Україна потребує публічної дискусії, щоби з’ясувати, до яких компромісів щодо умов відновлення українського суверенітету на тимчасово окупованих територіях готове українське суспільство. 

Таку думку висловив експерт Українського інституту майбутнього Ігор Попов, передає «Дом».

Зокрема він надав оцінку вимогам представників окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) щодо надання ОРДЛО так званого «особливого статусу».

«Ми повинні проводити якусь суспільну експертну дискусію щодо того, а до чого ж суспільство буде готово. Почну з «особливого статусу» ОРДЛО. А давайте ми нагадаємо ОРДЛО, що 7 років тому, коли підписували Мінські угоди, то наші міста, села, громади, мали набагато менші повноваження. І той «особливий статус», якого вони просять, ми за 7 років уже видали нашим громадам майже повністю. Це стосується повноважень, податків, обсягу бюджету. Вони хоч би впоралися із цим, якщо ми відкриємо двері, і вони отримають ці повноваження», – наголосив він.

Крім того, врегулювати питання про проведення виборів на тимчасово окупованих територіях потрібно виключно виходячи з інтересів Української держави.

«Наступне питання – проводити вибори. Але кого обирати? А давайте ми запропонуємо на перемовинах, що ми на першому етапі оберемо лише міські та сільські ради, і глав сільських, міських. Тому що там же області розділені, і тому невідомо, обирати один регіональний орган чи два. І на першому етапі оберемо лише ці. Вони будуть менш політизовані, вони займатимуться питаннями інфраструктури, комуналки, міжбюджетних відносин. Ми їм допоможемо «в’їхати» в нашу децентралізацію, яка дуже успішно проводиться. А потім уже на другому етапі обиратимемо, можливо, якусь обласну раду. Це буде довша історія. Але це зніме питання про те, що там буде якийсь один великий орган, який робитиме політичні заяви. Бо місцеве самоврядування – це більше про поточні проблеми», – продовжив експерт.

Також Україна могла би запропонувати провести вибори за законодавством, актуальним на 2014 рік. Зокрема надати можливість проголосувати і внутрішньо переміщеним особам.

«Наступне питання про вибори. А давайте ми вибори проведемо на списками виборців станом на 1 січня 2014 року. Це означає, що внутрішньо переміщені особи, яких у нас 1,5 млн на підконтрольній території, вони теж повинні проголосувати, мають право обирати. І це нам обере збалансованіші місцеві ради. Я не кажу, що вони будуть настільки вже стовідсотково проукраїнські, але там будуть представлені інші позиції. Якщо всі не зможуть туди приїхати, давайте говорити, щоб це було або онлайн-голосування, або за місцями проживання. Але, щоб голоси порахували разом, і нові місцеві ради були сформовані саме так», – деталізував Попов.

Ці та інші питання слід уважно розглянути та обговорити в межах перемовин Тристоронньої контактної групи (ТКГ) з урегулювання ситуації на Донбасі.

«Тобто є багато питань, які можна скинути на ТКГ, проговорити, не факт, що всі вони вдадуться. Може, ми запнемося на більш складних питаннях, а ці будуть легшими для нас. А це є та предметна розмова, той компроміс, який ми покажемо і нашим громадянам, які там проживають (в ОРДЛО, — ред.), що ми готуємо для них цікаві умови. Міжнародним посередникам покажемо, що ми готові відкривати контрольні пункти в’їзду-виїзду (КПВВ) [на лінії дотику], заходити туди, і йти на певні компроміси», – гадає експерт.

Наразі перед Україною також стоїть завдання про вирішення безпекових питань.

«Завдання зараз вирішити наші безпекові проблеми, дипломатичними методами, без військової ескалації. І шанси на це є. Але для цього треба, перше – тверезо оцінювати ситуацію. А друге – збільшувати кількість наших козирів для дипломатичних перемовин. Міцна економіка, сильна армія, власна оборонна промисловість, тактичні союзи. І якщо НАТО не дає нам «парасольки» зараз, це не означає, що ми відмовляємося від інтеграції, реформ, чи від зміцнення своєї армії. Свої патронні заводи, свої регіональні союзи, – і так дипломатам буде легше досягати перемоги», – підсумував він.

Читайте також: Як захистити постраждалих від війни: рекомендації правозахисників для держави