«Квартал 95» пожартував над спаленим будинком Валерії Гонтарєвої. У жарті взяв участь хор ім. Верьовки. Зал і аудиторія «Кварталу» відреагували на цей номер бурхливими оплесками і дзвінким реготом. Інша частина українців обурилася, придушила бажання вимити руки після перегляду, і досить докладно пояснила, чому цей номер її лякає. Хоча, насправді, цей номер не повинен лякати нікого, крім оновленої української влади.

Вважати, що цей номер – щось із ряду геть, як для авторів  так і акторів «Кварталу 95» – наївно. Вони десь із 2012 року (якщо не раніше) щільно угніздилися у ніші досить специфічного гумору – не обтяжливого зайвою інтелектуальністю, що б’є на інстинкти, що не потребує тривалого процесу осмислення. Ніша виявилася успішною і прибутковою, допомогла закріпити команді «зоряний статус». Все одно якісної політичної сатири в масовому доступі в українців не було. Коли конкурувати ні з ким – напружуватися не потрібно. Досить грамотно перебігати між крапельками масових симпатій і настроїв влади. Ось це, до речі, вони навчилися робити масово і навіть акуратно пересунулися на позиції трендесеттера українського гумору – все одно рухати там було особливо нікого. Для озвучення більш вишуканих і витончених жартів були інші продукти й майданчики.

Чекати, що зараз, коли їхній проект отримав, як їм здається, масове визнання товариства і продається тепер не просто так, а під брендом імені та особи Президента – безглуздо. Вони вірять у свою щасливу зірку, вседозволеність і готові просто насаджувати всій Україні те, що можна, що – смішно і що – правильно. В їх реакції (яка з’явилася після публічно озвученого Коломойським «Браво!») так і говориться, що «саме політики, їхні дії і наслідки їхніх дій дають привід для сатири». Гонтарєва, правда, не політик, але до біса подробиці.

З їхньої відповіді виходить, що критики вони не приймають, і продовжать гордо займатися своєю справою. Тому що «Квартал – це гостра політична сатира, так було, є і буде, навіть якщо це не подобається деяким політикам».

Там же комік-група заявила, що хор ім. Верьовки «незаслужено піддається інформаційній атаці» за участь у сценічному номері. І ось тут, як раз, вони мають рацію. Насправді, ось такі державні академічні мистецькі колективи в наших широтах завжди існували для того, щоб обслуговувати правлячий клас з вогником і яскраво вираженим національним колоритом. Вони зробили саме те, що від них попросили – взяти участь у жартівливому виступі, щоб повеселити причетних до влади і тих, хто їй симпатизує.

Вони не звикли вникати в контекст виступу. Тому що їх за замовчуванням всі повинні любити як найкрасивіших, найталановитіших і найбільш заслужених. Їм суто за це державні гроші і платять, власне. Саме тому вони не розуміють, що так обурило всіх, хто розкритикував їх виступ. Вони заявляють про цькування та погрози за виступ, в якому «нічого антидержавного не було». Некорректненько, звичайно, вийшло, але це ж жарт…

Чому сполошилися, образилися і напружилися всі ті, хто до цільової аудиторії «Кварталу» себе не відносить – загадка. Не ваше нецільове горе їхнє цільове щастя. Є ті, хто люблять гумор, і вони стабільно будуть його любити, які б жарти не озвучували їхні улюбленці. Є ті, хто такий гумор не сприймають органічно, для них він дріб’язковий і неприємний. Вплинути на смаки один одного ці групи не зможуть ніколи, немає сенсу навіть напружуватися.

А ось на місці президента і його команди (тій, яка у владі, а не «кварталівської») я, все ж, піднапряглась би. Тому що «Квартал 95» став настільки улюбленим масами українців саме тому, що методично, більше десяти років знищував серед цих самих мас повагу до українських президентів, інститутів влади і всього того, що визначає коло національних інтересів і державної безпеки.

Сьогодні «Квартал» продовжує робити те, що вміє – підриває повагу до влади у мас. «Квартал» ж, за рахунок спекуляції особою Президента, показує цим масам, в яких рамках укладено дозволене для висміювання і все те, що можна впихнути в поняття «громадська норма».

Представників влади у нас в масах любити не прийнято – традиція така. А коли нашим масам пояснюють, що спалити після нападу хату того, кого вважають наділеним владою, а потім іржати над людською бідою усім світом – це нормально, то вони будуть радісно злорадно реготати над усім, що при владі піде не так.

Жартувати можна з чого завгодно. Без обмежень. Просто сміятися над деякими жартами недоречно і неправильно. Якщо є такі морально-етичні «стопи» всередині. Коли ці «стопи» нівелюють стараннями найулюбленіших коміків мас, то будь-яка біда масами буде висміяна. Особливо – біда, яка трапиться у тих, кого маси вважатимуть владою.

Чому варто задуматися Зеленському і Ко? Тому що влада тепер – це він. І маси, судячи з того, як акуратно потекли вниз президентські рейтинги, близькі до розчарування. Після якого злісне висміювання неминуче. А до такого повороту в його команді поки ніхто не готовий. 

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської. 

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook