Чорноморське морське пароплавство – той приклад, який дозволить зрозумыти, як гібридна російська агресія проти України підриває нашу економіку роками, навіть не змінюючи схем руйнації.

Цю тему проаналізували у FinWar.INFO

Що таке Чорноморське морське пароплавство?

Це підприємство Укрморрічфлоту. Коротко воно називається ЧМП. Здійснювало перевезення вантажів і пасажирів у межах Чорноморсько-Азовського басейну, а також ремонт і будівництво суден на судноремонтних заводах. До початку 90-х ЧМП було одним з найбільших пароплавств світу. До його складу входило близько 300 суден різного класу.

Річний прибуток пароплавства становив понад $1 млрд. У ЧМП працювали 80 тисяч працівників, з яких 27 тисяч припадали на плавсклад. Загальна вартість активів компанії становила $7 млрд, у різні роки чистий прибуток коливалася від $160 млн до $1 млрд.

Чому воно зникло?

Його розграбували і розпродали. Станом на 1992 рік у складі ЧМП налічувалось 255 суден. Заборгованість на грудень 1992 року становила 170 млн доларів. Протягом 1993-го 160 суден були передані офшорним компаніям. На один рік тоді ЧМП спробували перетворити на акціонерне товариство спеціальним указом президента, через що вимивання ресурсу із ЧМП лише прискорилось.

У 1994-1997 роках кількість кораблів Чорноморського морського пароплавства зменшилась більше як на 200, зокрема у 1995-1997 роках компанія втратила 171 човен. На 2004 рік ЧМП залишилось 6 суден, а заборгованість за кредитами становила 11,1 млн доларів. У 2008 році у Чорноморському морському пароплавстві налічувався один самохідний плашкоут «Парутине».

Як так сталося?

З пароплавства поступово вимивалися активи із застосуванням різноманітних схем. Керівники ЧМП спекулювали на списанні і продажі судів. Використовували схему передачі їх у так званий бербоут-чартер – договір фрахтування, за яким судновласник передає фрахтувальнику судно без екіпажу в тривалу оренду іноземним компаніям. Керівництво пароплавства направо і наліво списувало заборгованості різним структурам, не зважаючи на те, що ті були винні Чорноморському морському пароплавству багатомільйонні суми.

Популярними були також оборудки із привласнення іноземної валюти, яка оберталась у ЧМП. Привласнювали, до слова, банально – через надто великі норми валютних відряджень, надмірну кількість фейкового дублюючого екіпажу і величезні розтрати. Як бонус – незаконно відкриті рахунки в іноземних банках з метою приховування валютної виручки та ухиляння від сплати податків. Причому рахунки в українських банках були порожні. Один з керівників ЧМП у 90-ті – Павло Кудюкін – навіть був засуджений на 10 років за зловживання службовим становищем і привласнення валюти.

Окрім дій керівництва ЧМП загибель пароплавства була прискорена і безграмотної політикою київських чиновників.

Великий удар по ЧМП завдала також «дружня» Росія. На початку 1992 року її підприємство «Совкомфлот», за обставин, наближених до захоплення судів, відібрало у Пароплавства кілька десятків кораблів. Крім того, ще із десяток суден росіяни захопили, взявши їх в оренду. А потім – «забувши» повернути їх Україні та заплатити за користування.

У 2003-му Господарський суд Одеської області відкрив провадження про банкрутство ЧМП, у лютому 2006-го дано хід процедурі санації. При цьому безпосередньо план санації був схвалений судом лише через десять років – влітку 2016 року. У 2013 році Леонід Кравчук навіть визнав, що рішення про створення акціонерного товариства на базі Чорноморського морського пароплавства, яке призвело до втрати Україною торговельного флоту, було помилковим.

Чому це важливо?

З багатьох причин. По-перше, схеми, за якими було розкрадене ЧМП, показують нам, як у 90-х з’явилися ті міні-олігархи, які сьогодні керують різними регіонами. І як вони роками вибудовували свої зв’язки – і бізнесові, і кримінальні – із Росією.

Як от, наприклад, в Одесі протягом кількох років злочинне угруповання за допомогою схем захоплює території для забудови. Очолює це угруповання бізнесмен Володимир Галантерник, а до складу входять різні представники міської влади, а також правоохоронних органів.

«Бізнесмен Олександр Ангерт є партнером діючої міської влади в Одесі. У їх спільні бізнес-інтереси входять торгівля, будівництво, крім того група його друзів причетна до розвалу ЧМП. Безпосередньо в 2011 році комісію з питань банкрутства ЧМП очолював Галантерник. Сьогодні ж ми маємо купу прикладів того, як земельні ділянки відходять бізнес-партнерам Ангерта, зокрема, тому ж Галантернику», – розповіла в інтерв’ю одеським ЗМІ громадська активістка Олена Ротарі.

По-друге, схеми вимивання ресурсів із України Росія не змінює від початку 90-х, тому їх важливо вивчати, аби правильно оцінювати ризики. Особливо – в умовах, коли російська агентура для послаблення української економіки використовує тих самих міні-олігархи, які керують різними регіонами.

Наприклад, одеський політик Михайло Кузаконь неодноразово заявляв, що проросійське організоване злочинне угруповання Галантерника готує в Одесі нову «російську весну» і фактично створило «Одеську кримінальну республіку».

По-третє, історія ЧМП, яка почалась давно, ще навіть приблизно не наблизилась до завершення. До 2016 року метою попередніх арбітражних керуючих було не відновлення роботи підприємства, а продовження його грабежу. Коли був призначений новий керуючий ЧМП, він з’ясував, що у ЧМП досі є майно, яке не зареєстроване на підприємство і просто висить у повітрі. І «підвішене» воно так – по всьому світу. І зараз Україна працює над тим, аби повернути над ним контроль.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook