Президент України Володимир Зеленський 5 липня представив світу нового главу Донецької військово-цивільної адміністрації Павла Кириленка. Подія, в цілому, безумовно приємна. Будь-який новий глава адміністрації – шанс на наближення змін.

Але ось саме це призначення – це не просто про зміни. Це про дуже специфічне сприйняття реальності.

Кириленко молодий, енергійний і, виходячи зі слів президента, прекрасно розуміє, що йому доведеться вирішувати проблеми дуже непростого регіону в дуже непростий час. Якщо вже він готовий за це братися, то йому дійсно варто побажати удачі.

Принадність історії не в цьому. Найсумніше в ній те, що з 2016 року в базі «Миротворець» числиться, ймовірно, його брат – Євген Кириленко. Бойовик, 1984 року народження. НВФ «Оплот» і «5-й омсбр ДНР». У Макіївці бойовик був зареєстрований за тією ж адресою, що і Павло.

Обидва до російської агресії служили в правоохоронних органах, але в момент вторгнення окупантів в Україні Євген прийняв сторону загарбника і став (увага, барабанний дріб!) оперативником в «МГБ ДНР», яке було створено офіцерами російських спецслужб і курується ними ж.

Президент про це знає. Він призначає Павла Кириленка вирішувати проблеми дуже непростого регіону в дуже непростий час. Дуже поруч з псевдоформуванням «ДНР», в якому служить його брат.

«А що стосується брата – я знаю, що для Паші це болюче питання, тому я взяв на себе сміливість про це сказати. З братом людина не розмовляє з політичних розбіжностей. Сам Паша покинув ту територію, знаходиться і працює в Україні з перших днів окупації наших територій … І попрошу не ділити нас на своїх і чужих людей, які живуть на тимчасово окупованих територіях. Вони такі ж українці, дефектів у них немає», – сказав Зеленський, коментуючи історію сім’ї Кириленко.

Ось таким чином озвучена позиція глави держави – це дивно, м’яко кажучи. Якщо брат в «МГБ ДНР» для глави військово-цивільної адміністрації, на думку президента, не є проблема, в силу того, що він «без дефектів» і «свій», то … То, скажімо так, президенту України варто якнайшвидше скласти хоч якесь уявлення про те, що таке національна безпека і оборона.

Тут, Володимир Олександрович, проблема ж не в тому, такі в «ДНР» українці або не такі. І не в тому, хто як їх сприймає. Проблема в тому, що вони – в «ДНР». Так, там такі ж наші українці, як і тут, просто вони поки ще в окупації. І ось це і є та проблема, яка всіх обурює. Окуповані вони громадянами іншої країни, яких інтереси України взагалі не хвилюють. Всі, кому в 2014 році було не все одно, що відбувається в країні, знають це моторошне відчуття, коли через політику руйнуються відносини. З родиною. З друзями. З рідним містом. Всім, кому було не байдуже, складно ділити українців на тих, хто з дефектами, і на тих, хто без них. Вони знають, наскільки вередливі бувають візерунки обставин.

Проблема в тому, що у державного чиновника члени сім’ї перебувають на окупованій території. Окупанти на захоплених землях почуваються цілком безкарно. Захистити родичів українського чиновника від будь-яких дій окупантів, під контролем яких живуть ці родичі, не можна. Тому що Україна ці території не контролює взагалі.

Це – важкий конфлікт інтересів, в який ви ставите главу Донецької військово-цивільної адміністрації Павла Кириленка. Тому що поки він буде вирішувати проблеми дуже непростого регіону в дуже непростий час, окупанти (яким йому потрібно протистояти) можуть впливати на нього через членів його сім’ї.

Коли один з членів його сім’ї неминуче взаємодіє з російськими спецслужбами – конфлікт інтересів стає ще важчиим. Не тому, що є сумніви в чесності і принциповості Павла Кириленка. А тільки тому, що немає сумніву в відсутності чесності і принциповості у російських окупантів і їх маріонеток. Для них спокуса вплинути на рішення глави адміністрації прифронтової області може виявитися занадто великою. І якщо вони не встоять – шансів на зміни на краще в області не залишиться.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook