ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
0
5
3
ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
0
5
3
Голоси з-за
Три провальні затії окупантів Донбасу
  12 July 2019 15:59
|
  278

Три провальні затії окупантів Донбасу

Проросійські терористи, які окупували частину Луганської і Донецької областей України, намагаються створити ілюзію повноцінного життя на території охопленого війною Донбасу. Проте всі їхні спроби показати «благополуччя» і «вставання з колін», незмінно приречені на невдачу. «Чорноморка» зібрала трійку витівок російських окупантів, які закінчилися повним провалом.

СОЦІАЛЬНІ КАРТКИ: МАРНИЙ ШМАТОК ПЛАСТИКА, ЯК ПРИМАНКА НА ВИБОРИ

Коли восени 2014 року представники російських окупаційних адміністрацій зміцнилися на Луганщині, а сили ЗСУ змушені були відступити, окупанти затіяли фейкові вибори «глави ЛНР». Однак, як заманити на виборчі дільниці людей, які тижнями жили без їжі, води, зв’язку, світла і грошей?

Окупанти, для того, щоб забезпечити явку на «вибори», які проводилися 2 листопада 2014 року, придумали наживку для довірливих жителів непідконтрольного Донбасу – так звану соціальну карту.

Як писали в той час ще нечисленні ЗМІ «ЛНР», соціальна карта буде прийматися у всіх соціальних, комунальних і медичних установах. Тобто, без цієї карти пересічний громадянин нібито не зможе звернутися в лікарню, а також не отримає ні пенсії, ні зарплати, – залякували окупанти.

Для того, щоб стати «щасливим володарем» заповітної карти, потрібно було всього лише відвідати «виборчу дільницю», проголосувати за «голову ЛНР», і отримати соцкарту.

Заповітна карта на перевірку виявилася непоказним дешевим шматочком сірого пластика.

«Соціальна карта «Луганської Народної Республіки» необхідна для отримання медичних та соціальних послуг, гарантованих законами «ЛНР». При зверненні в організації охорони здоров’я та соціального обслуговування населення, пред’явлення карти і документа, що посвідчує особу, обов’язкове. Карта діє на всій території «ЛНР» без обмежень», – свідчив напис на соцкартці «ЛНР».

«Дана карта гарантує безкоштовне обслуговування в медичних установах «ЛНР», безкоштовні ліки при виклику швидкої, 50% знижку на проїзд у «республіканському» електротранспорті», а також 5% дисконт при отоварюванні в мережі супермаркетів «Народний», – писала тодішня преса окупантів .

Виверт тодішнього ватажка «ЛНР» Ігоря Плотницького спрацював: 2 листопада черги на виборчі дільниці дійсно були дуже великими. Однак люди стояли на вулиці по холодній погоді до пізньої ночі не для того, щоб віддати свої голоси за окупантів, а для того, щоб отримати нещасливу «соцкарту», і разом з тим не втратити соціальних виплат і зарплат. Що, втім, не завадило окупантам використовувати простий довірливий народ для створення красивої пропагандистської картинки на «раша -ТВ».

Марність соціальної карти «ЛНР» передрікав ще в тому ж 2014 році загиблий від рук оточення Плотницького ватажок банди «Привид», терорист Олексій Мозговий, який був у відкритій конфронтації з ватажком «ЛНР» Плотницьким.

Втім, і прості люди теж незабаром переконалися, що цей безсилий шматочок пластика просто став дешевою наживкою окупантів, на яку довірливі мешканці Донбасу, змучені війною, змушені були клюнути.

Пенсії та зарплати так і продовжили виплачувати без всяких соціальних карт, в лікарню і швидку звертатися можна було, як і раніше, також без соціальних карт.

Супермаркети «Народний», що належали втікачу Плотницькому, і працювали в приміщеннях «віджатих» «АТБ», давати по соцкартах дисконт навідріз відмовлялися, а трохи пізніше зовсім збанкрутували і закрилися.

Єдиний «профіт», який дає майже через п’ять років після видачі нещаслива карта – це 50% знижка на проїзд в електротранспорті на території «ЛНР». Та й то, не кожен день, а всього три дні на тиждень: понеділок, середу і суботу. Електротранспорт у «ЛНР» дихає на ладан і вже на межі зникнення, так що незабаром і остання «користь» від соціальної карти окупантів зійде нанівець.

А поки соцкарта марно бовтається в напівпорожніх гаманцях жителів непідконтрольної Луганщини, деякі знайшли цьому шматочку пластика хоча б мінімально корисне застосування: використовують соцкарту у вигляді закладок для книг або підставки для чашки кави.

ТРАМВАЇ І АВТОБУСИ: РОСІЙСЬКИЙ АВТОПРОМ ПІД ДОНЕЦЬКИМ СОСУСОМ

Коли в 2017 році покійний ватажок «ДНР» Олександр Захарченко оголосив про старт випуску перших «республіканських» автобусів «Донбас» в окупованому Донецьку, пропагандистські ЗМІ піднесли це як чергову перемогу окупантів, що нібито стараються для народу і нібито налагоджують мирне життя.

На фото і відео були відображені красиві автобуси з гордим написом «Донбас» попереду. На тест драйв прийшов сам «курячий генерал» Захарченко», якого посадили за кермо.

«Ці автобуси збираються тут. Перший етап – це вузлова зборка, наступний етап – це вже часткова збірка з того, що вироблено тут, третій етап – основні елементи і вузли, які ми можемо виробляти тут – будемо виробляти і забирати тільки те, що виробляти не можемо» – говорив Захарченко.

Але інтуїція наполегливо підказувала: «Щось тут не так, і десь ми вже це бачили».

Розкрилася хитра витівка бойовиків «ДНР» досить швидко. Як з’ясувалося, на донецький завод «Донгормаш» приганяли з російського Павловська практично готові автобуси відомої марки «ПАЗ». Далі окупантські чарівники кріпили спереду на «Пазік» шильдик «Донбас» (мабуть, також виготовлений в Росії), і вуаля! – перший «республіканський» автобус готовий. У соцмережах цю витівку невдалих «самодєлкіних» з «ДНР» масово висміяли.

«Та скільки ви локшину на вуха будете людям вішати? Вже давно показали, що їх женуть з Росії. А у нас тільки букви клеять. У кращому випадку, перші автобуси зібрали у нас, і то – лише про людське око, як конструктор «Лего», – пишуть у соцмережах донеччани.

Фахівці відзначили, що Росія віддала в «ДНР» автобуси з застарілими бензиновими двигунами від «Газ-53», які себе давно морально віджили, замість дизельних. А розпіарений автобус «Донбас» – це ні що інше, як звичайний російський двадцятиодномістний ПАЗ моделі 0320302-08.

Трохи пізніше окупанти «ДНР» все ж визнали, що ці автобуси зібрані на базі «Паза», але не захотіли зізнаватися в тому, що Росія поставляє автобуси в окупований Донецьк в уже готовому вигляді.

Рік по тому в «ДНР» повторився подібний фарс, але тільки вже з трамваєм. Окупанти представили на суд донеччанам красивий червоний трамвай нібито також власної збірки, випущений на «Донецькому електротехнічному заводі». Трамвай носив горду назву «Я Донецький» і вийшов на маршрут в серпні минулого року. При найближчому розгляді виявилось, що «донецький» трамвай є дивним симбіозом чеської «Татри», відреставрованої в далекому удмуртському Іжевську.

Як відзначили експерти, в даних секонд-хенд трамваях високий рівень втоми металу, що може загрожувати швидким виходом вагонів з ладу, а кататися пасажирам на них і зовсім небезпечно.

Як з’ясувалося, «донецькі» трамваї на даний момент простоюють в донецькому депо і пасажирів більше не катають: вийшла з ладу електроніка і гальмівна система, а ремонт робити нікому.

«У нього проблеми з електронікою, а конкретно – з гальмівною системою, це з’ясували на випробуваннях. Також є проблеми з проводкою. Вагон не можна випускати на маршрут в такому стані. Поки не можуть з ним розібратися, потрібна допомога фахівців. Електроніка російська – «Канопус», використовується в трамвайному господарстві Донецька вперше», – пишуть фахівці.

«ЛУГАКОМ» І «ФЕНІКС»: ЖАЛЮГІДНА ПАРОДІЯ НА МОБІЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК ВІД ОКУПАНТІВ

Влітку 2015 окупованому Луганську бойовики запустили власний мобільний оператор – «Лугаком». Примітно, що за технічну основу були взяті «віджаті» базові станції та вишки українських мобільних операторів «Київстар» і «Lifecell».

«Лугаком» є гібридним оператором. Частково він використовує власні вишки зв’язку, а частково – кинуте обладнання інших операторів. Це обладнання було відновлено і запущено «Міністерством зв’язку ЛНР», – визнав «міністр зв’язку «ЛНР» Михайло Сурженко.

Спочатку вибір послуг у новоявленого мобільного оператора був і зовсім мізерний: безкоштовні дзвінки всередині мережі за 50 рублів (близько 20 гривень) на місяць, постійно зникаючий мобільний інтернет за застарілою технологією EDGE. Трохи пізніше окупанти додали можливість дзвонити на міські домашні телефони, а також в «братську» Росію. Далі стали доступні дзвінки в усіх напрямках, включаючи всі регіони України. У зв’язку з тим, що «Лугаком» направляє мобільний трафік в Україну через треті країни, то якість зв’язку залишає бажати кращого, а ціна, відповідно, непідйомна для багатьох: щоб зателефонувати «Лугаком» з окупованого Луганська до Києва доведеться викласти приблизно 12 гривень за 1 хвилину розмови.

Примітний і той факт, що стартовий пакет «Лугакома» неможливо купити без паспорта, а всі розмови можуть бути прослухані і записані, як і в Росії.

Українським мобільним операторам заборонили співпрацювати з «Лугакомом», проте луганський оператор невідомим шляхом обзавівся українським префіксом +38 (072).

З весни 2019 року «Лугаком» «доріс» до заяви про впровадження зв’язку в форматі 3G.

Однак на практиці інтернет від «Лугаком» в форматі 3G так і не запрацював.

«Який там 3G? у них і звичайний, «допотопний» інтернет (2G) ледве тягне, його майже ніколи немає … Курям на сміх цей «Лугаком». Уже кілька років поспіль повторюють, що зв’язок налагодять, а за фактом тільки з травня тарифи підняли і інтернет зробили платним. Он в Україні вже всюди майже 4G, в Росії і 5G тестують … А в нашому колгоспі стабільний зв’язок – це щось з розряду фантастики», – розповідає один з жителів окупованого Луганська.

Дійсно, з 1 травня поточного року «Лугаком» заявив, що «тестовий режим» користування мобільним інтернетом закінчився, а відтепер послуга доступу в майже не працюючу мережу буде коштувати від 70 російських копійок за 1 Мб, або три окупантських рублі за «безліміт».

Ще народ насмішила послуга «золотого» номеру на замовлення від «Лугаком». За «красивий» номер, що запам’ятовується, луганські чарівники просять від 3000 до 7000 рублів (від 1250 до 3000 гривень).

Жителі Луганська в соцмережах осміяли цю послугу.

«Може бути, бізнесменам або всяким там службам таксі і стане в нагоді ця фішка. Але простій людині віддавати за «золотий» номер практично всю свою місячну зарплату, та ще й при тому, що зв’язку за фактом і нема? Це взагалі абсурд», – пишуть луганчани.

Єдиним «плюсом» зв’язку від «Лугаком» луганчани називають його … безкоштовність.

«Вони в травні проводили якісь технічні роботи, типу нове обладнання підключали … Так ось. З тих пір у мене з рахунку перестали зніматися гроші, і я так зрозумів, не у одного мене. Дрібниця, а приємно. Такий огидний зв’язок саме стільки і має коштувати – нуль копійок», – розповів один з луганчан.

А поки «Лугаком» намагається виправдати постійні збої в зв’язку «зростаючою кількістю абонентів», рядові жителі, розчарувавшись в «республіканському» зв’язку, вважають за краще користуватися зв’язком від Vodafone-Україна або ж і зовсім перейшли на Viber.

Схожа ситуація відбувається і на окупованій Донеччині, де послуги мобільного зв’язку на «віджатих» вишках надає оператор «Фенікс».

Тут «телефоністи» просунулися трохи далі своїх луганських колег, оголосивши про запуск 4G. Втім, за словами донеччан, якщо зв’язок в цьому форматі і доступний, то тільки в Донецьку, і то, не завжди і не скрізь.

Ще одним «досягненням Фенікса» на окупованій території Донецької області стала відміна на обмеження продажу кількості стартових пакетів в одні руки. Якщо раніше відпускали тільки по одному стартовому пакету в руки, то тепер – атракціон небаченої щедрості! – бери, скільки хочеш, та ось тільки ніхто не бере, бо зв’язок від «Фенікса» знаходиться на такому ж низькому рівні, як і у луганського «Лугакома».

«Раніше за Феніксом такі черги стояли – не повірите! Люди по холоду з ранку займали місця в черзі, щоб стартовий пакет купити – давали один в руки! Зараз же цей «Фенікс» не потрібен нікому: всі зрозуміли, що це не зв’язок, а жалюгідна подоба. Ну ті, у кого родичів немає в підконтрольній території України, то можна і купити, так, по місцю дзвонити. А кому потрібен цивілізований зв’язок – той не буде «Фенікси» ці брати, толку з нього нуль», – розповідає Ілля, житель окупованого Дебальцеве Донецької області.

Поки російські окупаційні адміністрації на непідконтрольному українському Донбасі намагаються будувати ілюзію «щасливою мирного життя» і впроваджують різні «інновації» і «технології», прості люди намагаються їхати звідси, куди очі дивляться, поки є така можливість. Бо вже практично всі розуміють: ніякі окупантські затії не поліпшать життя простих людей, а за п’ять років окупації багатостраждальний Донбас опустився в глибоку яму безнадії, депресії і безпросвітності. І вихід звідти тільки один – звільнення і повернення в мирну Україну, чого більшість жителів окупованих територій з великим нетерпінням чекають.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook

© Чорноморська телерадіокомпанія, 2019Всі права захищені