Питання про дотримання свободи слова в Україні, мабуть, один з найбільш гострих і злободенних, оскільки напади на журналістів/журналісток в нашій країні набувають якогось вже зовсім сумного розмаху. Свобода слова – це в першу чергу про безпеку, ненасильницькі комунікації, вільний професійний простір і, врешті-решт, про особисті кордони. Але на сьогоднішній день реакція суспільства на переслідування журналістів може виглядати і так: «Розбили ніс (зламали руку/ребра і т.д.)? А за що? Вони, бува, не про Росію писали?».

Насправді, при розгляді випадків нападу на громадян контекст їхнбої професійної діяльності не важливий. А якщо важливий, то про яку свободу слова йде мова? Свобода – вона або для всіх, або ні для кого. Так це працює.

Вчора, 17 липня, на сайті президента України була оприлюднена наступна інформація:

«Офіс Президента України ініціює створення Ради з питань свободи слова при Президентові України. Про це 17 липня, під час експертної Наради «Свобода слова та інформаційна безпека України: Спільні виклики – Спільні рішення» повідомив заступник керівника офісу Президента України Кирило Тимошенко.

«Нам важливий діалог з медіаспільнотою, тому ми запускаємо роботу Ради. Вона збиратиметься регулярно», – сказав Кирило Тимошенко.

«До складу Ради увійдуть по одному представнику від кожної редакції центральних ЗМІ. Після того як редакції визначаться, вони зможуть надіслати ім’я та прізвище свого представника із зазначенням місця роботи та посади на адресу: [email protected]

Очікується, що Рада допомагатиме фіксувати та усувати загрози для свободи слова, прояви цензури. Також серед пріоритетів – захист права журналістів на професію. Для цього в Раді будуть представники силових відомств і медіаюристи.

Аналогічні ради, до складу яких увійдуть представники регіональних засобів масової інформації, запропоновано створити при кожному голові ОДА».

На мій погляд, саме слово «Рада» не налаштовує на думки про свободу. Всі норми, що регулюють питання гарантування, дотримання, захисту свободи слова закладені в Конституції, в законодавстві. Потрібно просто їх дотримуватися. Якщо реалії настільки сумні, що виникають думки про необхідність створення спеціального органу, що займається питаннями свободи слова, то, можливо, варто було б не створювати таку Раду, а контролювати роботу органів, які ВЖЕ відповідальні за захист свободи слова?

Крім того, виникають побоювання щодо справжнього характеру роботи подібної Ради. Можливо, в даний час і не йдеться про створення, умовно кажучи, органу прямого контролю ЗМІ з боку центральної влади. Але також важливо пам’ятати про те, що сучасне українське суспільство, поляризоване і наелектризоване, є досить вибухонебезпечним середовищем. У що може перетворитися орган, який володіє всіма можливостями і інструментами для контролю діяльності журналістів, безпека яких щодня під загрозою? Можливо, хтось не погодиться з такими думками. Але я як журналістка необхідності створення такого органу не бачу, а бачу необхідність, скажімо так, мотивувати органи, відповідальні за дотримання безпеки та свободи слова, виконувати свою роботу більш результативно.

У тексті є меседж про діалог з медіаспільнотою, але хіба не можна вести діалог з журналістами, не створюючи спеціалізовану Раду? На мій погляд, адекватний діалог влади з громадянами виглядає як надійне чесне партнерство, де всі сторони дотримуються законодавства, тобто виконують озвучені домовленості. Не потрібно робити ситуацію складніше, ніж вона є. Так, в Україні є проблеми з дотриманням свободи слова (не тільки в журналістській роботі). Але, повторюся, в Україні також є реформована нова поліція, наприклад.

Якщо говорити про свободу слова, тоді, напевно, не варто створювати еліти. Слова «до складу Ради увійдуть по одному представник від кожної редакції центральних ЗМІ» для мене – про еліти. Чому саме центральні ЗМІ? Можливо, варто було б запросити в таку Раду, якщо вже вирішено її створювати, і тих, хто займається більш «чорною» роботою в деколи нестерпних умовах?

Як уникнути цензури? Мабуть, одне з найскладніших питань. Рада, комітет, осередок, комісія, – як не назви, це контроль. Якщо ми говоримо про журналістику, то про контроль мови бути не може. У створенні такої Ради я бачу ризики, пов’язані якраз з утиском свободи слова. Так ось нелогічно, так.

«Аналогічні ради, до складу яких увійдуть представник регіональних засобів масової інформації, запропоновано створити при кожному голові ОДА». Тобто Ради при офісі президента недостатньо, потрібно ще створити такі осередки при голові кожної облдержадміністрації? На жаль, складається враження про створення мережі контролюючих осередків, чи що. Як мінімум, незрозуміло, навіщо таке масштабне охоплення медіа?

Присутність медіаюристів в Раді – позитивний момент. А ось навіщо там потрібна присутність силовиків? Можливо, було б логічніше, якби правоохоронці займалися виконанням своїх прямих службових обов’язків на своїх робочих місцях? Загалом, не зовсім ясно, чим саме силовики будуть займатися в складі Ради.

Питань традиційно більше, ніж відповідей. Поки це просто роздуми вголос про очевидні ризики.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook