Головний фактор, чому через рік війни українські біженці залишаються закордоном, навіть попри не найкращі умови життя – це фактор безпеки. Вони чекають якщо не припинення війни, то принаймні припинення ракетних обстрілів чи бойових дій у їхньому регіоні проживання.

Про це в ефірі програми «У полі зору» на ТРК Чорноморська розповіла радниця Центру економічної стратегії Дарія Михайлишина.

Вона уточнила, що  стосовно загального «портрету» українського біженця, то їх варто розділяти на кілька груп.

«Ми виділили чотири групи, всі більш-менш однакові по розміру. Перша – «класичні» біженці. Це жінки з дітьми, які виїхали переважно в Польщу через побоювання за безпеку дітей, і які саме тому досі не повертаються.  Ці люди зараз не дуже адаптовані до життя за кордоном, багато з них не працюють, не знають мови.

Друга група – квазітрудові мігранти, які виїхали не лише через безпекові побоювання, а і щоби знайти роботу і працювати. Ці люди більше адаптовані, працюють, для них важливіші економічні, а не безпекові фактори.

Третя група – «професіонали». Це люди висококваліфікованих спеціальностей, які виїхали в різні країни Європи, переважно у них є друзі за кодоном, і це дає їм можливість бути більш перебірливими у тому, яку роботу обрати, якщо працювати – то лише за спеціальністю. Але вони також готові повернутися після війни.

Четверта група – люди із зони бойових дій. Ці люди найбільше втратили від війни. Вони мусять адаптуватися, і не маючи «подушки безпеки» мусять шукати роботу, вчити мову і працювати», – розповіла експертка.

І остання група якраз виділяється тим, що їм, на жаль, нікуди повертатися в Україні. Але вони готові повертатися навіть у нерідний регіон, якщо у них будуть для цього умови.

Більше про ситуацію з українськими біженцями та як їх повертати Україні – у відео.

Читайте також: Населення стало в 10 разів менше: ситуація у Херсонській громаді