Кримська правозахисна група нагадала про проблему безкарності російських силовиків за тортури в окупованому Криму. Правозахисники провели аналіз вироків, опублікованих на сайтах кримських «судів» і винесених за статтями про катуванні і перевищенні посадових повноважень.

Істотною відмінністю російського кримінального кодексу від українського є відсутність спеціальної статті, яка передбачає покарання саме за застосування тортур.

Практика покарання за тортури в РФ, яка була поширена і на окуповану територію України, ґрунтується на застосуванні ч. 2 ст. 117 КК РФ (Катування із застосуванням тортур) , ч. 3 ст. 286 КК РФ (Перевищення посадових повноважень із застосуванням чи погрозою застосування насильства) або ч. 2 ст. 302 КК РФ (примус до дачі показань із застосуванням катування).

Покарання за ч. 2 ст. 117 КК РФ – позбавлення волі від трьох до семи років. Покарання за ч. 3 ст. 286 КК РФ – позбавлення волі від трьох до десяти років. Покарання за ч. 2 ст. 302 КК РФ – позбавлення волі від двох до восьми років.

У примітці до ст. 117 КК РФ зазначено, що під тортурами розуміється заподіяння фізичних або моральних страждань у цілях спонукання до дачі показань або інших дій, що суперечать волі людини, а також в цілях покарання або в інших цілях. У статті 286 КК РФ поняття «катування» не згадується. Частина 2 статті 302 КК РФ безпосередньо вказує склад злочину як «примус до дачі показань, поєднане з застосуванням насильства або тортури».

Експерти КПГ проаналізували вироки, опубліковані на сайтах «судів» у Криму за цими статтями.

За статтею 117 КК РФ (Катування) за період окупації розглянуто не менш 24 справ, з них по 10 рішення опубліковано на сайті «суду». У 9 з 10 випадках кримінальні справи за ст. 117 КК РФ не були пов’язані із застосуванням насильства з боку представників влади. Зазвичай це стосувалося домашнього насильства у сім’ї.

В єдиному випадку кримінальну справу за статтею 117 КК РФ було порушено стосовно співробітників МВС України, які перейшли в МВС РФ, за дії, вчинені до окупації, коли обвинувачені ще були співробітниками МВС України. В цьому разі обвинувачення включало в себе і статтю 286 КК РФ. Вирок був 4 роки і 2 місяці умовного позбавлення волі.

Всі кримінальні справи за фактом тортур на підставі заяв жертв політично мотивованого переслідування «слідчі органи» в Криму порушують за ст. 286 КК РФ (Перевищення посадових повноважень). Таким чином, тортури, з точки зору слідчих органів РФ, є лише одним з видів «перевищення повноважень».

У статті 286 КК РФ тільки частина 3 застосовується щодо представників влади за застосування або загрозу застосування насильства. Всього за період окупації в кримські «суди» надійшло не менше 95 справ за ч. 3 ст. 286 КК РФ. У тому числі у 64 випадках рішення по цих справах були опубліковані на сайті «суду».

З 64 опублікованих рішень за ч. 3 ст. 286 КК РФ:

– 41 справа стосується застосування насильства російськими військовими щодо товаришів по службі. Примітно, що відносно військових у 25 випадках застосовано покарання у вигляді штрафу, хоча воно не передбачене для ч. 3 ст. 286 КК РФ. В інших випадках покарання застосовувалося у вигляді умовного позбавлення волі з мінімальними термінами або нижче мінімальних.
– 7 справ стосується представників окупаційної влади, які перевищили посадові повноваження, що призвело до втрати бюджетних коштів. Усі покарання — умовне позбавлення волі.
– 1 справа розглядалася стосовно чотирьох працівників Прикордонних військ РФ, які побили трьох громадян за спробу потрапити в Крим з підконтрольною владі України території в обхід КПВВ. Всім прикордонникам винесено покарання у вигляді штрафу. Це справа, як і справи російських військових розглядалася в «Кримському гарнізонному військовому суді» ;
– 1 справа стосовно двох співробітників Росгвардії, побили молодого чоловіка за сміх на вулиці. Його били ногами по обличчю і кастетом, який входить в екіпіровку співробітників Росгвардії. Покарання — 3 і 4 роки умовно. Однією з пом’якшувальних обставин для судді стала наявність медалі «За повернення Криму»;
– 14 справ розглядалися стосовно співробітників МВС РФ. В тому числі одна справа за фактом вимагання за непорушення справи (Покарання за сукупністю статей умовно 7 років і 6 місяців), одна — за фактом побиття іншого співробітника МВС РФ (3 роки і 6 місяців позбавлення волі в колонії-поселенні). Решта 12 — за фактом тортур підозрюваних (8 вироків — умовно з мінімальним терміном, 3 виправдувальних вироку і 1 вирок — 8 місяців позбавлення волі з заліком часу перебування в СІЗО (термін більш ніж в 4 рази менше мінімального). Мінімальний умовний термін застосували серед іншого до трьом співробітникам МВС РФ, які більше 4-х годин били і катували електрошокером неповнолітнього. Присутні при цьому інші співробітники МВС проходять по справі тільки в якості свідків. Один з виправдувальних вироків винесено стосовно двох співробітників МВС РФ, які в результаті побоїв «порвали» жертві черевну порожнину і відбили селезінку. «Суд» прийняв в якості свідків показання інших співробітників МВС РФ, які повідомили що обвинувачені не винні.

На сайтах «судів» Криму відсутня інформація про розгляд справ стосовно співробітників ФСБ РФ. Одночасно переважна більшість заяв про застосування катувань в рамках політично мотивованого переслідування винних називає саме співробітників ФСБ РФ. Так, тортурам з боку ФСБ, після затримання піддавалися Олександр Костенко, Євген Панов, Володимир Присіч та інші фігуранти політично мотивованих кримінальних справ. Це, а також той факт, що всі відомі КПГ справи стосовно співробітників ФСБ закриті у зв’язку з «відсутністю складу злочину», говорить про фактичне «імунітет» співробітників ФСБ РФ при застосуванні тортур.

Моніторинг застосування у Криму статті 302 КК РФ показує, що по цій статті немає жодного рішення суду. Незважаючи на те, що опис фактів тортур (як зібраних КПГ, так і описаних в вироки за статтею 286 КК РФ) містить необхідні ознаки складу злочину за статтею 302 КК РФ. Це говорить про сформовану практику, при якій застосування насильства представниками силових структур розглядається як перевищення повноважень, але не як застосування тортур.

Практика застосування статей 117 і 286 КК РФ, вказує на те, що ст. 117 КК РФ застосовується для покарання за катування або насильство, скоєних особами, які не належать до представників влади. Якщо тортури здійснюють співробітники силових структур РФ, то це розглядається тільки як «перевищення посадових повноважень». Іншими словами, “представник влади не може катувати, він тільки може перевищити свої повноваження”.

Аналіз зібраної КПГ інформації про вироки за статтями 117 і 286 КК РФ показує, що «судді» і «слідчі органи не виносять вироки, пов’язані з реальним позбавленням волі стосовно співробітників силових структур РФ, а винесені вироки ухвалюють застосовувати як покарання мінімальні терміни або менше мінімального. Єдине рішення про реальний позбавлення волі винесено у відношенні співробітника МВС, який побив іншого співробітника. Відносно співробітників ФСБ РФ взагалі не виявлено жодної кримінальної справи на сайтах кримських «судів».

«Результати моніторингу та аналізу підтверджують те, що після окупації Криму Росією застосування тортур співробітниками ФСБ РФ і поліції щодо громадян України стало не тільки системним, але і безкарним. Кримчани також позбавлені права на правовий захист у разі застосування тортур, так як заяви про тортури не розслідуються в Криму, а в судах практично не розглядаються справи про застосування тортур співробітниками силових структур РФ щодо цивільних осіб. Навіть у випадках винесення вироків за застосування насильства, покарання застосовуються мінімальні (штрафи та умовне позбавлення волі)», — констатували правозахисники.

Читайте також: «Переговори можна почати і без Росії»: Кориневич про деокупацію Криму, подачу води, морський кордон з РФ та коронавірус в АРК

«Чорноморка» в Telegram і Facebook