Троє українських воїнів загинули внаслідок бойових дій на Донбасі у січні 2021 року. Усі троє стали жертвами російських снайперів. Упродовж першого місяця року десять військових ЗСУ отримали бойові поранення. Відповідно до зведень пресцентру ООС, за місяць зафіксовано 166 ворожих обстрілів. На фронті в січні жоден день не обійшовся без обстрілів з боку ворога – навіть за офіційною статистикою.

«Новинарня» зібрала інформацію про загиблих у січні українських бійців.

Народився 22 серпня 1983 року в Запоріжжі.

На війну прийшов у березні 2016 року – був мобілізований. Згодом підписав контракт і залишився у війську.

Служив у десантурі, морській піхоті, був розвідником. А навесні 2020-го прийшов у 37-й окремий мотопіхотний батальйон «Запоріжжя» 56-ї бригади ЗСУ. Старший солдат, стрілець – помічник гранатометника.

Влітку 2020-го у сім’ї Андрієнків народився син. Для Олега та його дружини Тимур був дуже бажаною й очікуваною дитиною – подружжя чекало на первістка 13 років.

Новорічні свята щасливий тато провів разом зі своїми найдорожчими. А потім повернувся на передову.

11 січня поблизу селища Піски під Донецьком російські окупаційні війська вкотре порушили «режим повного і всеосяжного перемир’я», обстрілявши українські позиції. Куля ворожого снайпера не залишила Олегові шансів на життя. Він став першим воїном, що загинув унаслідок бойових дій на сході у 2021 році.

Старшому матросу було 28. Він народився 28 липня 1992 року в селі Приют Єланецького району на Миколаївщині.

У 36-й окремій бригаді морської піхоти ВМС ЗСУ імені контрадмірала Михайла Білинського навідник відділення батальйону морської піхоти Отрєп’єв служив півтора року. Прийшов туди досвідченим бійцем: відтоді як у 2013-му відслужив строкову, аж до 2018-го за контрактом залишався в Нацгвардії. Брав участь і в бойових діях.

За словами товаришів по службі, Сашко був сумлінним і працьовитим. А ще дуже любив собак. Виходив знайдене в полі цуценя, яке цілими днями ходило за ним «хвостиком»…

Увечері 21 січня боєць Отрєп’єв заступив на пост між селами Гнутове й Водяне на півдні Донеччини. На позиції всі добре знали про те, що на них полюють заїжджі ворожі снайпери, тож навіть глибокими шанцями ходили у «броніках» і шоломах. З цієї ж причини всі спостереження велися із закритих місць. Саме таке місце, де перебував морпіх Отрєп’єв, і вирахував ворожий снайпер. Імовірно, він працював у парі.

Постріл пролунав у ті лічені секунди, коли Сашко знімав тепловізор. Куля поцілила в шию. Наскрізне поранення виявилося несумісним із життя.

26-річний Роман воював за свою рідну Луганщину – він був родом із прифронтового села Вільхове Станично-Луганського району, яке нині є тимчасово окупованою територією.

Народився 13 жовтня 1994 року. Відслужив строкову. У серпні 2018 року підписав контракт на службу в ЗСУ. На війні – з 2019 року.

Молодший сержант, військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади ЗСУ ім. кошового Івана Сірка.

«Веселий, завжди допомагає, нікого не кидає у біді», – казали про нього побратими.

Ввечері 26 січня поблизу Новоолександрівки Попаснянського району Луганської області ворожий снайпер поцілив Романові в голову.

Снайперська куля пробила шолом і пройшла навиліт.

Попри важке поранення, Роман з усіх сил боровся за життя. Військовим медикам вдалося його стабілізувати й доправити до військового шпиталю в Часовому Яру. З огляду на тяжкий стан, далі транспортувати воїна було неможливо.

На жаль, зусилля парамедиків і лікарів виявилися марними. Через чотири дні після поранення, вранці 30 січня, Роман помер.

Він дуже кохав свою молоду дружину, з якою торік побралися офіційно і мали багато планів на життя.

Як і в Олега Андрієнка, у Романа Дзюбенка залишився маленький син, також народжений улітку 2020-го. Цими днями, 24 січня, хлопчикові виповнилося півроку.

Вічна пам’ять українським захисникам.

Читайте також: У 2020 році у війні на Донбасі загинули 50 військових ЗСУ