Війна – страшна річ для будь-якої людини і жорстке випробування для воїна. Це постійна небезпека, важка виснажлива робота, тривалі психологічні навантаження. Тут кожен проявляє свою сутність. Дуже важливо в такі моменти щоб справжні герої, які зуміли досягти успіхів навіть при таких умовах, отримали свою частинку визнання, моральну підтримку і чергове підтвердження, що вони діють не дарма. Важливо, щоб у інших хлопців був додатковий стимул рівнятися на найкращих. Нашому кореспонденту вдалося побувати при нагородженні військовослужбовців на позиціях Командувачем Об’єднаних сил генерал-лейтенантом Олександром Сирським, а також познайомитися з героями.

СЕРЖАНТ ВАСИЛЬ ТАЛЬКО:

Призваний по мобілізації в 2014 році. Потім уклав контракт з 54-ю механізованою бригадою. Відслужив три піврічних контракти. Звільнився і перейшов в інший підрозділ, в якому перебуває і зараз.

Під час першої хвилі мобілізації брав участь в штурмі Саур-Могили. 27 липня отримав сліпе осколкове поранення стегна. Потім, після реабілітації, повернувся в бригаду, яка як раз має бути доповнена. Далі ряд полігонів, і після підготовки бійці попрямували в район проведення АТО. На Дебальцевський напрямок.

«Було страшно. Полягло багато побратимів. На жаль, це війна. Свою землю треба відбивати. Наша бригада тоді активно воювала. Переважно – в самому Дебальцеве. Після поранення я вже не міг виконувати завдання як і раніше, і все ж виїжджав на секрети, виконував інші завдання.

Чому вирішив повернутися? Вже звик, і тягне, напевно. Захотілося до побратимів. А головне – робота ще не закінчена. Ворог досі на нашій землі.

Сім’я, звичайно, хвилюється, переживає. Третього березня 2014 року народився син, а 11 березня на мене вже призвали по мобілізації …

Вдома іноді буваю. У мене все добре.

Побажання друзям і побратимам – щоб закінчилася війна, і всі повернулися додому живими! Це найголовніше».

СТАРШИЙ СОЛДАТ МИКОЛА БОГАЧЕНКО:

У 2014 році вирішив служити в армії. Підписати контракт вийшло не відразу. У 2016 році нарешті потрапив на строкову військову службу. Потім уклав контракт на півроку.

«У мене ще на терміновій була мрія потрапити в цю бригаду. Тому після першого контракту другий підписав вже тут. Вважаю, що потрапив в найкращий батальйон найкращої бригади. На сході недавно. З весни.

«Жарко» чи як? Так. Досить. «Ситуації» бувають регулярно.

Ні, про конкретні випадки розповідати не стану. Це не дуже приємні спогади.

Емоції? Переживання. І наші, і близьких, які хвилюються за нас. Багато співробітників по цивільній роботі запитують, як ми, підтримують. Відповідаю, що все добре, щоб не хвилювалися.

Це наша робота. Хто, якщо не ми, її зробить?».

Українські воїни, незалежно від рангів чи спеціалізації, вміють відповідати за свої слова.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook