Особисто для мене агресія Російської Федерації проти України з березня 2014 роки є не тільки військовою, але й інформаційною. Звичайно, наміри кремлівської пропаганди в українських газетах, радіо, телебаченні та інтернеті фіксувалися і раніше, але починаючи зі злочинів Володимира Путіна в Криму і на Донбасі його засоби масової дезінформації буквально злетіли з котушок.
Здавалося, зі сторінок онлайн-«ЗМІ», преси, а також ТБ-екранів, радіохвиль на російського обивателя лився якийсь низькопробний алкогольний фальсифікат, відразу ж викликаючи у споживача важке і довгограюче «русскомірное» похмілля.
І він, перебуваючи в цьому чи то угарі, то чи деліріумі, починав вимагати, щоб і Крим, і Донбас, і Дніпро, і Харків, і Херсон, і Одеса, і Полтава з Черніговом неодмінно стали «наші». Були випадки і серйозніші: деякі марили захопленням Києва, деякі – і зовсім Львова, деякі – хотіли і того, і іншого, але головне, щоб з бомбардуваннями, артилерією і кровищою. Ви ж пам’ятаєте, що вони «можуть повторити»?
Після окупації Криму тверезі уми в Росії, котрі розуміли, що сталося насправді, закликали чекати одного – коли холодильник переможе телевізор. Коли людина в російській глибинці (і не тільки) зрозуміє, що його зарплата і пенсія стали нижче, тому що тепер потрібно годувати ще й тимчасово окупований український півострів. Тобто, коли «Кримнаш» перетвориться в «Намкриш».
Ні для кого не секрет, що виміряти середню температуру по палаті можна одним способом – соціологічними дослідженнями. А з ними в Росії біда величезна. З великих дослідницьких компаній в РФ можна виділити три: «Всеросійський центр вивчення громадської думки» (ВЦИОМ), відколовся від нього фонд «Громадська думка», а також – «Левада-центр».
Відразу наголошу – аж ніяк не агітую стежити за кожним їхнім рухом тіла і приймати все за чисту монету. Але якщо і намагатися аналізувати чиїсь цифри, то це «Левада-центр».
Поясню. «Левада-центр» проводив свої дослідження з 2003 року і часто російській владі не подобалося те, що вважали соціологи. Критичний час для організації почався саме з 2014 року, коли вони показували нібито занадто мало «кримнашистів» у Росії.
Нерви у Кремля не витримали в 2016 році, коли він руками руху під кумедною назвою «Антимайдан» через суди і рішення Міністерства юстиції РФ включив «Левада-центр» в реєстр некомерційних організацій, що виконують функції «іноземного агента».
Дослідників звинуватили в тому, що вони нібито проводять дослідження «по лінії Міністерства оборони США на замовлення університету Вісконсіна». Директор «Левада-центру» Лев Гудков парирував, що співпраця з американським вузом ніяк не пов’язана з Пентагоном.
Зазначу, що статус «іноземного агента» в Росії присвоюється тим некомерційним організаціям (НКО), які нібито отримують фінансування з-за кордону і одночасно займаються політичною діяльністю. Такі НКО зобов’язані повідомляти, що є «іноземним агентом», а також змушені частіше здавати звітність та проходити аудит, що значно ускладнює їх діяльність.
До честі «Левада-центру» свою роботу вони не звернули і продовжують цікавитися у росіян їхньою думкою щодо дійсно резонансних подій.
Зокрема, в травні 2019 року ці фірми запитали громадян РФ, що вони думають про указ президента РФ Володимира Путіна про роздачу російських паспортів населенню, яке живе на тимчасово окупованій частині Донецької та Луганської областей.
27% опитаних «повністю згодні» з думкою, що за цим рішенням Кремля стоїть «прагнення розширити російський вплив на східну частину України», а 32% – «скоріше згодні».
Роздачу російських паспортів українським громадянам на тимчасово окупованій частині Донбасу «повністю підтримує» кожен третій респондент (33%), а «швидше підтримують» 37% відсотків учасників опитування.
При цьому, 36% опитаних розуміють, що російські паспорти для жителів ОРДЛО «ляжуть додатковим тягарем на російський бюджет». Ще 26% респондентів згодні з думкою, що це «загострить напружені відносини між Росією, Україною і підтримуючими її країнами Заходу».
Також показовою є зміна настроїв росіян щодо майбутнього тимчасово окупованих районів Донецької та Луганської областей у порівнянні з березнем 2014 року:
● зросла кількість росіян, хто виступає за «незалежність ОРДЛО» (з 12% до 29%);
● майже вдвічі зменшилася кількість росіян, які хотіли, щоб «ОРДЛО стали частиною РФ» (з 48% до 27%);
● кількість росіян, які хотіли б, щоб «ОРДЛО залишалися частиною України, але отримали велику незалежність від Києва» зараз така ж, як і була в березні 2014 року – 17%;
● майже вдвічі зросла кількість росіян, які хочуть, щоб ОРДЛО «залишалися частиною України на тих же умовах, як це було до кризи» (з 8% до 14%).
Ну і десерт про «кримнашистів». Як показали результати опитування, росіяни не дуже-то хочуть ділитися своїми грошима за окупацію Криму.
Питання було поставлене таким чином: «Приєднання (тимчасова окупація – ред.) Криму вимагає від Росії значних витрат, тягар яких лягає і на звичайних громадян. Якою мірою ви особисто готові платити таку ціну?».
Ось що відповіли респонденти:
● «абсолютно не готові» 36% опитаних (у березні 2014 року таких було 19%);
● «готові в якійсь мірі» 26% респондентів (у березні 2014 року таких було 33%);
● «не вважають, що цей тягар ляже на звичайних громадян» 17% опитаних (у березні 2014 року таких було також 17%);
● «готові значною мірою» 9% респондентів (у березні 2014 року таких було 19%);
● «готові в повній мірі» 7% опитаних (у березні 2014 року таких було також 7%);
● не змогли відповісти 5% учасників опитування (в березні 2014 року таких було 6%).
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.
© Чорноморська телерадіокомпанія, 2024Всі права захищені