ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
0
5
4
ДЕНЬ ОКУПАЦІЇ:
2
0
5
4
Особлива думка
Супер-здібності серед нас, або Чому треба боротися за реабілітацію ветеранів
  10 October 2019 19:40
|
  36

Супер-здібності серед нас, або Чому треба боротися за реабілітацію ветеранів

Сьогодні, 10 жовтня – День психічного здоров’я. Цього року за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я він присвячений профілактиці саморуйнівної поведінки. В Україні ця проблема значно активізувалася з початком російсько-української війни. У нас з’явилися ветерани цієї війни. І їхня реабілітація та повернення до мирного життя – наше спільне завдання. Тому що це і ризики, і можливості для усіх.

Саморуйнівна поведінка – різні форми поведінки людини, метою яких не є добровільна смерть, але які ведуть до соціальної, психологічної та фізичної дезадаптації, деградації особистості. Результатом саморуйнівної поведінки може бути як навмисне, так і ненавмисне нанесення шкоди своєму психічному і фізичному здоров’ю аж до його смерті. Основні форми: суїцидальна поведінка, харчова залежність, хімічна залежність (зловживання психоактивними речовинами), фанатична поведінка (наприклад, залученість в деструктивно-релігійні культи), діяльність з вираженим ризиком для життя (екстремальні види спорту, перевищення швидкості при їзді на автомобілі тощо).

Забігаючи наперед вкажу вам головну проблему реабілітації ветеранів, профілактики саморуйнівної поведінки та ще купи проблем суспільства – це байдужість. Наша з вами. Загальна, державна і окремо кожного. Дуже влучно її проілюструвала прес-конференція на тему профілактики саморуйнівної поведінки: були присутні 4 спікери і 3 журналісти.

Але фахівці якраз пояснили – чому реабілітація ветеранів потрібна нам усім.

СТРАШНІ ЦИФРИ

Серед наших воїнів-захисників, які сьогодні відстоюють кордони України від зазіхань РФ та її найманців, показник небойових втрат за даними військової прокуратури за минулий рік – високий. Тому вони – найвразливіші з точки зору проблеми саморуйнівної поведінки, відзначив завідувач кафедри медичної та загальної психології Національного медичного університету Михайло Матяш.

Для розуміння ситуації, ось деяка статистика втрат ВСУ за даними Міноборони України. 

Лише вдумайтеся в цифри: за 3 роки війни – небойові втрати склали майже 50% від цифри бойових. Кількість самогубств у 2018 виросла в 3 рази, порівняно з 2016.

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ВЕТЕРАНІВ – ПРОБЛЕМА КОЖНОГО

Головний лікар ДЗ «ГВВ Лісова поляна» МОЗ України Ксенія Возніцина зауважила, що за ці 5 років наші спеціалісти вивчали досвід країн, які брали участь у бойових діях – США, країн колишньої Югославії, Ізраїлю тощо. Але весь цей світовий досвід треба накладати на наш власний.

Тому що російсько-українська війна має свої унікальні (на жаль) аспекти – вона гібридна, вона відбувається на території нашої держави. Наші ветерани страждають і від ПТСР, і від наслідків контузій, які також проявляються розладами психіки, в тому числі – з елементами саморуйнівної поведінки. До всього цього – потрібно боротися ще й із залежностями наших ветеранів.

«Психологічний стан ветеранів – найбільш нереалізована і невирішена проблема серед ветеранів АТО/ООС. І це проблема №1 у суспільстві. Тому що страждає не лише ветеран, а і люди, які його оточують – родина, близькі, друзі, кожен із нас – як просто сусід у кафе. Як і сталося у ситуації на мосту з нашим ветераном», – акцентувала Возніцина.

Тому проблему необхідно вирішувати на найвищому рівні.

ЧОМУ ВЕТЕРАНИ ПОТРАПЛЯЮТЬ В ЛАБЕТИ РОЗЛАДІВ

Керівник Кризового Центру Інституту Костюка НАПН Людмила Литвиненко пояснила, як так стається, що ветерани,повертаючись з війни, стають жертвами психічних розладів.

«Події у країні з 2014 року призвели до того, що значна кількість людей перебувають у непростій, кризовій ситуації. Не змінюються обставини, продовжують гинути люди. Тому наше гасло – не всі травми війни видимі, але всі потребують зцілення. Це якраз психічні травми. Коли людина стикається з ситуацією, з якої важно знайти вихід відразу і самостійно», – відзначила вона.

Саморуйнівна поведінка – найчастіше синонім «суїцид». Хотілось би, щоб ніхто не уникав цієї теми, відзначила психолог. Це складна поведінка людини у певній ситуації. Якщо задати запитання, ставши на місце людини – чи добре їй? Звісно, ні. Щось у її житті сталося таке, що ситуація є надзвичайною по переживанням.

Які чинники впливають на саморуйнівну поведінку. Перший – психологічний. Другий – соціальний. Коли боєць після повернення потрапляє в соціальну ізоляцію.

«Після повернення він  (або вона – ред.) змінився (або змінилася – ред.) – його  (або її – ред.) фізичний, психічний стан, навіть сімейний. Картина світу, яка була до подій, руйнується. В першу чергу – власне «я». Ветеран відчуває самотність, образу, нерозуміння. Але насправді глобально людина не змінилася. Функціонування психіки в стані кризи таке саме, як і 100 років тому. Людина потребує, щоб був поруч хтось, із ким він може розділити переживання. І це в першу чергу – близькі, сім’я і друзі», – пояснила фахівець.

І коли близькі звертають на це увагу, не відсторонюються (хоч це і не просто) – це допомагає.

Для психіатрів і психологів це окреме завдання – відслідковувати «дзвіночки», які свідчать про суїцидальні думки.

«Як психолог я точно знаю, що кожна людина бореться до останнього, щоб залишатися у цьому житті. Якщо людина говорить, що це станеться (суїцид – ред.), то є лише маленький відсоток, що це може статися. Якщо ми, кожен на своєму етапі, вчасно приділимо увагу», – каже психолог.

Ще одна величезна проблема, зауважила Ксенія Возніцина – відсутність культури звернення до фахівців, особливо у ветеранів. А це – і профілактика саморуйнівної поведінки, і майбутнє всієї України.

СУПЕР-ЛЮДИ

У нашій державі відсутня політика стосовно ветеранів, які повернулися, зауважила Ксенія Возніцина. Ветеран після повернення відчуває себе трохи незручно у кафе тощо. А мав би почуватися по-іншому. І це має бути саме державна політика: соціальні ролики, просвіта, буклети, тощо.

«Люди, які повернулися, мають надзвичайний досвід. Є такий термін – пост травматичне зростання. І при правильній реабілітації і поверненні в мирне життя така людина несе в собі надзвичайні можливості для суспільства. Ветеран може зробити більше, ніж до того, які він пішов на війну. Значно більше, враховуючи той досвід, який він отримав. Тому інформаційна політика повинна допомагати ветеранам вбудуватися в нове життя в новому ракурсі», – наголосила Возніцина.

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА І ВЕТЕРАНИ

Що робить держава? Нам здається, що нічого. Насправді, дещо рухається, хоч цього і не достатньо.

Начальник відділу забезпечення прав на здоров’я Мінветеранів Наталя Грицунь запевнила, що захист психічного здоров’я ветеранів є серед пріоритетів роботи міністерства. Воно співпрацює з усіма державними та багатьма недержавними інституціями, що працюють у цьому напрямку. Також – розробляє власні програми захисту психічного здоров’я та адаптації ветеранів до мирного життя. Акцентувала Наталя Грицунь і та розумінні, що працювати потрібно не лише з ветеранами, а й з їхнім оточенням.

«Психологічна просвіта повинна починатися з дитячого садка. Щоб культура звернення до фахівця-психолога була серед дій особи, які вважаються нормальними», – наголосила представниця міністерства.

За її словами, напрямок патріотичного виховання в суспільстві також розробляється і буде втілюватися в життя.

ПРОФЕСІЙНА ДОПОМОГА

На початку російсько-української війни у ЗМІ озвучувалася проблема відсутності якісних психологічних кадрів, коли стало зрозуміло, що психологічні та психічні розлади потрібно долати. Нині, кажуть спікери, проблема з кадрами потроху вирівнюється. Але щоб успішно долати тривожні розлади, а також реакції на важкий стрес і порушення адаптації – потрібно діяти комплексно.

Михайло Матяш запевнив, що медико-психологічний факультет Медичного університету – унікальний.

«Ці спеціалісти унікальні тим, що вивчаючи цілком програму підготовки майбутнього лікаря, вони також навчаються спеціальності психолога. Поєднуючи ці знання і навички вони стають унікальними спеціалістами», – пояснив він.

Матяш також відзначив приємність, що у Інституті психології імені Костюка зробили підрозділ, де опікуються саме практичною діяльністю.

Ксенія Возніцина додала, що зараз у «Лісовій поляні» разом з колегами організували Центр психічного здоровя ветеранів, який опікуватиметься власне ментальним здоровям, що значно ширше за ПТСР та депресивні стани: «У цьому центрі будемо акумулювати весь набутий власний досвід та додаватимемо світові знання. Започаткували і тренінговий центр на базі госпіталю, щоб уся робота, яка ведеться в Україні, була зібрана в одному місці».

Людмила Литвиненко нагадала, що у 2014 році ми на власні очі спостерігали активізацію і об’єднання волонтерів-психологів: «Це показало, що є величезна команда в Україні. Ми побачили людей, які готові були служити безкоштовно».

Вона зазначила, що за часів керівництва МОЗ Уляною Супрун планувалася до втілення ідея запуску державного реєстру, в який би вносилися психологи з базовою вищою психологічною освітою. І так само – внесення відомостей про отримання ними кваліфікації психотерапевта.

«Таких спеціалістів, які отримали сертифікати міжнародного зразка, у нас багато. Ми розвиваємося і вдосконалюємося. Саме тому, що ми стикнулися з травмою на власному досвіді, є тепер розуміння поглиблення цього досвіду. Але людина не змінилася. Головне – щоб ми (спеціалісти – ред.) не уникали тем травматичного переживання», – сказала Литвиненко.

Ми можемо подолати проблеми ветеранів і свої власні. Можемо не боятися агресивних «вояків», а навпаки – залучити їхній унікальний досвід, силу духу, наполегливість, волю до життя. Все, що треба – не бути байдужим особисто. Не уникати. Не провокувати. Вчитися, якщо сам не розумієш. Ну, і підштовхувати у правильному напрямку державу. 

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook

Фото: Дмитро Муравський | mil.gov.ua

© Чорноморська телерадіокомпанія, 2019Всі права захищені