодавством. Людина подає заявку про те, що вона – новий власник, прикладає документи про цю операцію і далі вона на певний термін потрапляє в своєрідний «карантин», протягом якого у попереднього власника є право подати мотивовану скаргу. Тому, що там поряд з реальними угодами відбувалися і рейдерські захоплення, і просто відбирання, переписувалися документи. Якщо надходить така скарга, то справжнього власника встановлює український суд.

Або наведу приклад з приводу питань врегулювання громадянства. Уявімо, що завтра повертаємо Крим і отримуємо два мільйони людей з двома паспортами. Ми пропонуємо наступну процедуру, на яку, з огляду на велику кількість людей, знадобиться близько року.

Протягом року кожна людина повинна прийти до міграційної служби і заповнити декларацію, в якій вказує, ким себе вважає: російським чи українським громадянином. Людина приходить і каже: я себе вважаю громадянином України. Тоді вона повинна здати цей російський аусвайс.

А якщо людина говорить: «А я його не отримував» або «Я його втратив», то вона відразу повинна розписатися, що ознайомлена з нормою Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка спеціально вводиться, і якою встановлюється дуже жорстка адміністративна відповідальність і величезний штраф в разі брехні на цю тему.

І таких питань, на які має відповісти цей закон – сотні. Немає сенсу переказувати в інтерв’ю повний зміст наших законопроектів. Кожен громадянин зможе познайомитися з ними на сайті нашої команди sila-prava.org .

Джерело: «Крим Інформ» 

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook 

© Чорноморська телерадіокомпанія, 2020Всі права захищені