У Мінську підписали домовленості про створення органу, яким фіксується суб’єктність ОРДЛО. Росія отримала статус гаранта-спостерігача. таким чином вона тепер – нарівні з Німеччиною, Францією та ОБСЄ. 

Про це йдеться в рішенні Тристоронньої контактної групи, засідання якої відбулося у Мінську 11 березня, повідомило видання ZN.UA, посилаючись на отримані від джерела в переговорній групі документи. 

У протоколі зазначається, що Рішення ТКГ про заснування Консультативної ради буде підписано 25 березня 2020 року після консультацій з представниками ОБСЄ, Франції та Німеччини. 

«Основним завданням Ради є здійснення діалогу, консультацій та вироблення пропозицій щодо проектів політичних і правових рішень щодо врегулювання конфлікту у відповідності з Комплексами заходів, в тому числі щодо проведення виборів в окремих районах Донецької і Луганської областей України», – зазначається в рішенні ТКГ. 

Згідно з текстом документа, критерії та порядок призначення членів Ради визначаються Україною, окремими районами Донецької і Луганської областей України, Російської Федерації, Федеративної Республіки Німеччина, Французької Республіки та ОБСЄ самостійно.

Крім того, Україна, окремі райони Донецької і Луганської областей України, Російська Федерація, Федеративна Республіка Німеччина, Французька Республіка і ОБСЄ не пізніше, ніж за три робочих дні до дня першого засідання Ради, повинні будуть повідомити Спеціального представника Діючого голови ОБСЄ в Україні та у Тристоронній контактної групи про своїх учасників засідання Ради.

Пахне «зрадою»? 

Оглядач ZN.UA Тетяна Силіна так прокоментувала рішення ТКГ: «Перше, що кидається в очі в проекті цього документа, це те, що т. зв. Консультативній раді за стіл переговорів або, пардон, «консультацій», на рівних правах і в рівному статусі саджають представників офіційної України та самопроголошених «ДНР» і «ЛНР». Це те, від чого Київ категорично відмовлявся всі шість років. І це та помилка, вчинена в свій час Кишиневом у врегулюванні придністровського конфлікту, яку експерти настійно закликали Київ не повторювати».

За її словами, Росія є агресором, з допомогою даного формату отримує підтвердження своєї мантри «настамнет» і всідається за стіл переговорів в якості «посередника», а не учасника конфлікту.

«Можна припустити, що наші західні партнери не стануть заперечувати проти такого формату, т. к.вони давно давали зрозуміти, що приймуть будь-яке рішення, підтримане Києвом і Москвою: мовляв, «головне, щоб ви домовилися між собою».  Також неодноразово доводилося чути, зокрема, від французької сторони, що Києву так чи інакше необхідно розмовляти з представниками ОРДЛО, і «краще говорити, ніж не говорити».

Друге, що викликає подив і побоювання, це наявність в тексті формулювання про «необхідність всеосяжного політичного врегулювання конфлікту», і повна відсутність хоча б натяку на необхідність негайного припинення вогню, стійкого режиму тиші і забезпечення всіх умов безпеки, необхідних для цього самого політичного процесу.  Хоча побіжно згадані в преамбулі проекту рішення ТКГ (навіть без зазначення назв і дат цих документів) «інші угоди, що становлять пакет Мінських домовленостей» присвячені саме питанням припинення вогню і виведення іноземних військ з території України.

Не києм так катанням Москва проштовхує реалізацію політичних пунктів «Мінська», як і раніше порушуючи всі пункти, що стосуються безпеки.  Схоже, в нинішній переговорної команді з Банкової вона знайшла благодатних слухачів і реалізаторів своїх ідей, які, можливо, розраховують на те, що в умовах хайпу навколо наростання небезпеки епідемії коронавірусу «мінська зрада» пройде непоміченою».

Читайте також: Російські ЗМІ згенерували вже понад 200 випадків дезінформації про збитий МН17

«Чорноморка» в Telegram та Facebook