Генпрокуратура РФ визнала небажаною діяльність Світового конгресу українців. З одного боку, це смішно. З іншого, підло. Але, як справедливо зазначили в українському МЗС, це ганебно. І ось чому …

ЛІРИЧНИЙ ВСТУП

Джаред Харріс, виконавець ролі Валерія Легасова в гучному серіалі HBO «Чорнобиль», в інтерв’ю порталу «Апостроф» сказав: «Це був уряд СРСР, його вже давно немає, є демократія. І дуже дивно, що Росія так печеться про репутацію Радянського Союзу. Це те ж саме, що Німеччина відстоювала б ідеї націонал-соціалізму 30-40-х».

Те, що Джареду Харрісу дивно, досить зрозуміло українцям, грузинам, прибалтам і іншим народам, впритул співіснуючим з Росією. Якщо метаморфози Німеччини в нацистську Німеччину перейшли в стійку ремісію, і на сьогодні ми можемо спокійно сказати, що це Німеччина здорової людини, то радянський режим, якому дісталися лаври переможця, зберіг і примножив свої не менше злоякісні, ніж в Третьому Рейху, метаморфози і мутації . Ця пухлина з безліччю метастазів, була невдало прооперована. Вона розвалилася, але мутуючі клітини прагнуть злитися в нових мутаціях, в нових обрисах старого зла.

У росіян історично сформувалося і генетично закріпилося чітке уявлення про державу. Російська держава не піклується про окрему людину, але перш за все всіма силами намагається забезпечити виживання режиму. Так було завжди – при царях, при радах, при Путіні. Притому неодмінно страждали сусідні народи: їх анексували, асимілювали, депортували, репресували представники «титульної» нації.

ЯК І НАВІЩО З’ЯВИВСЯ КОНГРЕС

Ще до війни 2014 роки я часто посміювався над українцями в Канаді, які так люблять Україну, так люблять, Які Живуть Собі щасливо на чужині і тужать за Батьківщиною. Тоді мені здавалося, що це забавно. А зараз я читаю новини і глибоко в душі у мене зріє бажання опинитися десь далеко від цього непроглядного пекла і влаштувати свій український рай, на який ніхто не посміє зазіхнути. Сьогодні я легко можу зрозуміти людей, які врятували свої сім’ї від трагічного фіналу – від голодної смерті, від ворожої кулі, від життя в кайданах і смерті в братській могилі. Вони покинули Україну, створили свій український рай далеко від рідної землі і захищають його, а також своїх співвітчизників від ракової пухлини «русского мира».

Вперше ініціатором створення понадпартійної і надконфесіональної української структури типу передпарламенту виступив в 1957 році голова Проводу українських націоналістів Андрій Мельник. Організація була заснована тільки в 1967 році в Нью-Йорку під назвою «Світовий Конґрес Вільних Українців» (СКВУ). На першому Конгресі в Нью-Йорку делегати з більш ніж 30 країн світу прийняли «Перший маніфест до українського народу в Україні і за її межами в СРСР і країнах Московського блоку», де зазначалося, що конгрес «допомагатиме своєму народові в його боротьбі доти, поки він остаточно не визволить і не побудує незалежну, суверенну і соборну держава ». У 1993 році слово «вільних» з назви прибрали, так як Україна офіційно стала незалежною, а значить, одна з цілей конгресу була досягнута. Але це був тільки початок. Також на першому Конгресі був прийнятий Меморандум до Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй, в якому делегати висловили стурбованість політичними переслідуваннями в УРСР. Скажіть, як небезпечно для Росії звучить?

Сьогодні Всесвітній конгрес українців декларує такі цілі:

– Сприяти єдності і представляти інтереси українського народу в усьому світі;

– Підтримувати і координувати міжнародну мережу своїх складових організацій, які просувають розвиток українського релігійного, мовного, духовного, історичного, культурного і соціального спадщини;

– Підтримувати незалежність, територіальну цілісність, національну ідентичність і економічний розвиток України;

– Зміцнювати зв’язок українських громад і української діаспори з Україною, в тому числі і з урядом і громадянським суспільством;

– Дбати про права, соціальне положення і інтереси українців та українських громад; захищати їх, де б вони не були порушені або перебували під загрозою;

– Просувати в світі принципи демократії і права людини, включаючи спостереження за демократичними процесами, наприклад, під час виборів і референдумів;

– Співпрацювати з урядами, народами, організаціями та особами для досягнення вищезазначених цілей в дусі миру, свободи, рівності і справедливості.

Сьогодні Конгрес підтримує зв’язок з українцями і складовими організаціями в більш ніж 60 країнах світу, куди з різних обставин життя розкидало близько 20 млн українців. Серед цих країн є і Росія. Адже територіально й історично так склалося, що наших співвітчизників в Росії досить багато. На сайті СКУ написано, що близько 10 млн.

І тут саме час повернутися до ліричного вступу. Історично росіяни звикли нас вважати своїми молодшими «ми-ж-братами», «єдиним народом», але в їх генетичному коді декларативні заяви кардинально розходяться з реальним ставленням. Протягом століть вони викривляли історію (Москва з’явилася на кілька століть пізніше Києва), зміщати акценти, «переписували» населення, змінюючи прізвища на російський манер, намагалися знищити все українське (культуру, мову, традиції). Вогнем і мечем вони зміцнювали свою владу над Україною, чинячи з нами гірше, ніж колонізатори з аборигенами в країнах третього світу. Те ж вони намагаються робити і сьогодні. Взагалі чудо, що ми ще пам’ятаємо, хто ми, через ці століття. І в цьому є частина заслуг Всесвітнього конгресу українців.

Якщо подивитися розділ сайту Всесвітнього конгресу українців під назвою «Члени СКУ та Європейський конгрес українців», то при переході на вкладку «Російська Федерація» ми побачимо контактну інформацію п’яти нікому невідомих організацій. Найперша і, напевно, найбільша з них навіть надала два посилання на свої сайти. Я не буду перевіряти контактні дані інших чотирьох, але зазначені посилання на організацію «Українці Москви» передбачувано не працюють. Вважаю, інші чотири існують більше на папері (тобто на цій же сторінці сайту). Невже Генпрокуратура РФ так швидко розправилася з дочірніми організаціями? Ні, це сталося не вчора …

ЩО ТАКЕ «НЕБАЖАНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В РФ»

У січні 2015 року депутати Олександр Тарнавський («Справедлива Росія») і Антон Іщенко («ЛДПР») запропонували поправки в чинне законодавство і вносять в нього термін «небажана організація». Під нею малася на увазі іноземна або міжнародна організація, що представляє загрозу обороноздатності чи безпеці держави, або громадського порядку, або здоров’ю населення, з метою захисту основ конституційного ладу, моральності, прав і законних інтересів інших осіб, на діяльність якої після визнання небажаної накладалася б заборона і обмеження.

Діяльність небажаних організацій (в тому числі комерційних) в РФ може бути заборонена генеральним прокурором РФ і його заступниками за погодженням з Міністерством закордонних справ у позасудовому порядку. При внесенні в список небажаних організацій рахунки організацій заморожуються, а дочірні відділення закриваються. Небажаним організаціям забороняється проводити публічні заходи (від семінарів до мітингів), зберігати і поширювати свої матеріали – в тому числі через засоби масової інформації. Серед санкцій також передбачалася заборона на в’їзд в РФ співробітникам небажаних організацій.

У «Вікіпедії» на сторінці Світового конгресу українців координаційною організацією української національної меншини в Росії зазначено «Об’єднання українців Росії» (ОУР). Воно було ліквідовано в 2012 році рішенням російського суду. Про переслідування з боку російської влади в ОУР заявили ще в 2009 році, коли Міністерство юстиції РФ влаштувало в організації тритижневий «аудит», внаслідок якого були виявлені кілька «жахливих» (незначних адміністративних) порушень. Наприклад, потреба в оновленні списку членів організації, або отриманні розпоряджень російського законодавства щодо деяких положень статуту. Організація намагалася усунути їх і продовжити роботу, але російська влада пустила все це по дев’яти колах бюрократичного пекла, і закінчилося все в 2012 році рішенням суду. Інші українські організації та заклади в Росії закінчили також приблизно в цей же період.

Тепер, коли в Росії існує поняття небажаних організацій, все робиться набагато простіше і швидше, в обхід суду. Ще один простецький спосіб заборони. Тому заборонити Всеукраїнський конгрес українців для росіян було як два пальці об асфальт. І все це – не що інше як продовження антиукраїнської політики, політики винищення, асиміляції, терору в ім’я підтримки життєздатності кривавого режиму. Прочитайте ще раз цілі і завдання Конгресу. Що з цього може пошкодити Російської Федерації? Теоретично нічого. А ідеологічно – це цінності з іншої реальності.

Саме тому в списку «небажаних в РФ організацій» можна побачити, наприклад, Human Rights Watch, Amnesty International і Transparency International, Міжнародне історико-просвітницьке, правозахисне та благодійне товариство «Меморіал». Словом, будь-які організації, які займаються правами людини, демократією і справедливими виборами, антикорупцією, освітою.

Глава Ради з прав людини при президенті Росії Михайло Федотов назвав правки в законодавстві, що встановлюють поняття небажаних організацій, асиметричною відповіддю на західні санкції. Ну так, якщо Росія поводиться як геополітичний негідник і її карають санкціями за погану поведінку, то асиметрична відповідь на це, в розумінні Росії, – ще більше обмежити права і свободи її громадян і представників національних меншин, які проживають в РФ. Логіка? Ні. Це маячня важкого хворого.

НА УКРАЇНЦІВ І КРИМСЬКИХ ТАТАР У РОСІЇ ОДНАКОВІ ПЛАНИ

Оголошення організацій небажаними в Російській Федерації – не єдиний метод заборони їх діяльності. Ще росіяни люблять оголошувати все підряд екстремістським. Так ось 26 квітня 2016 року Верховний суд Криму визнав Меджліс – представницький орган, подібний парламенту кримськотатарського народу – екстремістською організацією і заборонив його діяльність.

Відповідно до статуту, метою Меджлісу є подолання наслідків геноциду, влаштованого проти кримських татар радянською владою, відновлення прав і національно-територіальне самовизначення.

Чи варто пояснювати, навіщо Росія хотіла його заборонити? Жодна з цілей Меджлісу не допомагає російському режиму утвердитися, жодна з них не допоможе йому вижити в разі кризи. Цілі Меджлісу – з іншої реальності, де є історична справедливість, покарання за злочин, поваги до прав і свобод людини.

Заборона Меджлісу – це все те ж – анексія, асиміляція, депортація, репресії … Але це ще не все. Сьогодні кримські татари регулярно страждають від свавілля російсько-окупаційної влади – окупанти проводять арешти мусульман за причетність до «Хізб ут-Тахрір». До речі, вперше проблема тероризму (або її імітація) в Криму з’явилася після російської окупації. Можливо, тому, що Росія і є головним терористом на півострові.

Верховний суд РФ заборонив партію «Хізб ут-Тахрір» в 2003 році, визнавши її терористичною організацією. При цьому в рішенні не було сказано ні слова про теракти, здійснені або плановані членами «Хізб ут-Тахрір». «І це не дивно: фактів таких немає, або вони невідомі фахівцям; одним з основних положень вчення «Хізбу» є саме відмова від насильства на сучасному етапі», – зазначає керівник інформаційно-аналітичного центру «Сова» Олександр Верховський. У жодній іншій європейській країні організація не визнана терористичною.

Якщо людина, яку окупанти хочуть репресувати, не вписується в образ прихильника «Хізб ут-Тахрір», у росіян є інші можливі варіанти: «українські диверсанти» або учасники євромайдану – привід знайдеться для будь-якого незгодного/активіста/журналіста, що проживає на окупованому Росією півострові . Жертвою стане незмінно українець або кримський татарин, чи будь-яка інша людина, що співчуває їм і підтримує їх.

Репресіям не потрібно правдоподібне звинувачення, як і пропаганді – правдиве відображення реальності. Їм потрібно тільки підтримувати пухлину «русского мира», і я не знаю, чи є в світі такий лікар, який знайде спосіб вилікувати Україну від Росії. Поки що хвороба прогресує, успішно ігноруючи препарати, що вводяться (рішення міжнародних судів), ухиляючись від декларативно схвалених Росією процедур (Мінські угоди), не визнаючи міжнародні організації охорони здоров’я (Світовий конгрес українців, Меджліс кримськотатарського народу і багато інших). А інвазивне лікування (відкрите військове протистояння) – останній рубіж, який ніхто не хоче переходити, так як назад можна не повернутися.

Росіяни звикли до своєї держави. Вони її критикують, вони бачать її безглуздість і красиво говорять про неї. Вони створюють гламурний образ російського ліберала, але цей образ завжди йде в комплекті з потворною русскомірною пухлиною. І чим аристократичніше виглядає російський бунтар, тим потворніші мутації їхньої величезної і хворої країни. І оскільки пацієнт лікуватися не хоче, хоч не ганьбився б.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook