Ніколи б не подумав, що Володимир Зеленський в своєму новому амплуа глави держави стане копіювати поведінку Олександра Лукашенка. Мабуть, для «нових облич» тренди все-таки не завжди на першому місці, якщо є добре відпрацьований, нехай і сокирний, але ефективний прийом. Прийшов – дав прочуханки – показово «звільнив» (тобто сказав звільнитися, я не впевнений, що це входить в повноваження президента) …

До речі, ось що написано в Конституції, розділ 5 Президент України (виберу пункти за ключовим словом «звільн»):

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора;

12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

Боюся, це все особи, яких може звільнити президент. На якій же підставі тоді він «звільняє» всіх інших, в тому числі тих, хто на момент «звільнення» перебуває у відпустці або на лікарняному? Зізнатися, мені б більше хотілося, щоб вищі чини в нашій країні дотримувалися закону. Мені було б приємно. Я б відчував себе більш захищено. Моє почуття справедливості не відчувало б такого гострого роздратування. Адже якщо ці люди, яких «звільняє» Зеленський, і нечисті на руку (готовий в це легко повірити), то, мабуть, звільнення для них не буде належним покаранням. Вони повинні понести відповідальність згідно із законом, а не розрахуватися з підприємством. Подзвонив би вже Баканову з приводу цих чортів … Хоча хіба так твориться правосуддя? ..

Мене також не влаштовує логіка «ми не тримаємось за посади» або «я готовий приймати непопулярні рішення і за це готовий поплатитися власним рейтингом і посадою» … Мені ні холодно, ні жарко ні від чийого рейтингу. З приводу ефективності (а саме ефективність важлива, а не популярність) непопулярних рішень ми зможемо судити лише через якийсь час. Якщо вони будуть неефективні або навіть шкідливі, так тому і бути. Але знову-таки, за них треба б нести відповідальність тим, хто їх приймав. Або буде, як часто у нас буває, коли є якась кількість постраждалих, але немає винних. Ось вбили, наприклад, п’яні поліцейські п’ятирічного хлопчика, і не знайшлося того, хто стріляв. Начебто всі на місці, а винних немає. Але хтось зробив цей фатальний постріл. Хтось із них – вбивця. Який не бажає бути відповідальним за свій вчинок. І успішно уникає відповідальності. І начальство їх покриває. А хтось в якості покарання відправляється в ООС, немов це вид вигнання, і займає там одну з ключових посад.

Мене не влаштовує, що президент не тримається за свою посаду. Його обрала безпрецедентна більшість. Як можна раптом взяти і віддати вибір такої кількості людей? Олександр Лукашенко он тримається за свою посаду. Вже скільки років … Тьху-тьху, звичайно. Але мені здається, недостойно це, бути готовим звільнитися в будь-який момент, в момент невдачі, у важкий момент або, наприклад, як Богдан, «за власним бажанням при бажанні».

Він повинен прагнути зробити якомога більше ефективних дій на своєму посту. Ефективних для України, що важливо.

І якщо в команді президента за крісло не тримається ніхто, і будь-який піде за першим бажанням президента, наскільки при цьому враховується, знову-таки, бажання народу? Наприклад, перша петиція з проханням про відставку глави Адміністрації президента Андрія Богдана через порушення закону про люстрацію, набрала за пару днів 33 тисячі підписів. На що президент відповів, що тільки президент може призначити і звільнити главу Адміністрації президента. Друга петиція з вимогою звільнити Богдана теж набрала необхідну кількість підписів і отримала відповідь президента, про те, що з поста глави Адміністрації президента він Богдана вже звільнив відповідним наказом. І це свята правда. Богдану просто привласнили нову посаду. Яка, до того ж, не переслідується по закону про люстрацію. Чи не виникає неприємного почуття? Немов промивають очі чимось теплим … ніби фурациліном.

Але … Але вони ж не тримаються за посади, як же так … Чи тримаються? Тим часом комсомольський тренд повальних звільнень уже вразив всю країну. Голови ОДА на спір обіцяють звільнитися, якщо не виконають якогось там доручення, до того ж це може бути не обов’язково таке доручення, яке стосується діяльності голови ОДА – може бути взагалі не з його юрисдикції. А народ ще не розучився грати в інші ігри, крім як «у звільнення»?

Уже екс-представник України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи по врегулюванню ситуації на Донбасі Роман Безсмертний, за його ж словами, був призначений на цю посаду президентом без пояснення причин призначення. І звільнений точно так само без пояснення причин. Цьому передувала заява Безсмертного про те, що Україна після загибелі 4 військових під Павлополем на Донбасі мала б призупинити участь в мінському процесі до зустрічі лідерів країн «нормандського формату» – України, Росії, Німеччини та Франції. Безсмертному навіть не повідомили про звільнення. Просто на сайті президента з’явився відповідний указ. Як хтось в мережі написав, що це нагадує розрив стосунків по смс.

«Причиною звільнення послужила моя публічна позиція. Щодо тактики дій на лінії розмежування, тактики дій в переговорній групі. Я чесно, коректно, відкрито говорив, що тут треба діяти так, а тут інакше. Починаючи з того, що не можна не проводити військовий парад в умовах війни. Закінчуючи дзвінком: не слід дзвонити Путіну – потрібно діяти різко і послідовно.

Я не можу зрозуміти, коли Україна сильна своїм народом демонструє боязнь по відношенню до абсолютно організованої Росії. Я не розумію, чому не відповідають на фронті, коли йде обстріл. Тим більше що я знаю, як йшли переговори, досягалися домовленості, я знаю, як вимагає міжнародне право діяти в моменти таких загострень.

Очевидно, що така позиція не до двору. Але це позиція президента – призначити, звільнити … », – сказав Безсмертний.

Мені трохи страшно. Не через те, що і до мене як-небудь нагряне Зеленський і «звільнить». А через те, що цю тактику колись уже застосовували. Все це вже було, коли треба було побудувати цілісну тоталітарну державу … Найгірше, що хвилею звільнень Україну накрило в дуже небезпечний період, і взагалі невідомо, як воно зіграє. Це не осмислена робота за певним планом, а гра в рулетку. Азартна гра. Але з критично малими шансами на перемогу.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.