Український літак МАУ розбився в Ірані, поблизу Тегерана, вранці 8 січня через 8 хвилин після зльоту. Це не просто жахлива трагедія. Це – одна з найсерйозніших криз, з якими Україні доводилося стикатися за кілька років. І керівництво країни, яке так впевнено обіцяло нам якісні зміни життя і управління державою на краще, до життя в кризових умовах виявилося зовсім не готове. 

167 пасажирів і 9 членів екіпажу, які були на борту літака, загинули раптовою і страшною смертю. Це – горе, яке викликає скорботу і співчуття. Це трагедія, яка нагадує, як важливо цінувати близьких, поки вони поруч з нами. Це історія, в якій можна тільки схилити голову і помовчати.

Завжди. Крім тих випадків, коли ти не просто людина, а глава держави. Одне з основних завдань якого – не залишати суспільство один на один з трагічною ситуацією. Чітко пояснювати, що і як буде зроблено, щоб наслідки трагедії були мінімізовані. Спробувати трошки пом’якшити біль від втрати тим, кого вона торкнулася. Показати, що справедливість і прозорість з’ясування обставин трагедії будуть недоторканні. Дати зрозуміти, що трагедія не вплине на позиції України і українців в світі. Але виявилося, що у Володимира Зеленського немає розуміння, що робити при подібних трагічних ситуаціях і що робити, якщо трагедія трапилася раптово і по-справжньому.

В умовах, коли одне неправильне слово і натяк може скомпрометувати всю країну і сильно загострити біль від трагедії всім українцям, включаючи тих, хто вірить у своє «життя поза політикою», керівництво держави допускає один промах за іншим. Мабуть, звично покладаючись на вміння заднім числом змінювати смисли своїх слів, виправдовуватися і записувати видовищні відеозвернення з не завжди доречними поясненнями. Тут, правда, є нюанс: тактика викручування заднім числом працює тільки з не дуже політичними виборцями. Світова дипломатія і велика політика живуть за іншими законами. В умовах яких така нездатність до своєчасної і розумної комунікації робить тільки гірше.

У перші ж години після падіння літака посольство України в Ірані заявило, що аварія була викликана поломкою двигуна, після чого дуже оперативно видалило текст цієї заяви, яке було, скажімо так, дещо передчасним і некомпетентним. Проте, його встигли прочитати всі. Тобто буквально всі, весь світ, включаючи світові ЗМІ. І багато дуже спантеличені, з якої причини українська сторона відразу так різко намагається перекласти вину за трагедію на свою власну авіакомпанію, не отримавши інформацію з чорних ящиків.

Ситуацію спробував виправити на брифінгу прем’єр-міністр Олексій Гончарук, який наполегливо повторював, що про причини авіакатастрофи можна буде говорити тільки після проведення розслідування. Він же пояснював, що держава надасть необхідну підтримку сім’ям загиблих. Прем’єр же розповів світові, що Україна відправить до Ірану групу для допомоги в пошуковій операції і буде домагатися чесного розслідування.

Але його виступ, на жаль, ситуацію не врятував. Тому що, по-перше, пояснити недипломатичну поведінку українських дипломатів з їх заявами, які загострюють ситуацію в їх же рідній державі, Гончарук пояснити не зміг. По-друге, тому що ці заяви робити повинен був не він, а, все ж, глава держави.

Але Президент організовувати оперативні брифінги не міг фізично через свої оманські канікули. Він більше доби намагався прорватися в Україну, періодично генеруючи неграмотні і непрофесійні заяви, на кшталт доручення генпрокурору про відкриття кримінального провадження, що суперечить його конституційним повноваженням. А прорвавшись, все ж, в Україні, він збирає серед ночі нараду, на якій відсутній головний з питань координації дій силових, розвідувальних і правоохоронних органів – глава Офісу президента Андрій Богдан. І глава Служби безпеки України Іван Баканов, який, незважаючи на свою відсутність, очолює оперативний штаб, створений Президентом після краху українського літака. Тобто, ключові люди в цій ситуації навіть не вважали за необхідне перервати різдвяну відпустку, щоб бути присутнім на робочому місці.

За підсумком вийшло, що замість підтримки, яка потрібна була українському суспільству в момент кризи, влада змогла запропонувати тільки безвідповідальність і некомпетентність, посилені стресовою ситуацією.

Зате ми в черговий раз переконалися, що владі важливо не просто постійно перебувати в контакті з суспільством. При цьому потрібно не маніпулювати громадською думкою, а грамотно доносити до зовнішнього світу свою позицію, пояснюючи, що і як. Без цього розвиток довірчих відносин неможливий. А в політиці довірчі відносини влади з суспільством куди важливіші за рейтинг. 

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської. 

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook