У січні 2017 групою активістів було покладено старт торгової блокади Донбасу. В результаті цього ряд великих підприємств металургії та хімічної промисловості, які до цього працювали за українським законодавством і поповнюювали український бюджет, змушені були тимчасово призупинити свою роботу. Окупанти на Донбасі швидко скористалися ситуацією і до кінця 2017 «націоналізували» (читай – «віджали») найбільш ласі заводи і фабрики, передавши їх під «зовнішнє управління» якоїсь компанії «Внешторгсервіс» (ЗАТ «ВТС»). Як сьогодні працюють найбільші заводи на окупованому Донбасі, і що являє собою таємничий «Внешторгсервіс», читайте в розслідуванні «Чорноморки».

ВНЕШТОРГСЕРВІС, КУРЧЕНКО ТА ІНШІ: КОМУ ПІДПОРЯДКОВУЮТЬСЯ «ВІДЖАТІ» ЗАВОДИ І ШАХТИ ДОНБАСУ?

Промисловість окупованого Донбасу сьогодні не зовсім вже й мертва. Над заводами і фабриками весело в’ються кольорові димки, в Краснодоні та Ровеньках шахтарі все так же спускаються в забій, а в Алчевську і Єнакієве через діяльність меткомбінатів сніг взимку такий же брудний. Однак вірити у відродження індустріальної промисловості на непідконтрольній території Луганської та Донецької області було б передчасно. Коли в 2017 році українські власники втратили свої промислові активи на окупованому Донбасі, то на більшості великих підприємств була введена «тимчасова адміністрація» в особі керуючої компанії «Внешторгсервіс».

Що відомо про цю компанію?

ЗАТ «Внешторгсервіс» пов’язують з ім’ям втіклого українського 34-річного олігарха Сергія Курченка. Раніше його ім’я пов’язували з активами компаній «Газ Україна», медіа-холдингу UMH Group, «Брокбізнесбанку» і футбольного клубу «Металіст» (Харків).

З чуток, самого Курченка раніше «кришував» син генпрокурора України і нардепа від «Партії регіонів» Артем Пшонка, який «корешував» з Олександром Януковичем, старшим сином втіклого екс-президента Віктора Януковича. Коли в 2014 році Янукович-старший боягузливо втік з країни, Курченко вирішив також «зробити ноги» в сусідню Росію. Сьогодні Курченко перебуває під міжнародними санкціями і оголошений в розшук, його швейцарські активи заарештовані.

Компанія-прокладка «Внешторгсервіс», за чутками, зареєстрована в «дружній» бойовикам «Л/ДНР» невизнаній Південній Осетії. Під контроль «ВТС» сьогодні входять понад 12 підприємств металургійної та хімічної промисловості, а також шахти і підприємства гірничопромислового комплексу, які відтепер знеособлені і іменуються «філіями», кожен з яких має відповідну нумерацію. Під контроль «Внешторгсервіса» перейшли зокрема: Донецький металургійний завод (філія №1); Єнакіївський металургійний завод (філія №2); Макіївський металургійний завод (філія №3); Єнакіївський коксохімпром (філія №4); Харцизький трубний завод (філія №5); Ясинуватський коксохімічний завод (філія №6); Макіївський коксохімзавод (філія №7); Комсомольське рудоуправління (філія №8). А також: підприємство «Ер Лікід»; «Алчевський Металургійний Комбінат»; «Алчевськкокс» (філія №12); шахти об’єднань «Краснодонвугілля», «Свердловантрацит», «Ровенькиантрацит»; «Стахановський вагонобудівний завод»; «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат»; сталедротово-канатний завод «Силур» і трубний завод (Харцизьк).

Більшість з перерахованих підприємств раніше перебували під контролем компаній «Метінвест» (належить олігархові Ринату Ахметову) і «Індустріальний союз Донбасу» (пов’язаний з ім’ям Сергія Тарути і Олега Мкртчана, контрольним пакетом акцій володіє російський «Зовнішекономбанк»).

Варто відзначити, що Курченко «віджав» підприємства, які до початку військових дій на Донбасі давали відносно непогані економічні показники і були основними бюджетоутворюючими підприємствами регіону. Тобто депресивні і хирляві заводи і фабрики, які вже встигли розграбувати на метал бойовики «Л/ДНР», молодоолігархів Курченка зовсім не цікавили.

ЗАТ «Внешторгсервіс» не афішує своє керівництво, і досі не має пристойного офіційного сайту. У 2018 році компанія потрапила під санкції США.

За даними сепаратистських ЗМІ, директором «ВТС» призначено колишнього губернатора Іркутської області, росіянина Володимира Пашкова. Пізніше Пашков зайняв посаду «віце-прем’єра» «ДНР».

Вдалося з’ясувати, звідки ж заводи «ВТС» отримують свою сировину. За даними джерел, «Росрезерв» активізував закупівлі російської залізорудної сировини для металургійних підприємств, які контролюються ЗАТ «Внешторгсервіс».

«Якщо в 2016 році Росрезерв закупив усього 100 тис. т концентрату, то в 2017 – вже 600 тис. т, а в 2018-м і зовсім 1,1 млн т. Закупівлі агломерованої руди в 2018-м склали 571 тис . т (обсягами в два попередні роки можна знехтувати через незначності). Всього в минулому році закуплено близько 5,2 млн т. Залізорудної сировини: 3,5 млн т окатишів, 1,1 млн т. Залізорудного концентрату, 0,6 млн т аглоруди», – йдеться в повідомленні джерела.

Вироблена «ВТС» продукція також відправляється в Росію. Точні обсяги виробництва і експорту в РФ невідомі. У Росії донбаські метал і вугілля перепродуються за російськими документами та сертифікатами якості, в тому числі і на підконтрольну Україні частину Луганщини (раніше на вугіллі сорту антрацит працювала Луганська ТЕС в Щасті).

Крім того, стало відомо, що Курченко взяв під контроль всі нелегальні місця вугільної видобутку на окупованому Донбасі (так звані «копанки»). Контролюючи залізничну гілку між РФ і окупованою територією Донбасу, Курченко бере хабар в розмірі $5 за кожну тонну перевезеного вугілля.

ЗАРПЛАТИ МІЗЕРНІ І З ЗАТРИМКОЮ, УМОВИ ПРАЦІ НЕБЕЗПЕЧНІ: СПІВРОБІТНИКИ «НАЦІОНАЛІЗОВАНИХ» ЗАВОДІВ ДОНБАСУ ПРО СВОЮ РОБОТУ

За наявними даними, ЗАТ «ВТС» не є власником підприємств, над якими чинить «зовнішнє управління». Тобто, типу, не «викрутили», а взяли покористуватися на час під шумок. Крім того, «Внешторгсервіс» офіційно звільнений від сплати податків до бюджетів «ЛНР» і «ДНР». Тобто, ні копійки від діяльності заводів і фабрик на території окупованого Донбасу в окупаційний бюджет «республік» не надходить. За однією з версій, доходи «ВТС» відмиваються через південноосетинський «Міжнародний розрахунковий банк» (саме на його карти отримують зарплату всі співробітники ЗАТ «ВТС»). За такою схемою гроші надходять на окупований Донбас у вигляді зарплат.

За словами колишнього «віце-прем’єра» «ДНР» Олександра Тимофєєва, сам Курченко нібито не має відношення до «Внешторгсервісу».

«ЗАТ« Внешторгсервіс» в «ДНР» не зареєстровано, у нього тут є «дочка», яка повністю в нашому правовому полі. Ця «дочка» буде здійснювати всі податкові платежі, які передбачені в «ДНР» і здійснювати постачання залізорудної сировини металургійним комбінатам», – повідомляв так званий екс-«міністр».

Крім того, ходять чутки, що власниками «націоналізованих» підприємств на Донбасі залишилися все ті ж «Метінвест» Ахметова і «ІСД»: нібито ці підприємства продовжують отримувати прибуток зі своїх підприємств через ряд неясних схем. Однак достеменно підтвердити або спростувати дану інформацію досить складно.

Зате достеменно відомо про те, що робітники заводів, підконтрольних «Внешторгсервісу», відтепер отримують зарплати вкрай нерегулярно. Наприклад, співробітники «філії №12» (Алчевський металургійний комбінат) отримали довгоочікувані виплати за вересень тільки в середині листопада. На півдні окупованій частині Луганської області, де розташований ряд великих шахт, ситуація з виплатами заробітної плати ще більш сумна.

«Нам затримують по кілька місяців, буває. Потім, звичайно, платять, але їсти за щось треба купувати вже сьогодні! Діти голодні плачуть, дружина свариться, а я що можу зробити? До війни у ​​нас такого не було! Платили день в день, плюс різні премії. А зараз … Працюємо-працюємо, вугіллячко вивозиться кудись регулярно, а начальство каже «грошей немає», а собі нові «мерседеси» купує»,– розповідає Михайло, співробітник тресту« Краснодонвугілля »в окупованому Сорокино Луганській області.

За його словами, крім регулярних затримок зарплати, окупанти значно знизили суми виплат.

«Я до війни отримував близько 10-12 тисяч гривень, коли і більше. Зараз отримую таку ж суму … але тільки в російських рублях. Грабують нас, як можуть», – з сумом додав шахтар.

Як зазначив чоловік, крім цього, нове керівництво абсолютно не вкладає грошей у розвиток підприємства і в оновлення матеріальної бази. Що, в свою чергу, призводить до збільшення кількості нещасних випадків на виробництві. Але окупанти намагаються не афішувати таку сумну статистику.

«У нас цього літа в забої загинув мій товариш, завалило … Так за офіційними документами, він нібито помер від серцевого нападу! Тобто, щоб не мати проблем, вони покалічене тіло дістали, винесли на поверхню, а потім віддали рідним, наказавши суворо мовчати! Лікарі – ті все розуміють, але написали в документах, так, як сказав директор шахти і начальник по техніці безпеки. Ніхто не хоче собі мати проблем , – розповідає джерело.

Подібних випадків чимало: численні випадки травмування через неналежні умови роботи і порушення правил техніки безпеки фіксуються на Єнакіївському і Алчевському меткомбінатах, на шахтах Краснодона та Ровеньків і на ряді інших підприємств, підконтрольних «Внешторгсервісу».

Через незадовільний технічний стан обладнання, на підприємствах Курченко регулярно відбуваються аварії. Наприклад, в жовтні на Єнакіївському меткомбінаті через нестабільне електропостачання сталася масштабна пожежа, яка призвела до значної псування устаткування і практично паралізував на час роботу підприємства.

ПЕРСПЕКТИВ НІ? ЩО ЧЕКАЄ НА ПРОМИСЛОВІСТЬ ОКУПОВАНОГО ДОНБАСУ

Про свободу слова та незалежні профспілки на «віджатих» «ВТС» підприємствах також довелося забути. Співробітників у примусовому порядку змушують підписувати якісь документи «про нерозголошення комерційної таємниці», де, крім іншого, є пункт, що забороняє розголошувати третім особам розмір власної заробітної плати. «Кишенькові» профспілки захищають інтереси керівництва та власників підприємств, кидаючи простим робітником зрідка жалюгідні подачки у вигляді невеликих премій або путівок в «санаторії», які розташовуються там же, на окупованому Донбасі. Будь-які ж спроби інакомислення у вигляді спроб організації страйків жорстко присікаються і караються органами «МГБ» (так зване «Міністерство державної безпеки» – ред.).

Ряд таких випадків зафіксовано на півдні окупованої частини Луганської області. В окупованих Ровеньках шахтарі, обурені регулярною затримкою заробітної плати, намагалися оголосити страйк і вийти на головну площу міста, щоб прилюдно заявити про катастрофічну ситуацію на підприємстві. Але не вийшло.

«Хтось дізнався про наші плани, та ми їх особливо і не приховували. Вночі, напередодні передбачуваного мітингу в кращих традиціях «совка», до нашого бригадира прийшли люди в цивільному і забрали його до себе на «профілактичну бесіду». Він звідти вранці прийшов, біліше крейди, страшно було дивитися на нього. Каже, мужики, все відміняється, я жити хочу, у мене дружина і діти малі. Природно, ми вже ні на який мітинг не пішли»,– розповідає на умовах анонімності гірник з окупованих Ровеньків.

За словами шахтаря, ще кілька його колег були згодом звільнені.

«Начальник викликав на килим, і каже: ну що, добузілісь? Радійте, що легко відбулися, пишіть заяви про звільнення за власним бажанням. Могло бути і гірше»,– додало джерело.

Які перспективи у підприємств окупованого Донбасу, які націоналізовані і знаходяться під так званим «зовнішнім управлінням»?

Поки заводи і шахти Донбасу знаходяться під управлінням окупантів, то можна спрогнозувати лише похмурий варіант розвитку ситуації.

«Будуть продовжувати розкрадати, розпилювати на метал заводи, вивозити до Росії цінне високоточне обладнання. Будуть платити співробітникам жалюгідні копійки для підтримки штанів (зараз середня зарплата в металургії на окупованому Донбасі в 5 разів менше, ніж у їхніх російських колег). Росія повністю вичавить соки з вмираючої донбаської промисловості і піде, рано чи пізно. А Україні доведеться все це довго і дорого відновлювати. А якщо відновлювати не буде сенсу, то Донбас з краю індустріального перетвориться на аграрний»,– вважає Сергій, один з колишніх працівників коксохімзаводу в окупованій Макіївці Донецької області.

В Україні вже тривалий час ведуться розмови про деокупацію і реінтеграцію Донбасу. Однією з умов, поряд з можливим введенням миротворців і відновленням контролю над державним кордоном, є і повернення донбаських підприємств своїм законним власникам. Але виникає резонне питання: а чи буде що повертати, коли окупований Донбас знову повернеться під крило України? 

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook