На днях в Киеве прошла Международная специализированная выставка «Оружие и безопасность – 2019». Главное ощущение – прогресс есть, но промышленность страны даже в сегодняшнем состоянии способна на большее.

Откровенно порадовали успехи многих негосударственных украинских производителей, которые за годы войны смогли с нуля разработать современную технику, освоить производство и, пройдя все необходимые испытания, поставить её нашим Вооружённым Силам. Часть предприятий, которых до войны в этом секторе экономике не было, уже смогли нащупать своё место на мировом рынке.

Двоякое впечатление оставила экспозиция «Укроборонпрома». Наряду с государственными предприятиями, которые могут смело гордиться своими разработками, отдельные структуры выставили уйму всякого хлама, который откровенно «не взлетит»: поверхностно модифицированный, а то и просто модно перекрашенный советский металлолом.

Общение с руководителями компаний-производителей лишний раз подтвердило, что перевооружение нашей армии высокоэффективным оружием украинского производства и его продвижение на мировой рынок сдерживается очевидными проблемами, решение которых не требует ни времени, ни средств – только понимания и политической воли.

При этом представители негосударственного сектора открыто говорили об изъянах системы образования, продолжающей вместо подготовки инженеров штамповать юристов-экономистов; об избыточном ценовом давлении государственных заказчиков и уродливой кредитной политике, сдерживающих разработку новейших образцов вооружения; об искусственных препонах в вопросе прямых поставок продукции на экспорт и о «неспортивном поведении» государственного монстра под названием «Укроборонпром».

В свою очередь, руководители предприятий Госконцерна, перечисляя сходные проблемы, вполголоса добавляли, что кровососущая функция УОПа по-прежнему осталась главной, и до тех пор, пока предприятия не избавятся от этой искусственной надстройки, серьёзных позитивных сдвигов не будет.

Полностью разделяя эти мысли, хочу подчеркнуть, что задача государства состоит не в укреплении уродливого монстра, нарушающего законы Украины самим фактом своего существования, а в создании условий для успешной работы предприятий всех форм собственности. Это позволит обеспечить нашу армию современным оружием и военной техникой, а также занять достойное место на мировом рынке, в первую очередь, в нишах, откуда агрессивная Россия вытесняется международными санкциями.

На мой взгляд, диагноз неизлечимой болезни «Укроборонпрому» давно поставлен, и потому откровенно удивляет, что трудоустраиваться руководителями Госконцерна подались те, кто ещё вчера, позиционируя себя реформаторами, говорил о необходимости равноправия предприятий всех форм собственности и самостоятельности в ведении хозяйственной деятельности.

Более того, новый генеральный директор Оборонпрома Айварас Абромавичус начал искать источники проблем вверенного ему Госконцерна в успехах негосударственных предприятий отрасли. Недавно в программе Евгения Киселёва он заявил, что миномёты производства одного из предприятий концерна не попали в Государственный оборонный заказ лишь потому, что дорогу государственному монстру, ещё недавно опекаемому всемогущим Гладковским, перешёл негосударственный производитель – предприятие «Украинская бронетехника», бенефициаром которого якобы является Сергей Пашинский.

В связи с обнародованной господином Абромавичусом недостоверной информацией, вынужден расставить все точки над і.

Первое, предприятие «Украинская бронетехника» разработало и производит современные миномёты калибров 60, 82 и 120 мм, а также другую оборонную продукцию, востребованную украинскими Вооружёнными силами и зарубежными заказчиками.

Предприятия Госконцерна также имеют собственные разработки миномётов, в том числе печально известный «Молот».

«Украинская бронетехника» обошла «Укроборонпром», предложив армии современный миномёт калибра 82 мм, прошедший государственные испытания и принятый на вооружение, причём по цене на 135 тысяч гривен ниже, чем у конкурента. На партии в 300 единиц это позволило сэкономить 40 миллионов гривен украинских налогоплательщиков.

Показательным является тот факт, что даже предприятие «Укроборонпрома» – «Укроборонсервис» – закупает 120 мм миномёты для своих мобильных миномётных комплексов именно у «Украинской бронетехники», а не у государственных заводов «Маяк» или «Артиллерийское вооружение».

Все, чего добилась компания «Украинская бронетехника», – результат работы команды, в распоряжении которой не было ресурсов «Укроборонпрома», созданных за счёт нескольких поколений налогоплательщиков нашей страны.

Второе, конечными бенефициарами компании «Украинская бронетехника» являются шесть граждан Украины, среди которых нет и никогда не было Сергея Пашинского.

Я являюсь одним из шести владельцев и возглавляю Наблюдательный совет предприятия. У меня лично никакого конфликта интересов ни с точки зрения закона, ни в душе нет – делаю все, что в моих силах, чтобы моя страна вернула Крым и Донбасс, защитила свою независимость. Как человек, начавший самостоятельную жизнь с получения диплома инженера-механика по специальности «Твёрдотопливные ракеты», считаю своим долгом и работаю над тем, чтобы украинская армия стала по-настоящему сильной. Имея второй диплом юриста, возглавляю правозащитное движение «Сила права», которое вместе с тысячами пострадавших от российской агрессии воюет за свою страну на юридическом фронте.

Считаю, что в такой ситуации господину Абромавичусу было бы правильно по-европейски извиниться перед командой «Украинской бронетехники» за обнародование недостоверной информации. А ещё честно сказать президенту Украины, что «Укроборонпром» не имеет права на существование, и пора выполнить норму Закона «О национальной безопасности Украины», предусматривающую создание центрального органа исполнительной власти, обеспечивающего формирование и реализацию государственной военно-промышленной политики и призванного обеспечить условия для приоритетного развития оборонных предприятий всех форм собственности.

В любом случае, если «Укроборонпром» выживет, предлагаю его руководителю через год – на следующей оружейной выставке – публично подвести итоги теста на эффективность государственных и негосударственных предприятий оборонки.

«Украинская бронетехника» свой вклад в победу обеспечит.

Автор: Андрей Сенченко,
председатель наблюдательного совета компании «Украинская бронетехника»

Читайте «Черноморку» в Telegram и Facebook

Источник: Цензор.нет

Днями в Києві пройшла Міжнародна спеціалізована виставка «Зброя та безпека – 2019». Головне відчуття – прогрес є, але промисловість країни навіть у нинішньому стані здатна на більше.

Відверто порадували успіхи багатьох недержавних українських виробників, які за роки війни змогли з нуля розробити сучасну техніку, освоїти виробництво і, пройшовши всі необхідні випробування, поставити її нашим Збройним Силам. Частина підприємств, яких до війни в цьому секторі економіки не було, вже змогли намацати своє місце на світовому ринку.

Двояке враження залишила експозиція «Укроборонпрому». Поряд із державними підприємствами, які можуть сміливо пишатися своїми розробками, окремі структури виставили безліч всякого мотлоху, який відверто «не злетить»: поверхнево модифікований, а то й просто модно перефарбований радянський металобрухт.

Спілкування з керівниками компаній-виробників зайвий раз підтвердило, що переозброєння нашої армії високоефективною зброєю українського виробництва і її просування на світовий ринок стримується очевидними проблемами, рішення яких не вимагає ні часу, ні коштів – тільки розуміння і політичної волі.

При цьому представники недержавного сектору відкрито говорили про вади системи освіти, яка продовжує замість підготовки інженерів штампувати юристів-економістів; про надмірний ціновий тиск державних замовників і потворну кредитну політику, що стримують розробку новітніх зразків озброєння; про штучні перепони в питанні прямих поставок продукції на експорт і про «неспортивну поведінку» державного монстра під назвою «Укроборонпром».

У свою чергу, керівники підприємств Держконцерну, перераховуючи схожі проблеми, напівголосно додавали, що кровососна функція УОПа як і раніше залишилася головною, і поки підприємства не позбудуться від цієї штучної надбудови, серйозних позитивних зрушень не буде.

Цілком поділяючи ці думки, хочу підкреслити, що завдання держави полягає не в зміцненні потворного монстра, що порушує закони України самим фактом свого існування, а в створенні умов для успішної роботи підприємств усіх форм власності. Це дозволить забезпечити нашу армію сучасною зброєю і військовою технікою, а також зайняти гідне місце на світовому ринку, в першу чергу, в нішах, звідки агресивна Росія витісняється міжнародними санкціями.

На мій погляд, діагноз невиліковної хвороби «Укроборонпрому» давно поставлений, і тому відверто дивує, що працевлаштуватися керівниками Держконцерну подалися ті, хто ще вчора, позиціонуючи себе реформаторами, говорив про необхідність рівноправності підприємств усіх форм власності і самостійності у веденні господарської діяльності.

Більш того, новий генеральний директор Оборонпрому Айварас Абромавичус почав шукати джерела проблем ввіреного йому Держконцерну в успіхах недержавних підприємств галузі. Нещодавно в програмі Євгена Кисельова він заявив, що міномети виробництва одного з підприємств концерну не потрапили в Державне оборонне замовлення лише тому, що дорогу державному монстру, ще недавно опікуваному всемогутнім Гладковським, перейшов недержавний виробник – підприємство «Українська бронетехніка», бенефіціаром якого нібито є Сергій Пашинський.

У зв’язку з оприлюдненою паном Абромавичусом недостовірною інформацією, змушений розставити всі крапки над і.

Перше, підприємство «Українська бронетехніка» розробило і виробляє сучасні міномети калібрів 60, 82 і 120 мм, а також іншу оборонну продукцію, затребувану українськими Збройними силами та закордонними замовниками.

Підприємства Держконцерну також мають власні розробки мінометів, в тому числі сумно відомий «Молот».«Українська бронетехніка» обійшла «Укроборонпром», запропонувавши армії сучасний міномет калібру 82 мм, що пройшов державні випробування і прийнятий на озброєння, причому за ціною на 135 тисяч гривень нижче, ніж у конкурента. На партії в 300 одиниць це дозволило заощадити 40 мільйонів гривень українських платників податків.

Показовим є той факт, що навіть підприємство «Укроборонпрому» – «Укроборонсервіс» – закуповує 120 мм міномети для своїх мобільних мінометних комплексів саме у «Української бронетехніки», а не у державних заводів «Маяк» або «Артилерійське озброєння».

Все, чого домоглася компанія «Українська бронетехніка», – результат роботи команди, в розпорядженні якої не було ресурсів «Укроборонпрому», створених за рахунок декількох поколінь платників податків нашої країни.

Друге, кінцевими бенефіціарами компанії «Українська бронетехніка» є шість громадян України, серед яких немає і ніколи не було Сергія Пашинського.

Я є одним із шести власників і очолюю Наглядову раду підприємства. У мене особисто ніякого конфлікту інтересів ні з точки зору закону, ні в душі немає – роблю все, що в моїх силах, щоб моя країна повернула Крим і Донбас, захистила свою незалежність. Як людина, що почала самостійне життя з отримання диплома інженера-механіка за фахом «Твердопаливні ракети», вважаю за свій обов’язок і працюю над тим, щоб українська армія стала по-справжньому сильною. Маючи другий диплом юриста, очолюю правозахисний рух «Сила права», який разом із тисячами постраждалих від російської агресії воює за свою країну на юридичному фронті.

Вважаю, що в такій ситуації пану Абромавичусу було б правильно по-європейськи вибачитися перед командою «Української бронетехніки» за оприлюднення недостовірної інформації. А ще чесно сказати президенту України, що «Укроборонпром» не має права на існування, і пора виконати норму Закону «Про національну безпеку України», що передбачає створення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної військово-промислової політики та покликаний забезпечити умови для пріоритетного розвитку оборонних підприємств усіх форм власності.

У будь-якому випадку, якщо «Укроборонпром» виживе, пропоную його керівнику через рік – на наступній збройової виставці – публічно підвести підсумки тесту на ефективність державних і недержавних підприємств оборонки.

«Українська бронетехніка» свій внесок у перемогу забезпечить.

Автор: Андрій Сенченко,
голова наглядової ради компанії «Українська бронетехніка» 

Читайте «Чорноморку» в Telegram і Facebook 

Джерело: Цензор.нет