Українська влада має дані про те, що Росія утримує на своїй території понад 27 тисяч цивільних громадян України. Про це у кінці травня заявляв Уповноважений Верховної Ради України із прав людини Дмитро Лубінець. Він підкреслив, що вже відомо про примусову депортацію щонайменше 19 з половиною тисяч українських дітей в Росію. Але насправді ця цифра набагато більша.

На Херсонщині зафіксовані факти насильницького викрадення російськими військовослужбовцями понад 600 осіб – про це у квітні заявив Генеральний прокурор України Андрій Костін. За словами посадовця, це державні службовці та політично активні громадяни які не погоджувалися відмовитися від своєї української ідентичності.

Про звільнення з російського полону цивільних заручників, хто з них перебуває у Криму і чому повернутися з полону цивільній людині дуже складно – в ефірі програми «Крим – це Україна» розповіла координаторка напряму документування Медійної ініціативи за права людини Анастасія Пантелєєва.

– Наскільки взагалі в Криму збільшилася зараз, з початком повномасштабного вторгнення,  кількість осіб, яких утримують саме в Криму? І чому саме там?

– Збільшилась, значно збільшилась. Тому що спочатку була стратегія в росіян така, що вони утримували людей в окупованих відділках поліції української. Але вони не розраховані на таку кількість людей, які були, наприклад, активісти, журналісти. Вони розраховували на те, що місцева влада буде більш лояльно до них ставитися. І в них не було підготовлене до повномасштабного вторгнення якесь окреме СІЗО тільки для українців. З тим, як опір громадськості наростав, збільшувалась кількість людей, які утримувалися в поліцейських відділках. Перед тим, як відступити з правого берега на лівий берег, тобто покинути Херсон та прилеглі населені пункти на правому березі, росіяни забрали велику частину цивільних заручників, яких утримували в місцевих катівнях, і перевезли на лівий берег частину. І далі перемістили цивільних заручників вглиб окупованого лівого берега – в окуповані відділки поліції в таких селах як Новотроїцьке, Чаплинка, Каланчак. І буквально вже перед тим, як зірвати Каховську ГЕС, стало відомо, що було побудовано нове СІЗО в селищі Ангар.  Відомо, що в ньому утримують до 160 осіб цивільних заручників, яких звезли з усієї раніше і тепер окупованої території Херсонщини. 

– Можливо, це було пов’язано з підривом Каховської ГЕС? Ми можемо сподіватися,  що ці люди живі,  що їх забрали?

– Частково, мабуть, так. Тому що, наприклад, з Нової Каховки забрали заздалегідь, задовго до цього (підриву ГЕС – ред.)

Але  згрупували і розмістили всіх цивільних заручників з різних маленьких містечок. Буквально за два тижні до підриву ГЕС нам стало відомо, що декого відпустили з цих окупованих поліцейських відділків, меншу частину,  а більшу частину перевели в Чонгар і розмістили компактно в цьому новому місці утримання. Можливо, це пов’язано з тим що Чонгар вже прикордонний пункт. Ми знаємо, що у в Росії є давно стратегія прикривати якісь важливі для себе об’єкти з військової точки зору цивільними заручниками, дитячими закладами й так далі. Поки що не зрозуміло, навіщо вони відкрили це нове СІЗО саме в цьому селищі, а не десь в іншому місці.

Так само вони продовжують утримувати в СІЗО №2 цивільних заручників Сімферополі. Декого До туди перевели замість Чонгару. Ми ідентифікували близько 70 людей. Ще ідентифікували близько 10 людей тих, яким вдалося звільнитися звідти і покинути окуповану територію, з якими вдалося поспілкуватися.

– З яких регіонів ці люди, які зараз перебувають в сімферопольському СІЗО?

– Найбільше це люди з Херсонщини. Потім є люди також з окупованої частини Запорізької області. Є також люди з Криму. Були люди, затримані на території Російської Федерації, але це українці і їх переважна меншість.

Спочатку українців переміщували з окупованої Херсонщини до сімферопольського СІЗО №1. Але потім, невідомо з чим це пов’язано, вірогідно місця забракло в СІЗО №1, або можливо вирішила російська влада розділити тих, кого утримували раніше, наприклад, за якісь адміністративні чи кримінальні правопорушення, від власне цивільних заручників, яких вже ув’язнили під час повномасштабного вторгнення. 

І було організовано і відкрито СІЗО №2, куди переведені всі ці люди – там іспанський волонтер Мар’яно Гарсія Калатаюд, міський голова Голої Пристані Олександр Бабич.

– І ветерани АТО теж, які на Херсонщині залишилися і їх незаконно затримали. 

– Так, вони ж влаштовували з перших днів полювання ветеранів АТО. Це взагалі головна ціль. Досі їх вишукують і вважають, мабуть, найбільш перспективним для супротиву компонентом серед місцевого населення.

– Ми знаємо про кілька справ, які точно вони вже завели на громадян України, на заручників цивільних. Але навіть не про всіх ми можемо знати. Тобто, Росія не підтверджує, так?

– Не підтверджують. Наприклад, дуже відомий випадок і ми говорили на заході в ОБСЄ у Відні про Маріано Гарсія Калатаюд. Він, якщо я не помиляюсь, 48-го року народження і має громадянство Іспанії. Це мешканець Херсона, який ув’язнений з початку березня 22-го року в СІЗО №1, потім переведений до СІЗО №2 і місце знаходження там його не підтверджують офіційно. Хоча є десяток свідків, які свідчать що бачили його там, що він у поганому стані, в нього є травми і він потребує негайного невідкладного лікування. Якого ніхто не надає. 

Заручники свідчать, що краще не просити, тому що можуть вдарити або побити, тому краще перетерпіти біль. 

Відомо що в Маріано Гарсія був серцевий напад і його вивозили нібито в шпиталь. Але ніхто не говорив, що саме йому вкололи там. Це було короткотермінове лікування. Мабуть, більш-менш покращили стан, але потім повернули до камери.

– Скільки відомо справ на людей, яких, по суті, викрали з Херсонщини?

– Складно сказати, тому що ми не завжди знаємо, що людину вже от прямо зараз офіційно звинуватили. Десятки справ, але все-таки це меншість, тому що більшість заручників перебувають в Криму без офіційного підтвердження і без якогось юридичного супроводу.

Відомий останній випадок – це Сергій Котов з Олешок. Це автоінструктор, якого утримують вже понад рік в СІЗО №1, згодом в СІЗО №2. Ця людина має серйозну травму ноги, і мала цю травму і до того, як він став цивільним заручником, і знаючи це – його катували, і саме цю ногу хвору травмували знову повторно. Він має ще більше проблем зі здоров’ям. 

Весь цей час так само багато свідків свідчили про те, що бачили його. Його родина винайняла адвоката, про що він не знав. Адвокат не міг потрапити туди до нього, і абсолютно випадково стало відомо, що в нього розпочався суд. Адвокат прийшов на цей суд і вперше мав змогу побачити свого клієнта на суді, і навіть було складно комунікувати, тому що і пан Сергій теж не знав, хто це. Складно в людини викликати довіру одразу. Офіційно в нього був призначений адвокат, він знав тільки про існування тільки цього призначеного адвоката. 

Його зараз звинувачують у шпигунстві  і йому загрожує досить великий термін.

– А чи є вже якісь вироки, чи поки що це все в судових процесах так званих?

– Ні , немає ще вироків.

– По інших регіонах. Ми вже знаємо, що були цивільні заручники в Київській області, і в Харківській,  і в Сумській, в Чернігівській. Фактично скрізь, де ступали окупанти, скрізь були цивільні заручники. Про Херсонську і Запорізьку область більше відомо, тому що кримські СІЗО. Там принаймні працюють правозахисники, є такі у нас відомі організації. А ці люди, яких свого часу викрали на півночі України, чи відомо, де взагалі їх утримують? Можливо, всіх вже повернули? Щось про це відомо?

– Ні, повернули, на жаль, не всіх. І обміни за участі цивільних проходять дуже рідко, і якщо вони там і є і потрапляють в ці списки, то їх дуже мало, критично навіть мало в порівнянні з тим, скільки їх залишається в неволі.

Ці заручники з північних областей розкидані по території всієї Російської Федерації.

Ми, Медійна ініціатива за права людини, створили онлайн мапу і визначили більш ніж 100 місць утримання. Але це і включаючи окуповані території теж, і колишні місця утримання, як наприклад, в Херсоні, який вже звільнили, і там не утримують більше цивільних заручників. Ну, і на території Російської Федерації, деякі з них дуже далеко знаходяться в глиб Росії, і там теж перебувають наші цивільні заручники і з Херсону.

Не всі цивільні заручники в Криму. Є випадки, коли дуже далеко їх вивозять разом із військовополоненими. Ми не можемо прослідкувати логіку, тому що дійсно когось залишають в Криму, когось везуть дуже далеко і немає великої різниці між цими людьми, часто це звичайні цивільні люди.

Більше інформації від експертки – дивіться у відео:

Читайте також: Краще помилки, ніж зрада: Як у Криму формуватимуть нову систему безпеки