Дослідження, яке провели в рамках проєкту, показало, що серед способів вшанування пам'яті задля переосмислення подій війни найбільш популярними виявилися фільми. Це – саме той вид контенту, який найбільше потрібен зараз аудиторії. І саме той, який може кардинально змінити сприйняття подій війни українцями.
Панорамний кінотеатр у форматі 360 градусів, який працює у музеї АТО у Дніпрі, наприклад, став місцем, яке вплинуло на ставлення до російсько-української війни у багатьох.
За словами однієї зі співзасновниць музею та продюсерки Наталі Хазан, спеціально для цього кінотеатру разом із режисером Євгеном Титаренком вони створили два фільми – українською та англійською.
«Це як атракціон, але про війну. Ефект від музею колосальний, і саме цей кінозал завершує екскурсію, яка починається з вуличної експозиції. Коли ми робили український фільм, ставили собі за мету, щоби глядач не вийшов з почуттям "все пропало", а щоби відчув гордість за тих, хто захищає нашу країну. На річницю відкриття зробили англійську версію цього фільму», – розповіла вона.
На переконання Хазан, саме через якісний контент і через мистецтво можна доносити такі меседжі, про які ми всі говоримо. І вони можуть впливати на сприйняття країни.
Тож створення такого контенту має підтримуватися не лише громадянським суспільством, а і державою на всіх рівнях.
«Перед тим, як почати писати сценарій до "Кіборгів", ми багато розмовляли з учасниками подій. Ми хотіли зняти і розповісти історію про те, як всередині цієї війни народжується отой майбутній світ, про який мріють вони. Про те, як будується країна, для якої людина – найбільша цінність.
Майже кожного дня на нашому майданчику були присутні ті, хто бравучасть в захисті Донецького аеропорту. Саме їхня присутність була запобіжником від того, що ми надто сильно відійдемо від справжнього сенсу. Завдяки їм нам вдалося розповісти історію звичайних людей, які в певних обставинах стали непростими людьми.
Я не розраховую, що після перегляду однієї стрічки людина може перетворитися чи змінитися. Але. Якщо існує синергія в самому суспільстві, якщо є співпраця держави, мистецтва, освіти, засобів масової інформації, віри і представників віри. Якщо це поєднується зі здоровим громадянським патріотичним глуздом. Якщо все це є, це не дозволить людям забути, де вони живуть, яка їхня історія, хто їхні предки, ким мають бути їхні нащадки, хто вони самі і що вони сьогодні роблять для того, щоби завтра їм не було соромно», – каже режисер Ахтем Сеітаблаєв