Про переговори… На щастя, не було часу читати все це, тільки зараз ознайомився з актуальним переліком зради. Пам’ятка.

1. Коли шановні «експерти», «політики», «дипломати», які не мають інформації, але багато вільного часу, починають голосити, що українські переговорники «не розуміють», «вірять росії», «не враховують» і взагалі погано усвідомлюють у тому, що відбувається – я не відчуваю жодних емоцій. Бажаю їм усім добра, щоб ними глибоко перейнялася ООН і вилікував Червоний Хрест одразу після вступу до НАТО.

Нагадаємо: Про що говорила Україна з рф у Стамбулі: деталі від учасника української делегації

2. Все вирішиться на фронті. Ніяких ілюзій щодо того, що хтось щось «відвів», «зменшив інтенсивність бойових дій у рази» (це взагалі що таке? як це зрозуміти?) тощо ні в кого нема. Просто далеко не все говориться вголос. Чому?

3. Тому що МИ ЗІПСУВАЛИ ВСІМ ВСЕ. МИ ВСІМ ВСЕ СПОГАНИЛИ.

4. Вам уже дипломати прямо текстом кажуть – так сприймайте! Німецький міністр, який відводив нам години – не самотній. До цього був німецький командувач ВМС. І багато хто ще, не лише у Німеччині. Усі ці добрі люди вже планували літній відпочинок, а тут ми. Убиті українські діти створюють певні незручності при плануванні літнього відпочинку. Тому що спочатку (і давно) вони мали лише одну опцію для нас – здатися. Капітуляція.

5. Як люди цивілізовані, вони пропонували нам здатися тихо. Вступити всією країною в ОРДЛО і горя не знати. Забули вже? Це було 3 місяці тому. Щедру пропозицію було відкинуто. Добрі люди стримали роздратування, будучи переконаними, що через пару днів (тижнів) все вляжеться, нахабні строптивці будуть покарані. А тут таке…

6. Ми цинічно відмовляємось здаватися та швидко вмирати. Це псує все. ООН – у сміття. ОБСЄ – на сміття, вони просто не можуть існувати в колишньому вигляді. Сенс? Червоний Хрест уже багато разів оцінили. НАТО – без коментарів. Плюс глобальна продовольча криза. А все через що? Адже дрібниця: маленька орда варварів на рівних бореться з величезною ордою варварів, від якої всі в жаху. Навіть цікаво, що ці українці такі завзяті?

7. Усі, хто має мінімальні аналітичні навички, повинні бачити – позначилися кілька груп за інтересами: ті, кому вигідно, щоб ми померли або вгамувалися швидко (нуль підтримки, перешкоди), і ті, кому вигідно, щоб ми помирали довго, забравши з собою якнайбільше варварів великої орди (обмежена підтримка, неадекватна ситуації). Плюс кілька щирих друзів України (дякую їм!). За винятком невеликої групи друзів з усіма іншими, наші інтереси збігаються лише в якійсь (більш-менш) частині. Ми найбільше зацікавлені закінчити швидко – питання умов та майбутнього. Ми точно не зацікавлені здаватися – питання ціни та обтяжень, а також ресурсів для опору.

8. Тож вирішиться на фронті. Решта має обслуговувати фронт (комунікації, дипломатія – щоб менше ворогів приїхало на війну, але прийшло більше допомоги тощо.). Економіка – щоб ми не виснажилися настільки, що станемо повністю залежними і втратимо свободу волі.

9. Повторю всоте. У нас два козирі. Головний – єдність народу. Другий – армія. Звірства ворогів хоч якось можна пояснити в умовах війни. Патріотичні ботоферми, що працюють на ворога, – незрозумілі.

10. Концентрація наших обмежених ресурсів на відсіч ворогові дає змогу тримати удар. Якщо не буде розколу, є добрі шанси (вони зростають), що російська машина зламається. Або ми зламаємо їхню волю, або нас просто через якийсь час перемеле. Тому що їх більше, а в нас усе скінчиться. Тож не витрачайте сили. Війна йде, кінця поки що не видно. Тяжко. Але ми маємо успіхи. Приреченості точно немає. Варто зменшити зраду і довіряти своїм.

Автор: Олексій Копитько

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятись від авторської.

Читайте також: Зеленський: Україна налаштована на переговори, але компромісів щодо суверенітету й територіальної цілісності не буде

«Чорноморка» в Telegram і Facebook