За останні кілька тижнів в Україні сталася низка подій, які безпосередньо стосуються майбутнього окупованого Донбасу: узгодження формули Штайнмайєра, прийдешнє відведення військ по всій лінії фронту і завзяті дискусії про можливий особливий статус непідконтрольного Донбасу. «Чорноморка» поспілкувалася з жителями окупованих міст Луганської області, і дізналася, що думають пересічні українці, які живуть під гнітом окупації, про найближче майбутнє рідного краю у світлі останніх подій.

ПРО ВІДВІД СИЛ І ЗАСОБІВ

Відведення військ не так давно відбулося у Станиці Луганській. Тепер на черзі ділянки в Золотому Луганської області та Петровському, що на Донеччині, а після – по всій лінії фронту. По Україні прокотилися акції протесту під загальною назвою «Ні капітуляції», спрямовані проти розведення військ. А що думають з цього приводу мешканці окупованої Луганщини?

Андрій, 21 рік, студент-історик, Луганськ:

«Я думаю, що не можна відводити війська, не настав ще час. Чому? Та тому що таким чином не мир настане, а конфлікт ще більше посилиться, і Україна продовжить втрачати території. Як можна довіряти Путіну, який, незважаючи на перші мінські домовленості 2014 року, так нахабно відрубав Чорнухине, Дебальцеве та Вуглегірськ? Як можна вірити тому, хто не раз порушував своє нічого не варте слово? Україна по-чесному може відвести війська свої, а ось «ЛНР» і «ДНР» зможуть легко наступати вперед, як мінімум, захопивши «сіру зону», яку зараз контролюють ВСУ. Зеленський, звичайно, по-своєму намагається, типу будує з себе миротворця, але я дивуюся його наївності! Або він нас за дурнів тримає, або сам ще… зелений та недосвідчений. А може, за нашими спинами розігрується хитрий сценарій, згідно з яким Донбас просто зливають? Як кажуть, «будемо подивитися». Але у мене похмурий прогноз із приводу цієї затії Зелі. Ох, тривожно якось на душі».

Іван Степанович, 68 років, пенсіонер, Луганськ:

«А чому б і ні? Я вважаю, що Україна робить все правильно. Ця війна за шостий рік вже так набридла, все від неї дуже втомилися. Хто ж міг подумати, що цей конфлікт так надовго затягнеться? Ми вже готові на будь-які умови, лише б не стріляли. Скільки загинуло мирних людей за цю війну? А скільки ще загине? Нехай якось домовляються, відводять війська. Я не вірю ні Путіну, ні Зеленському, я вірю тільки в себе і своїх земляків багатостраждальних. Політикам лише б язиками поплескати, а нам розсьорбувати цю кашу і заліковувати рани війни. Краще поганий мир, ніж хороша війна. Яка б влада не була, ми все витерпимо, лише б не стріляли».

Олена, менеджер, Кадіївка (раніше – Стаханов):

«Я дивилася цю карту відведення військ передбачуваного. Ну що сказати: якщо, як стверджують в Генштабі, ВСУ відійдуть на позиції 2016 року, то досить багато селищ опиниться в демілітаризованій зоні. Хто буде їх захищати? Де гарантії, що ці «ЛНР» не полізуть туди різати патріотів українських і жінок наших гвалтувати? У мене в Золотому-4 живуть родичі, я часто туди їжджу. Так вони там кажуть, що якщо ВСУ вийдуть із селища, то багатьом патріотам теж доведеться йти разом з українською армією. Інакше їх чекає вірна смерть. Я особисто проти відведення військ. І ще: прикро, що багато на підконтрольній території України вважають нас тут поголовно проросійськими. У Луганську дуже багато патріотів України, таких як я, тільки ми боїмося відкрито говорити свою думку, тому що тут за це по голівці не погладять».

ПРО «ФОРМУЛІ ШТАЙНМАЙЄРА»

Таємнича фраза «формула Штайнмайєра» навіває на деяких жителів окупованого Донбасу благоговійний жах, а хтось і зовсім не розуміє, про що йде у ній мова. Як ставляться жителі непідконтрольної Луганщини до узгодження «формули Штайнмайєра», яка нібито покликана принести в Донбас довгоочікуваний мир?

Віктор, 30 років, робочий, Перевальськ:

«Ви самі хоч розумієте, про що там йдеться в цій формулі? Особисто я думаю, що там сам чорт ногу зломить! Та й взагалі: навіщо Мінським угодами якісь додаткові «милиці» у вигляді формул імені якогось німця? Якщо сам формат Мінська не працює (а він, як ми бачимо, мертвий), то там вже нічого не допоможе. Якщо сторони конфлікту не хочуть виконувати раніше досягнуті домовленості, то сенсу з якихось нових? Я читав текст цієї формули, але так і не зрозумів, як це на практиці реалізовується. Будуть вибори українські тут? Та хто їх сюди допустить. Особисто я не проти, але не потрібно бути семи п’ядей у ​​чолі, щоб розуміти, що Росія не допустить такого варіанту. Тобто, я думаю, що за допомогою мирних домовленостей і формул мир на Донбасі досягнутий не буде. Росія говорить мовою сили, і тільки таку мову розуміє. Це якщо на вас, наприклад, нападуть хулігани в підворітті, поб’ють і обкрадуть, а ви їм будете у відповідь на мові дипломатії віщати. Буде ефект? Так і я про те ж. І ще: підписали вони цю формулу чи тільки узгодили? Незрозуміло, хоча деталь важлива. І чому без узгодження цієї формули Нормандская четвірка відмовляється збиратися на переговори? Муть якась! Мінськ, групи, підгрупи … Силою треба повертати території! Так, буде багато крові, але інакше ніхто нічого не віддасть».

Лілія, безробітна, селище Біле-1:

«Я не особливо вникала, чесно кажучи, в суть цієї формули. Говорили по телеку, що нібито це допоможе припинити війну. Але, бачила, в Україні багато народу проти цієї формули протестують. Так що ж виходить: Зеленський іде проти волі народу? Он навіть по телевізору виступав, сказав, що, мовляв, «зрада скасовується». Чи люди не хочуть, щоб у нас тут перестали стріляти? На українській стороні багато людей думають, що ця формула зможе їм нашкодити, а у нас? У нас багато хто хотів, щоб Росія нас забрала, але тепер ясно, що Донбас назад впхають в Україні, але якою ціною? У нас прості люди про таке не думають, а думають про те, як би вижити. У селищі роботи немає, і грошей, а жити за що? Вважаю, що миритися потрібно, тут головне наявність бажання і Росії, і України. А всякі формули… Це замилювання очей для Америки і Заходу. Ігри в демократію».

ПРО МОЖЛИВІСТЬ ВИБОРІВ НА ДОНБАСІ

Згідно з «формулою Штайнмайєра», на Донбасі після виведення російських збройних формувань повинні будуть пройти вибори за українськими законами і правилами. Деякі вважають, що ці вибори відбудуться вже в 2020 році, а інші радять не поспішати з проведенням волевиявлення. А що думають з цього приводу пересічні луганчани?

Сергій, 20 років, студент, Луганськ:

«Це нереально. Просто нереально. Я не розумію, якими категоріями там в Києві мислять. За їх планами так гарно виходить: російські війська мовчки, добровільно і дисципліновано залишають Донбас, українська армія і прикордонники вільно, без будь-якого опору, беруть контроль над державним кордоном. А якась, на той момент вже легальна, «народна міліція» так вітально махає долонями, і з хлібом-сіллю зустрічає ВСУ, не тримаючи за спинами автомати і ножі? Ну, реально з розряду фантастики. Ви можете уявити, що, наприклад, через рік в Луганську проводиться вільна передвиборна агітація, висять білборди всіх українських партій і політичних напрямів. Звідусіль на тебе дивляться лики Порошенка, Тимошенко, там, я не знаю, Тягнибока? І луганчани з просвітленими від радості обличчями дружно крокують робити свій вільний демократичний вибір під схвальний цокіт іноземних нероб з ОБСЄ? Так не буде тут такого, принаймні, в найближчі років двадцять, як би не хотілося іншого політикам з Києва. Тут цю колотнечу розсьорбувати не один десяток років. Україну потрібно повертати сюди дуже поступово і ніжно, щоб не викликати відторгнення у людей, які шостий рік перебувають під згубним гіпнозом кисельовського зомбоящика».

Микола Павлович, 39 років, таксист, Луганськ:

«А я вважаю, що тут реально провести вибори за українськими законами, і вони рано чи пізно відбудуться. Тобто, згідно з цими усіма домовленостям, під наглядом ОБСЄ. Путіна санкції вже душать, він Донбас «провчив», так сказати, і тепер назад хоче віддати, щоб не утримувати регіон зі своєї кишені, зауважте, не бездонного. Але мені здається, що до цього поставляться дуже формально, для галочки виконати всі вимоги партнерів і світової громадськості. А за фактом Донбас залишиться таким розсадником сепаратизму у складі України та міною уповільненої дії. Тобто, про вступ України в ЄС і НАТО тепер залишиться тільки мріяти. Путін продовжить шантажувати Київ з допомогою Донбасу, адже звідти певна кількість представників обов’язково пройде у Верховну Раду. Одним словом, вибори виборами, але нічого доброго не принесуть, я так думаю. Дай бог, щоб воно все вийшло по-мирному».

ПРО ОСОБЛИВИЙ СТАТУС ДОНБАСУ

Обговорюваний особливий статус Донбасу – шлях до миру чи важіль сепаратизму, здатний розвалити Україну? Думки різняться, а жителі в окупації не соромляться у виразах.

Потрібно давати неподконтрольному регіону більш широкі повноваження, чи це тільки нашкодить Донбасу?

Іван Степанович, 68 років, пенсіонер, Луганськ:

«Я не проти особливого статусу. Але тільки як це буде виглядати? Це, звичайно, може сподобатися багатьом прихильникам федералізації: в 2014-му році деякі саме з такими плакатами на місцевий «антимайдан» виходили. Мало тоді хто думав, чим все це закінчиться. Але якщо зараз можна дати Донбасу більш широкі повноваження, то чому б і ні? Головне, щоб цей статус не привів до ще більшої війни. Ось деякі вважають, що якщо дати автономію Донбасу, то Росія відрубає Донбас за прикладом Криму. Якщо за п’ять років війни Путін Донбас не забирав, то навряд чи тепер. І, до речі, чому всі ці домовленості і переговори йдуть тільки по Донбасу? А проблему повернення Криму не вирішують, що сумно. Про це мову поки навіть взагалі не ведуть. А даремно».

Сергій, 20 років, студент, Луганськ:

«Який, на хрін, особливий статус? І чим це, скажіть мені на милість, цей наш Донбас так прямо вже й особливий? Ми що, краще ніж інші, у нас кров тече блакитна, ачи мізки якось працюють по-іншому? Ось Криму автономію дали, і що тепер? В Україні не повинно бути ніяких автономій, і інших «особливих статусів». Всі 25 областей рівні в правах і обов’язках. А так що: Донбас отримає «особливий статус», потім Харків попросить, Дніпро, Одеса. А там і Львів з Тернополем підтягнуться, і що тоді почнеться? Путіну так легше буде, коли країна буде розколота, як яблучний пиріг, на апетитні і легкодоступні шматочки. Донбас в такому вигляді буде дико кошмарити всю Україну, і з допомогою своєї «окремішності» мотати нерви, і змушувати танцювати всю країну під дудочку потворного кремлівського карлика. Так вже чи не простіше залишити Донбас в такому вигляді, як він зараз є? Так, регіон страждає в окупації, але якщо ця сепарська зараза пошириться на всю Україну, то ми просто втратимо країну. А так да, регіон типу на карантині, хворіє і гниє, але зате інша частина організму ніби жива і здорова. Так що я проти, так. Та й, судячи з усього, в підконтрольній Україні теж проти багато. Зеленський реально хоче прос*ати Донбас. Сподіваюся, йому не дадуть зробити».

ПРО ВЕДЕННЯ МИРОТВОРЦІВ НА ДОНБАС

До «блакитних касок» на Донбасі ставляться насторожено, і, судячи з усього, хочуть, щоб конфлікт вирішився без участі миротворців, чи то воїни ООН, чи посланці Лукашенка. Готовий окупований Донбас до миротворчої допомоги ззовні?

Віктор, 30 років, робітник, Перевальськ:

«Давно про це говорять. Але швидко казка мовиться. «Блакитні шоломи» ООН у місцевих ЗМІ стали вже своєрідною страшилкою, мовляв, прийдуть якісь з Америки негри з автоматами, і станть тут нам нав’язувати свої порядки. Максимум, що допустить Путін, це патрулювання миротворцями лінії розмежування, не більше. Їх сюди просто не пустять. Ще щось там Лукашенко говорив, що може білоруських миротворців нам надіслати. Це вже варіант цікавіше. Хтось може вважати Білорусь незаангажованою стороною, але як по мені, це філія Росії, хіба що з таким непозбувним нальотом совка. Та чи й не побояться «блакитні каски» сюди заходити? Тобто, номінально регіон нібито має стати демілітаризованим, всі формування роззброєні. Але тут у кожного другого в погребі лежить жменя патронів і парочка АК. Кожний п’ятий тут служить, або служив у «народної міліції», прикинь, скільки тут всякого лайна по льохах та по підвалах зберігається? Тут потрібно серйозну зачистку проводити, але, знову ж таки, хто і коли дозволить це зробити? Загалом, миротворці тут навряд чи з’являться. У будь-якому випадку, користі від них буде мало».

Іван Степанович, 68 років, пенсіонер, Луганськ:

«У мене онук у Югославії миротворцем служив. Тому я розумію, що нас може очікувати. Якщо це все грамотно організувати та впровадити, то може і все вийде. Головне, щоб на то була воля обох сторін конфлікту. Україна вирішить ввести миротворців, а якщо Росія буде проти? Тоді не введуть, звичайно. Але краще, якщо вийде, закінчити війну без залучення миротворців, інакше вони тут надовго застрягти можуть».

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook