Майже вже колишній український уряд щосили намагається розповісти, яких вражаючих проривів в економічному зростанні їм вдалося досягти. Команда Зе, що саме осягає смак державного управління, дуже старається переконати всіх, як швидко і ефективно вони ось-ось зроблять економічний «вжух», а не ось це ось все, що було. Проросійські опозиціонери зі шкури лізуть, щоб «розкрити очі» українцям – наскільки ж вони «зубожіли» за час правління порохоботів, і продовжують це робити при Зе-команді. Правду не говорить ніхто з них. Істина, як завжди, десь посередині.

Я не буду зараз наводити дослівні цитати конкретних державних і політичних діячів – ви і самі про це читали. Спробуємо проаналізувати загальну риторику цих трьох груп і зрозуміти, що саме кожна недоговорює.

МАЙЖЕ КОЛИШНІЙ УРЯД

У заслугу собі пише: зростання ВВП, утримання курсу гривні (навіть її зміцнення, 25 за долар зараз проти 28 на початку року!), успішні виплати за зовнішніми боргами, зниження ставки рефінансування, поліпшення позицій України в рейтингах світових рейтингових агентств, зниження споживання газу.

Це все правда, але. Зростання ВВП на 2-3% – це дуже мало. Фактично, кажуть економічні аналітики, це навіть не зростання, а повільне виповзання з тієї ями, куди ми впали в 2013-2014 роках через агресію Росії проти України і політичні потрясіння.

Падіння долара відносно гривні – приємно чисто психологічно. Але причина – в сезонності і деякій рукотворності: справа в привабливості відсотків за облігаціями внутрішньої державної позики, які активно купують іноземці, а також завдяки хорошим умовам і цінам на ринку зернових. Але це все закінчиться, коли нерезиденти почнуть забирати вкладене в облігації разом з великими відсотками. Зерно можна продати тільки раз на рік. Крім того, до бюджету-2019 закладався зовсім інший курс долара – в межах 29 гривень. Тому, зокрема, не буде отриманий передбачений бюджетом обсяг мит від імпорту. Експортери теж отримають менше грошей в гривні.

Зниження ставки рефінансування – це добре. Означає здешевлення кредитів. Але також це означає здешевлення грошей в принципі, а значить – зростання інфляції. Тому цим інструментом треба управляти обережно.

Зниження споживання газу – теж добре. Але деякі економісти вважають, що це стало можливим завдяки скороченню великих виробництв. А це вже погано.

КОМАНДА ЗЕ

Обіцяє: одноразову нульову декларацію для бізнесу з подальшим спрямуванням цих грошей для незаможних, пільгове оподаткування для молодих бізнесменів, недороге довгострокове кредитування, сформувати прозорий ринок землі, запустити повноцінну електронну держава, перехід до страхової медицини і пенсій.

Все це дуже добре, але. Гроші краще б спрямовувати не малозабезпеченим (читай – проїдати), а на розвиток економіки. Пільгове оподаткування – добре звучить, але за що тоді наповнювати держбюджет? Левову його частку становлять саме податки. Недороге кредитування – легко сказати, непросто зробити. За рахунок яких грошей виділяти ці кредити? Щоб це стало можливим, потрібен цілий ряд економічних перетворень, про який всі ми знаємо – реформи, щоб добробут України і громадян ріс. Прозорий ринок землі і електронне держава – над цим працює вже не один склад уряду, це не ноу-хау команди Зеленського. І мало заявляти «зробимо», хотілося б ще розуміти – як саме і коли. Перехід до страхової медицини і пенсій – знову питання реформ і надійної судової системи. Тому що держінститути не вміють управляти грошима. Їх просто розкрадуть на нинішньому етапі. А приватні страхові – і так працюють.

ПРОРОСІЙСЬКІ ОПОЗИЦІОНЕРИ

Пишуть і розповідають, що українці збідніли за останні роки. Тарифи всіх придавили. Грошей немає навіть на їжу, не кажучи про комуналку. Далі буде тільки гірше.

Це неправда, але. Неправда, тому що ВВП таки зростає. Для українців це проявляється в зростанні середньої зарплати, наприклад. 5 230 гривень (227 доларів) у 2015 проти 10 783 гривень (415 доларів) зараз. Не фонтан, звичайно, але таки зростання. Крім того, статистика свідчить про збільшення роздрібного товарообігу, продажів авто, кількості туристів і авіа пасажирів. Все це означає збільшення платоспроможності українців. Що стосується неплатежів за комуналку – аналітики кажуть, що боржники якраз не бідні пенсіонери, а цілком заможні люди. Тобто, питання не в нездатності платити, а в дисципліні споживачів компослуг.

Однак опозиціонери мають рацію в тому, що навіть не половина українців не здатна ні поїхати за кордон, ні купити авто. Тим більше – купити житло. Тобто, ми ще дуже далеко від стандартів середнього класу, і у нас великий розрив між купкою дуже забезпечених і армією дуже незабезпечених громадян.

Якщо кожна з цих групок ратує за благо України, як вони всі говорять – варто визнати свої помилки і працювати над їх виправленням. Нехай навіть паралельно. А не грати в політику, ставлячи палки в колеса один одному, а заодно – і всім українцям.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст матеріалу. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Черноморку» в Telegram и Facebook